Як радіти життю і бути оптимісткою?

Сьогодні гуляли сім´єю, з дітьми, і вже вкотре зі сторони помітила, що моя мама сильна песимістка. Я розумію, що час зараз дуже важкий, не до веселощів, але ж і на життєрадісність має залишатись місце. Мама має 3 чудових внуків, а вона наче їх не помічає, вони до неї тягнуться, а вона до них рівнодушна і відштовхує своєю байдужістю. Це ж криша може поїхати, якщо не помічати елементарного позитиву, а у всьому бачити лиш негатив. Вона така в принципі завжди була, відколи її памятаю, дуже закрита людина, завжди нас з сестрою в дитинстві кудись подалі від людей водила, на чужі майданчики, тк як не хотіла спілкуватись з іншими знайомими мамочками. Від цього в мене зараз багато комплексів, зажатість, невпевненість в собі, і з цим всім стараюсь боротись, не замикатись, не хочу, щоб мої діти потім такими відлюдками були.
Ми вже в дорослому віці не раз старались їй якось мягко пояснити, що життя - це не лише чорне, є багато прекрасного навкруги, світ чудовий, але вона на такі ззауваження ображається, потім може тиждень не говорити, дутись, зациклена на тому, що все погано, грошей нема, щастя нігде нема, як все погано, а в сусідів краще (заздрість), і т.д., одним словом ні каплі позитиву. Так важко з нею, я після таких розмов сама наче вижатий лимон(( Як же не хочеться такою бути, хочеться бути оптимісткою, життєрадісною, веселою, активною. Чоловік мій каже, що я вже стаю така, як теща(( От як мамі допомогти стати більш позитивною (матеріально, нажаль, допомогти нема змоги і відправити десь на курорт), і самій біля неї не унивати?