Так точно!• 23 апреля 2016
Усипляти собаку чи чекати?
Колись тут створювала тему, що втомилася від собаки - їй 17-тий рік, вона глуха, погано ходить, не витримує до вулиці, не засвоюється нормлаьно їжа (жахливо худа). Мені порадили не присипляти, а чекати, бо це недобре для собокаи, котра стільки років була членмо сім´ї.
Ось вночі її паралізувало - рухатися не може взагалі, лежить як покладеш, лише ногами трохи дригає неусвідомлено, повне нетримання - вдягнули памперс, їсти/пити теж не може - рот не відкривається, на звертання не реагує (чи то не чує, чи вже мозок не діє) - ну тобто собака на 100% доживає останні години свого життя.
Тож я тепер не можу рішитися- може вже почекати, не піддавати її стресу у ветиринарці. Як раз вихідні -я побуду із нею, а якщо вже до вечорі неділю вона не помре своює сметрю то повезу у ветеринарку.
ЗИ
ще питання як везтиі? вона хоч і дуже легка (бо худа), але абсолютно паралізована
Ось вночі її паралізувало - рухатися не може взагалі, лежить як покладеш, лише ногами трохи дригає неусвідомлено, повне нетримання - вдягнули памперс, їсти/пити теж не може - рот не відкривається, на звертання не реагує (чи то не чує, чи вже мозок не діє) - ну тобто собака на 100% доживає останні години свого життя.
Тож я тепер не можу рішитися- може вже почекати, не піддавати її стресу у ветиринарці. Як раз вихідні -я побуду із нею, а якщо вже до вечорі неділю вона не помре своює сметрю то повезу у ветеринарку.
ЗИ
ще питання як везтиі? вона хоч і дуже легка (бо худа), але абсолютно паралізована
показать весь текст
93
0
Ответ дляТак точно!
Все .... немає моєї красунучкі... 
Не змогла я її віднести до лікарні. Я рано вранці встала полдивитися як вона там, а вона певне чекала аби зі мною попрощатися... на моїх руках через 5 хвилин померла... Розумію, що це життя, що нічого не вдієщ, але це так важко...
Дякую усім за підтримку, дякую особливо тим хто висловлювався досить різко, що не треба її присипляти. Завдяки вам я не наважилася на лікарню і вона померла вдома, тихо відійшла біля мене.
Я не знаю, що станеться після смерті, але дуже хочеться вірити що ми колись ще побачимося...
Я гоняю солнце, как мячик
Не собака я теперь- тучка
Что-же ты, хозяйка, все плачешь--
Ты же видишь- мне здесь лучше!
Шерсть пушистей и лапы мягче....
Я уже ничем не болею....
Только ты опять по мне плачешь,
Ну не плачь же, мне здесь милее...
Облака плывут, как ангоры,
Тень бежит вдоль дорог- улиц,
Я вернусь к тебе- очень скоро,
Я уже, вообще-то вернулась!
Посмотри, вот идет дождик,
Зеленеет трава в парке,
А вот радуга, по ней могут
Возвращаться на землю собаки....
Гром далекий поет песню
С шерсти искры летят- грозою-
Веришь мне? Мы всегда вместе!
Каждый день, каждый миг с тобою....
Здесь я облаком белым- белым
Солнце, словно мячик гоняю
Посмотри же скорее в небо,
Я с тобой! Я тебя охраняю!
Не змогла я її віднести до лікарні. Я рано вранці встала полдивитися як вона там, а вона певне чекала аби зі мною попрощатися... на моїх руках через 5 хвилин померла... Розумію, що це життя, що нічого не вдієщ, але це так важко...
Дякую усім за підтримку, дякую особливо тим хто висловлювався досить різко, що не треба її присипляти. Завдяки вам я не наважилася на лікарню і вона померла вдома, тихо відійшла біля мене.
Я не знаю, що станеться після смерті, але дуже хочеться вірити що ми колись ще побачимося...
Я гоняю солнце, как мячик
Не собака я теперь- тучка
Что-же ты, хозяйка, все плачешь--
Ты же видишь- мне здесь лучше!
Шерсть пушистей и лапы мягче....
Я уже ничем не болею....
Только ты опять по мне плачешь,
Ну не плачь же, мне здесь милее...
Облака плывут, как ангоры,
Тень бежит вдоль дорог- улиц,
Я вернусь к тебе- очень скоро,
Я уже, вообще-то вернулась!
Посмотри, вот идет дождик,
Зеленеет трава в парке,
А вот радуга, по ней могут
Возвращаться на землю собаки....
Гром далекий поет песню
С шерсти искры летят- грозою-
Веришь мне? Мы всегда вместе!
Каждый день, каждый миг с тобою....
Здесь я облаком белым- белым
Солнце, словно мячик гоняю
Посмотри же скорее в небо,
Я с тобой! Я тебя охраняю!
Держитесь... очень больно...
Но собачуня в собачьем раю, где ничего не болит и можно побегать по белым облачкам !
Но собачуня в собачьем раю, где ничего не болит и можно побегать по белым облачкам !
Ответ дляТак точно!
Все .... немає моєї красунучкі...
Не змогла я її віднести до лікарні. Я рано вранці встала полдивитися як вона там, а вона певне чекала аби зі мною попрощатися... на моїх руках через 5 хвилин померла... Розумію, що це життя, що нічого не вдієщ, але це так важко...
Дякую усім за підтримку, дякую особливо тим хто висловлювався досить різко, що не треба її присипляти. Завдяки вам я не наважилася на лікарню і вона померла вдома, тихо відійшла біля мене.
Я не знаю, що станеться після смерті, але дуже хочеться вірити що ми колись ще побачимося...
Я гоняю солнце, как мячик
Не собака я теперь- тучка
Что-же ты, хозяйка, все плачешь--
Ты же видишь- мне здесь лучше!
Шерсть пушистей и лапы мягче....
Я уже ничем не болею....
Только ты опять по мне плачешь,
Ну не плачь же, мне здесь милее...
Облака плывут, как ангоры,
Тень бежит вдоль дорог- улиц,
Я вернусь к тебе- очень скоро,
Я уже, вообще-то вернулась!
Посмотри, вот идет дождик,
Зеленеет трава в парке,
А вот радуга, по ней могут
Возвращаться на землю собаки....
Гром далекий поет песню
С шерсти искры летят- грозою-
Веришь мне? Мы всегда вместе!
Каждый день, каждый миг с тобою....
Здесь я облаком белым- белым
Солнце, словно мячик гоняю
Посмотри же скорее в небо,
Я с тобой! Я тебя охраняю!
Не змогла я її віднести до лікарні. Я рано вранці встала полдивитися як вона там, а вона певне чекала аби зі мною попрощатися... на моїх руках через 5 хвилин померла... Розумію, що це життя, що нічого не вдієщ, але це так важко...
Дякую усім за підтримку, дякую особливо тим хто висловлювався досить різко, що не треба її присипляти. Завдяки вам я не наважилася на лікарню і вона померла вдома, тихо відійшла біля мене.
Я не знаю, що станеться після смерті, але дуже хочеться вірити що ми колись ще побачимося...
Я гоняю солнце, как мячик
Не собака я теперь- тучка
Что-же ты, хозяйка, все плачешь--
Ты же видишь- мне здесь лучше!
Шерсть пушистей и лапы мягче....
Я уже ничем не болею....
Только ты опять по мне плачешь,
Ну не плачь же, мне здесь милее...
Облака плывут, как ангоры,
Тень бежит вдоль дорог- улиц,
Я вернусь к тебе- очень скоро,
Я уже, вообще-то вернулась!
Посмотри, вот идет дождик,
Зеленеет трава в парке,
А вот радуга, по ней могут
Возвращаться на землю собаки....
Гром далекий поет песню
С шерсти искры летят- грозою-
Веришь мне? Мы всегда вместе!
Каждый день, каждый миг с тобою....
Здесь я облаком белым- белым
Солнце, словно мячик гоняю
Посмотри же скорее в небо,
Я с тобой! Я тебя охраняю!
Держитесь!)
Мы с Вами!
Мы с Вами!
Ответ дляТак точно!
Все .... немає моєї красунучкі...
Не змогла я її віднести до лікарні. Я рано вранці встала полдивитися як вона там, а вона певне чекала аби зі мною попрощатися... на моїх руках через 5 хвилин померла... Розумію, що це життя, що нічого не вдієщ, але це так важко...
Дякую усім за підтримку, дякую особливо тим хто висловлювався досить різко, що не треба її присипляти. Завдяки вам я не наважилася на лікарню і вона померла вдома, тихо відійшла біля мене.
Я не знаю, що станеться після смерті, але дуже хочеться вірити що ми колись ще побачимося...
Я гоняю солнце, как мячик
Не собака я теперь- тучка
Что-же ты, хозяйка, все плачешь--
Ты же видишь- мне здесь лучше!
Шерсть пушистей и лапы мягче....
Я уже ничем не болею....
Только ты опять по мне плачешь,
Ну не плачь же, мне здесь милее...
Облака плывут, как ангоры,
Тень бежит вдоль дорог- улиц,
Я вернусь к тебе- очень скоро,
Я уже, вообще-то вернулась!
Посмотри, вот идет дождик,
Зеленеет трава в парке,
А вот радуга, по ней могут
Возвращаться на землю собаки....
Гром далекий поет песню
С шерсти искры летят- грозою-
Веришь мне? Мы всегда вместе!
Каждый день, каждый миг с тобою....
Здесь я облаком белым- белым
Солнце, словно мячик гоняю
Посмотри же скорее в небо,
Я с тобой! Я тебя охраняю!
Не змогла я її віднести до лікарні. Я рано вранці встала полдивитися як вона там, а вона певне чекала аби зі мною попрощатися... на моїх руках через 5 хвилин померла... Розумію, що це життя, що нічого не вдієщ, але це так важко...
Дякую усім за підтримку, дякую особливо тим хто висловлювався досить різко, що не треба її присипляти. Завдяки вам я не наважилася на лікарню і вона померла вдома, тихо відійшла біля мене.
Я не знаю, що станеться після смерті, але дуже хочеться вірити що ми колись ще побачимося...
Я гоняю солнце, как мячик
Не собака я теперь- тучка
Что-же ты, хозяйка, все плачешь--
Ты же видишь- мне здесь лучше!
Шерсть пушистей и лапы мягче....
Я уже ничем не болею....
Только ты опять по мне плачешь,
Ну не плачь же, мне здесь милее...
Облака плывут, как ангоры,
Тень бежит вдоль дорог- улиц,
Я вернусь к тебе- очень скоро,
Я уже, вообще-то вернулась!
Посмотри, вот идет дождик,
Зеленеет трава в парке,
А вот радуга, по ней могут
Возвращаться на землю собаки....
Гром далекий поет песню
С шерсти искры летят- грозою-
Веришь мне? Мы всегда вместе!
Каждый день, каждый миг с тобою....
Здесь я облаком белым- белым
Солнце, словно мячик гоняю
Посмотри же скорее в небо,
Я с тобой! Я тебя охраняю!
я прочитала, и тоже слезы. держитесь!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу