Сыро_Ежка• 11 сентября 2018
Продолжение, грустное. Перлы нашего учителя
Начало здесь
https://sovet.kidstaff.com.ua/question-2099560
Продолжение на фото. Печально, нет слов(
3й класс.
https://sovet.kidstaff.com.ua/question-2099560
Продолжение на фото. Печально, нет слов(
3й класс.
показать весь текст
708
0
Ответ дляmclara
какие прекрасные слова, честно у меня очень тяжело с языками - по меркам советчицы - я мего не образованный человек. оказывается еще что-то и знаю и помню, спасибо вам, а я даже побоялась девушки ответить, думаю, может это я что-то путаю... 
И не только по меркам советчицы..
Ответ дляLaura 28
я перепутала ТУТ в цьому сообщенії, а раніше писала про присудок:)) чи не???
я один раз перепутала в цьому сообщенії:))))))))))))))))) раніше я те саме писала тільки присудок був
ідіть перечитайте
таки да... ви доколупуєтесь
а присудок може бути не тільки дієслівним, а ще і іменним... :)
це так..для
я один раз перепутала в цьому сообщенії:))))))))))))))))) раніше я те саме писала тільки присудок був
ідіть перечитайте
таки да... ви доколупуєтесь
а присудок може бути не тільки дієслівним, а ще і іменним... :)
це так..для
Ой ё, слышала звон..
Ответ дляLaura 28
відкриваємо картинку автора, уважно читаємо те, що написав вчитель, розбираємо речення, слово ’немає’ чи як написала вчитель ’ не має’ - це що? дієслово чи присудок?
якщо це дієслово - як воно має писатись в цьому реченні? якщо це присудок-як воно має писатись в цьому реченні?
Вы вообще понимаете разницу между частями речи и членами предложения?
Наверняка же родители имеют право жаловаться на такую учительницу в вышестоящие инстанции, дабы ей назначили переаттестацию. Стыдно должно быть такие грубые ошибки совершать. А что не так с запятыми?
як можна перепутати прислівник з особовою формою дієслова, скажіть мені будь ласка?
якби там було написано, шо ’я не маю слів’ -то це особова форма дієслова, яка виражає дію чи стан
а там дію ніхто не виражає-значіть то не дієслово і не дієслівна форма:)
я вас просила довести мені шо то є дієслово, ви не довели, бо то не дієслово, то заперечувальний прислівник, який є пред прислівником, які в реченнях є присудком:)..... і все.. так шо
логіка дуже проста...
якби там було написано, шо ’я не маю слів’ -то це особова форма дієслова, яка виражає дію чи стан
а там дію ніхто не виражає-значіть то не дієслово і не дієслівна форма:)
я вас просила довести мені шо то є дієслово, ви не довели, бо то не дієслово, то заперечувальний прислівник, який є пред прислівником, які в реченнях є присудком:)..... і все.. так шо
логіка дуже проста...
дієслівна форма-то дієприслівник
вчимо шо таке дієприслівник
Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова[1], яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши.
Дієприслівник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прислівника, що відбито й в назві: дієприслівник буквально означає прислівник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія виду (доконаний — зупинившись, схилившись; недоконаний — говорячи, знаючи), категорія часу[2] (теперішній — знаходячи, виступаючи; минулий — притаївшись, пройшовши). Дієприслівник, як і дієслово, може мати залежні слова. Як і прислівник, дієприслівник не відмінюється (серед дієслівних форм, не відмінюється, зокрема, інфінітив), а також у реченні виконує роль обставини.
яке відношення слово НЕМАЄ має до дієприслівника
вчимо шо таке дієприслівник
Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова[1], яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши.
Дієприслівник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прислівника, що відбито й в назві: дієприслівник буквально означає прислівник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія виду (доконаний — зупинившись, схилившись; недоконаний — говорячи, знаючи), категорія часу[2] (теперішній — знаходячи, виступаючи; минулий — притаївшись, пройшовши). Дієприслівник, як і дієслово, може мати залежні слова. Як і прислівник, дієприслівник не відмінюється (серед дієслівних форм, не відмінюється, зокрема, інфінітив), а також у реченні виконує роль обставини.
яке відношення слово НЕМАЄ має до дієприслівника
Тому до це не звичайний прислiвник, а предикативний. Якби ви знали рiзницю и уважно читали те, до я вам кидаю, ви б зрозумiли. Це нетиповий прислiвник, до якого ми звикли. Звичайно прислiвник вiдповiдае на питання як? де? куди? звiдки? i т.д.
Да мне просто смешно: ну вот чему может научить человек, который пишет двумовний вместо двомовний и делает грубейшие ошибки в предложениях.
Вы мне ответьте. Вы же здесь великий светоч и лингвист. Я честно даже не догадываюсь, зачем вы ещё и дiеприслiвник сюда приплетаете.
ви чи того чи просто притворяєтесь, я вже вам написала про пред прислівники
За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні, предикативні і модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини. Вони поділяються на дві великі групи: якісно-кількісні і власне обставинні.
До якісно-кількісних належать прислівники способу дії, міри й ступеня. Різницю між ними іноді буває важко встановити, настільки їхнє значення близьке.
Прислівники способу дії уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, і відповідають на питання як? яким способом?: добре, вдало, поволі, вголос, приємно, гуртом, по-нашому, по-давньому, сам на сам, віч-на-віч.
Прислівники міри й ступеня уточнюють значення дієслів, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?: настільки, дуже, надзвичайно, трохи, ледве, дотла, дощенту, двічі, утричі, вдруге. Сюди слід віднести й прислівники, вжиті у формі вищого й найвищого ступенів порівняння, та прислівники із значенням безвідносної міри ознаки: краще, найкраще, дужче, найдужче, холоднувато, заважко, пречудово, страшенно.
До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови.
Прислівники місця вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?: там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч, попереду, додому, здалеку, манівцями.
Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?: тоді, досі, рано-вранці, учора, напередодні, щоразу, дотемна, зроду, з давніх-давен, довіку.
Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?: тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев´я, зопалу, знестямки, спрожогу, хоч-не-хоч.
Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.
Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови?: принагідно, безнадійно, безперечно, безумовно, обов ´язково, закономірно, випадково. Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато.
Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;
б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;
в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пора;
г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.
Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо. Наприклад: Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик).
Поділ прислівників на обставинні, предикативні й модальні великою мірою умовний. Іноді ті самі прислівники можуть належати і до обставинних, і до предикативних, залежно від їхніх синтаксичних функцій. Наприклад, у реченні В кімнаті приємно пахне свіжими пасками (3. Тулуб) прислівник приємно має обставинне значення способу дії. А в реченні В гості я до неї ходитиму, бо в неї досить цікаво і приємно (Леся Українка) той самий прислівник має предикативне значення. Такі самі значення має, наприклад, і прислівник важко в реченнях: Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок). Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись. (І. Нечуй-Левицький).
Є прислівники, які можуть однаково виконувати обставинні, предикативні й модальні функції, як, наприклад, у реченнях Антін очевидно вагався. Для мене очевидно, що Ви не бережетесь (3 тв. М. Коцюбинського). З поїзда зійшло лише кілька пасажирів. Очевидно, то були місцеві, вони одразу кудись зникли (В. Козаченко), де прислівник очевидно виступає то як обставинний, то як предикативний, то як модальний.
За походженням прислівники бувають:
а) первинні (їх ше називають займенниковими): де, куди, тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так;
б) похідні (утворені від первинних): деінде, подекуди, повсюди, звідки, звідти, відколи, досі, поки, ніде, ніколи, ніяк, десь, коли-небудь;
в) відіменникові: згори, завчасу, вночі, щодня, гуртом, бігом, нишком, жартома, жаль, сором;
г) відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, досита, знову, по-старому, по-військовому, по-українському;
г) відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі, по-перше;
д) відзайменникові: нізащо, потім, зовсім, надто, по-моєму;
е) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хвилююче, нехотячи;
є) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж, стрімголов, мимохідь, повсякчас, споконвіку,
За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні, предикативні і модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини. Вони поділяються на дві великі групи: якісно-кількісні і власне обставинні.
До якісно-кількісних належать прислівники способу дії, міри й ступеня. Різницю між ними іноді буває важко встановити, настільки їхнє значення близьке.
Прислівники способу дії уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, і відповідають на питання як? яким способом?: добре, вдало, поволі, вголос, приємно, гуртом, по-нашому, по-давньому, сам на сам, віч-на-віч.
Прислівники міри й ступеня уточнюють значення дієслів, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?: настільки, дуже, надзвичайно, трохи, ледве, дотла, дощенту, двічі, утричі, вдруге. Сюди слід віднести й прислівники, вжиті у формі вищого й найвищого ступенів порівняння, та прислівники із значенням безвідносної міри ознаки: краще, найкраще, дужче, найдужче, холоднувато, заважко, пречудово, страшенно.
До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови.
Прислівники місця вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?: там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч, попереду, додому, здалеку, манівцями.
Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?: тоді, досі, рано-вранці, учора, напередодні, щоразу, дотемна, зроду, з давніх-давен, довіку.
Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?: тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев´я, зопалу, знестямки, спрожогу, хоч-не-хоч.
Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.
Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови?: принагідно, безнадійно, безперечно, безумовно, обов ´язково, закономірно, випадково. Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато.
Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;
б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;
в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пора;
г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.
Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо. Наприклад: Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик).
Поділ прислівників на обставинні, предикативні й модальні великою мірою умовний. Іноді ті самі прислівники можуть належати і до обставинних, і до предикативних, залежно від їхніх синтаксичних функцій. Наприклад, у реченні В кімнаті приємно пахне свіжими пасками (3. Тулуб) прислівник приємно має обставинне значення способу дії. А в реченні В гості я до неї ходитиму, бо в неї досить цікаво і приємно (Леся Українка) той самий прислівник має предикативне значення. Такі самі значення має, наприклад, і прислівник важко в реченнях: Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок). Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись. (І. Нечуй-Левицький).
Є прислівники, які можуть однаково виконувати обставинні, предикативні й модальні функції, як, наприклад, у реченнях Антін очевидно вагався. Для мене очевидно, що Ви не бережетесь (3 тв. М. Коцюбинського). З поїзда зійшло лише кілька пасажирів. Очевидно, то були місцеві, вони одразу кудись зникли (В. Козаченко), де прислівник очевидно виступає то як обставинний, то як предикативний, то як модальний.
За походженням прислівники бувають:
а) первинні (їх ше називають займенниковими): де, куди, тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так;
б) похідні (утворені від первинних): деінде, подекуди, повсюди, звідки, звідти, відколи, досі, поки, ніде, ніколи, ніяк, десь, коли-небудь;
в) відіменникові: згори, завчасу, вночі, щодня, гуртом, бігом, нишком, жартома, жаль, сором;
г) відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, досита, знову, по-старому, по-військовому, по-українському;
г) відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі, по-перше;
д) відзайменникові: нізащо, потім, зовсім, надто, по-моєму;
е) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хвилююче, нехотячи;
є) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж, стрімголов, мимохідь, повсякчас, споконвіку,
Ответ дляLaura 28
безполезно вам казати шо слово НЕМАЄ то не дієслово
Я ещё раз повторяю: я свою ошибку признала. То, что вы и дальше акцентируете на этом внимание, значит, что вы не очень воспитанный человек.
Ответ дляLaura 28
ви чи того чи просто притворяєтесь, я вже вам написала про пред прислівники
За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні, предикативні і модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини. Вони поділяються на дві великі групи: якісно-кількісні і власне обставинні.
До якісно-кількісних належать прислівники способу дії, міри й ступеня. Різницю між ними іноді буває важко встановити, настільки їхнє значення близьке.
Прислівники способу дії уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, і відповідають на питання як? яким способом?: добре, вдало, поволі, вголос, приємно, гуртом, по-нашому, по-давньому, сам на сам, віч-на-віч.
Прислівники міри й ступеня уточнюють значення дієслів, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?: настільки, дуже, надзвичайно, трохи, ледве, дотла, дощенту, двічі, утричі, вдруге. Сюди слід віднести й прислівники, вжиті у формі вищого й найвищого ступенів порівняння, та прислівники із значенням безвідносної міри ознаки: краще, найкраще, дужче, найдужче, холоднувато, заважко, пречудово, страшенно.
До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови.
Прислівники місця вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?: там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч, попереду, додому, здалеку, манівцями.
Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?: тоді, досі, рано-вранці, учора, напередодні, щоразу, дотемна, зроду, з давніх-давен, довіку.
Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?: тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев´я, зопалу, знестямки, спрожогу, хоч-не-хоч.
Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.
Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови?: принагідно, безнадійно, безперечно, безумовно, обов ´язково, закономірно, випадково. Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато.
Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;
б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;
в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пора;
г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.
Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо. Наприклад: Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик).
Поділ прислівників на обставинні, предикативні й модальні великою мірою умовний. Іноді ті самі прислівники можуть належати і до обставинних, і до предикативних, залежно від їхніх синтаксичних функцій. Наприклад, у реченні В кімнаті приємно пахне свіжими пасками (3. Тулуб) прислівник приємно має обставинне значення способу дії. А в реченні В гості я до неї ходитиму, бо в неї досить цікаво і приємно (Леся Українка) той самий прислівник має предикативне значення. Такі самі значення має, наприклад, і прислівник важко в реченнях: Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок). Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись. (І. Нечуй-Левицький).
Є прислівники, які можуть однаково виконувати обставинні, предикативні й модальні функції, як, наприклад, у реченнях Антін очевидно вагався. Для мене очевидно, що Ви не бережетесь (3 тв. М. Коцюбинського). З поїзда зійшло лише кілька пасажирів. Очевидно, то були місцеві, вони одразу кудись зникли (В. Козаченко), де прислівник очевидно виступає то як обставинний, то як предикативний, то як модальний.
За походженням прислівники бувають:
а) первинні (їх ше називають займенниковими): де, куди, тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так;
б) похідні (утворені від первинних): деінде, подекуди, повсюди, звідки, звідти, відколи, досі, поки, ніде, ніколи, ніяк, десь, коли-небудь;
в) відіменникові: згори, завчасу, вночі, щодня, гуртом, бігом, нишком, жартома, жаль, сором;
г) відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, досита, знову, по-старому, по-військовому, по-українському;
г) відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі, по-перше;
д) відзайменникові: нізащо, потім, зовсім, надто, по-моєму;
е) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хвилююче, нехотячи;
є) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж, стрімголов, мимохідь, повсякчас, споконвіку,
За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні, предикативні і модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини. Вони поділяються на дві великі групи: якісно-кількісні і власне обставинні.
До якісно-кількісних належать прислівники способу дії, міри й ступеня. Різницю між ними іноді буває важко встановити, настільки їхнє значення близьке.
Прислівники способу дії уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, і відповідають на питання як? яким способом?: добре, вдало, поволі, вголос, приємно, гуртом, по-нашому, по-давньому, сам на сам, віч-на-віч.
Прислівники міри й ступеня уточнюють значення дієслів, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?: настільки, дуже, надзвичайно, трохи, ледве, дотла, дощенту, двічі, утричі, вдруге. Сюди слід віднести й прислівники, вжиті у формі вищого й найвищого ступенів порівняння, та прислівники із значенням безвідносної міри ознаки: краще, найкраще, дужче, найдужче, холоднувато, заважко, пречудово, страшенно.
До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови.
Прислівники місця вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?: там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч, попереду, додому, здалеку, манівцями.
Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?: тоді, досі, рано-вранці, учора, напередодні, щоразу, дотемна, зроду, з давніх-давен, довіку.
Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?: тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев´я, зопалу, знестямки, спрожогу, хоч-не-хоч.
Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.
Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови?: принагідно, безнадійно, безперечно, безумовно, обов ´язково, закономірно, випадково. Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато.
Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;
б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;
в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пора;
г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.
Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо. Наприклад: Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик).
Поділ прислівників на обставинні, предикативні й модальні великою мірою умовний. Іноді ті самі прислівники можуть належати і до обставинних, і до предикативних, залежно від їхніх синтаксичних функцій. Наприклад, у реченні В кімнаті приємно пахне свіжими пасками (3. Тулуб) прислівник приємно має обставинне значення способу дії. А в реченні В гості я до неї ходитиму, бо в неї досить цікаво і приємно (Леся Українка) той самий прислівник має предикативне значення. Такі самі значення має, наприклад, і прислівник важко в реченнях: Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок). Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись. (І. Нечуй-Левицький).
Є прислівники, які можуть однаково виконувати обставинні, предикативні й модальні функції, як, наприклад, у реченнях Антін очевидно вагався. Для мене очевидно, що Ви не бережетесь (3 тв. М. Коцюбинського). З поїзда зійшло лише кілька пасажирів. Очевидно, то були місцеві, вони одразу кудись зникли (В. Козаченко), де прислівник очевидно виступає то як обставинний, то як предикативний, то як модальний.
За походженням прислівники бувають:
а) первинні (їх ше називають займенниковими): де, куди, тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так;
б) похідні (утворені від первинних): деінде, подекуди, повсюди, звідки, звідти, відколи, досі, поки, ніде, ніколи, ніяк, десь, коли-небудь;
в) відіменникові: згори, завчасу, вночі, щодня, гуртом, бігом, нишком, жартома, жаль, сором;
г) відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, досита, знову, по-старому, по-військовому, по-українському;
г) відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі, по-перше;
д) відзайменникові: нізащо, потім, зовсім, надто, по-моєму;
е) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хвилююче, нехотячи;
є) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж, стрімголов, мимохідь, повсякчас, споконвіку,
Что именно здесь написали вы? Вы просто бездумно копируете все с википедии.
я ??? не.. я не лінгвіст воооообщето, це ваше
бо дієслівної форми дієслова не буває..чи буває?
дієслівна форма буває у дієприкметника чи дієслівника
бо дієслівної форми дієслова не буває..чи буває?
дієслівна форма буває у дієприкметника чи дієслівника
так а шо я вам ще можу написати? ви прочитайте... я вже все вас написала, тут тільки правила можуть допомогти
все
все
Ответ дляLaura 28
ви вже сьогодня мене обізвали як тільки можна, тепер ще я невоспітанна
ну ну...
ну ну...
Я тоже себя некорректно веда, но честно - читать ваши опусы - это нужно иметь очень много терпения.
Ответ дляLaura 28
так а шо я вам ще можу написати? ви прочитайте... я вже все вас написала, тут тільки правила можуть допомогти
все
все
А что именно я должна вынести из того, что вы сбросили?
а ваші ? на мою адресу? і не тільки мою.. тому я думаю, шо хватіт... ви вже все зрозуміли і зробили висновки
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу