Я боюсь своего ребенка

Привыкните.Не бойтесь
всё будет хорошо!!!!

Так было у моей подруги.
2 месяца свекровь жила с ними, потом стала просто приходить на несколько часов в день

К 3м месяцам её помощь уже нужна не была, все нормализовалась.
Подруга очень педантична, у неё все должно быть идеально, к новым ролям и ситуациям относится с паникой.
У меня именно такой мульки не было, но было свое. Терпеть не могла малыша первые пару месяцев, страдала, что все уже не будет, как раньше, ухаживала чисто на ответственности.
Сейчас даже странно вспоминать...
Связываю это с усталостью, истощением организма после беременности и родов и гормональной перестройкой.

А я таких как вы не понимаю! Вме мы люди, у всех бывают проблемы. А вы ж наверное золотая мамаша, которая все знала и все у неё сразу выходило?

не люблю дітей. От де ті порадники ШО КАЗАЛИ НАРОДЖУВАТИ, козли коли треба, от тепер і дзвоніть іі хай розказують як і шо.
Коли перший, рожай, це так класно,
ААААА

Спочатку спонукають влипнути в це, а потім і сліж простиг. Будь хто хто вам казав нарооджувати мусить відповідати за слова і навіть в 2 ночі дзвоніть за порадами.

Автор, я понимаю вас.
Сама через это прошла.

Взвесьте все риски.
Боитесь, что срыгнет - после кормления носите столбиком. У меня если не срыгивали после кормления ( двойнята), когда столбиком держала минут 20, то я ребёнка опускала в горизонтальное положение, а потом поднимала и отрыжка была.

Все дети плачут. Они же не умеют говорить. Плач бывает если ребенку жарко/холодно/голоден/колики. Малыш хочет чувствовать маму.

Не переживайте. Большинство ваших страхов безпочвенны.

Возможно, что у вас ещё бушуют гормоны, такое тоже бывает.

Меня просто охватывала по началу паника, если я оставалась одна с двойней и они начинали одновременно плакать.

Что я могу посоветовать, больше отдыхайте, бывайте на улице с малышом. С вами всегда рядом есть телефон для екстренных вызовов.

В идеале было бы общение с такой-же мамочкой, так как у вас будут общие интересы и темы для разговоров.

Нечего бояться. Младенцы совсем не хрупкие) Это не хрустальная ваза. Но вообще мне конечно это тяжело понять, я на автомате все делала. Инстинкты. Хотя мой 2600 весил при выписке, кроме меня все боялись тронуть.

Це якраз і є післяродова депресія. Хоча не всі з цим поняттям погоджуються і визнають, що таке трапляється з ними, шукаючи виправдання. Автор, побільше спілкування...будь- з ким (чоловік, родичі, сусіди, незнайома мамочка з каляскою в парку...навіть той же інтернет, мамоччині групи для спілкування) і на будь-яку тематику ...Головне, не замикатись в собі і не не зациклюватись на переживаннях. Це перевтома і не докінця адаптація до нового життя через гормональний збій в жіночому організмі. В мене за старшою теж десь в півтора міс подібне було - дратувало те, що невчасно дитина просиналась, коли ти виконуєш хатню роботу. Але я вчасно зупинилась, зуміла проаналізувати що роблю не так і що потрібно змінити в собі, і мені це допомогло. А бувають різні випадки. Моя кума, ставши мамою вперше в свої 39р, замкнулась в собі, не маючи підтримки від чоловіка і його родини, почала чахнути на очах..не шукаючи порятунку поза межами чотирьох стін..Дитині зараз 3 роки, кума вже 2 роки як прикована до ліжка, має розсіяний склероз. Лікарі визнали причиною саме народження дитини спричинило перші прояви хвороби. Дитину доглядає чоловік, а її - мама забрала до себе. Не хочу нікого лякати, бо цей вкрай рідкі випадки, але потрібно давати собі час для відпочинку і налаштовуватись тільки на позитив, не даючи дурним думкам брати вверх над здороивм глуздом. Автор, все у вас получиться і потрібно вірити, що ви хороша мамочка, а отже ви не можете ніякого лиха причинити своїй кровиночці. А те, що ви чогось не вмієте, все з часом налагодиться і ви всьому навчитесь..Не переживайте!

я свою будила даже ... ну спит ребенок, дневной сок 5 часов, мне казалось я уже и посидела за это время)))