Тебе жалко моему сыну почку )))))

Не сплю , не можу заспокоїти ні себе , ні свою совість . Розсудіть як вчинити . Мій родич , двоюрідний брат захворів . Він колишній наркоман ( хоча я не вірю , що він поборов цю залежність .... ) Ми не дуже з ними спілкуємося, їхня родина живе в іншій області . Ніяких родинних зв´язків між ними немає . Далекі родичі не більше . Коли захворів Сашко , дядько попросив дізнатися про діализ що роблять у нас в лікарні . Я звісно дізналася, взяла координати . З часом йому ставало все гірше , потрібна пересадка органу . Бо на діалізі він не відомо скільки протяне . Тітка попросила щоб родичі здали аналізи на сумісність для донорства , я чесно кажучи не хотіла здавати нічого , і бажання іти в лікарню ніякого не мала . Через силу і вмовляння мами пішла . І ось диво моя почка підходить йому . Тітка задоволена результатом , усім уже повідомила що є донор . Мою думку ніхто не питав . Тепер про себе , Я сама дуже тяжко хворіла майже 12 років ( у мене миастенія) це тяжке захворювання зараз у мене ремісія , друга група інвалідності з дитинства . Є маленька дитина , чоловік , я працюю . Я дуже хвилююся за своє здоров´я і життя у мене є для кого жити . Як тільки тітка почула про мою відмову , таке почалося ...... що я тільки не почула ,від вмовлянь до погроз і прокльонів . Я повинна відповідати почку брату бо він помирає , а що станеться зі мною в разі чогось нікого не хвилює . Тітка мене вже замучила дзвінками ...... Сил уже не має від неї відбиватися . Як бути ?