Істерика у 9 ти річного хлопця кожного вечора, коли вчимо уроки.

Він їх контролює. Це не тіки. Лікар сказала що це як нігті гризти. Це він теж робить. Сказала що дитина здорова. Ну в цілому він так і виглядає...

Забираю раніше по п´ятницях. В інші дні і я і чоловік на роботі....немає можливості...не лякайте мене(

Звісно ні.

Дякую за поради!

навязчивые движения это НЕ норма. Контролирует он их скорей всего когда Вы напоминаете... и грызть ногти это тоже проблемы с нервами. Неврология.
Выглядеть нормальным можно. Но это не значит что нет проблемы

Ну вона читає, робить поробки різні. Основні уроки в школі. Читаємо обом на ніч. Кожного вечора.

Він багато що і в школі робить....але є такі завдання з якими не справляється.... Але порада гарна. Дякую, скористаюся.

Звернемося до лікаря. Але щорічні перевірки проходимо. Мабуть треба наголосити....

за плохие оценки ругаете?

Ні. Майже ніколи. 6 то 6. 12 то 12. 2 не добре,але не страшно.

Чіткі правила дома, які повторюються з разу в раз.
Також не затягувати роблення завдань домашніх. Якщо Ви з ним робите домашні завдання, то стратегія така: сідати з ним зразу, не чекаючи поки він почне показувати, що йому потрібна допомога, якщо Ви все одно йому помагаєте.
В нього засвоївся певний бестолковий алгоритм, ще того разу як він вперше Вас просив і його треба виправляти.
Вам чоловік коли каже, що треба строгіше він показує, що Вас легко продавити. Про правила я написала, бо треба, щоб дома була якась однозначність і послідовність, а не так, що він кожного разу ’домовляється’ з Вами на своїх умовах.

Поговорите с учителем. Я тут пару дней назад встречала, что одна мама попросила учителя поставить на паузу требования, чтобы ребенок немного успокоился. Скажите, что были у психолога и вам такое порекомендовали. Расскажите, что у ребенка навязчивые движения и истерики. Пусть недели две его не вызывает к доске и не наезжает за неправильно сделанные задания.

Зрозуміло. Дякую за консультацію. Заскріню собі!)

Мені важливіше психіка моя і дитини. Все одно успіхів досягають упевнені в собі люди, урівноважені, холоднокровно і спокійні. А не невротики зі зламаною психікою.
І мій син не любить предмет мову, і взагалі не вчить правила. Але гарно виступає, проводить класні і шкільні свята. Гарно малює і співає. А без правил якось спокійно проживе.

Збираємось в санаторій. Думаю і спеціалісти там є і відпочине дитина.

Ще важливий момент, не зовсім точно описала. Ви можете пояснити синові, що про допомогу просимо словами і Ви прийдете до нього. І приходьте. Бо зараз напевне Ви на слова відмовляете йому і він ото починає ’вадку артилерію’ з дій, бо на важку артилерію мама приходить і заспокоює.

Те, що ви описуєте, ненормально. Шукайте причини і шляхи подолання.
У мене дитина в три роки почала заікатися, був сильний переляк. Наступні пів-року я йому дозволяла все, що завгодно - він не вмивався, якщо не хотів, міг не пообідати чи не одягатися, я старанно уникала будь-яких суперечок і оминала ситуації, які його нервують. І Слава Богу, все пройшло.
Цей приклад до того, що мене не цікавила вмита дитина, мене цікавила здорова дитина. А почала б чіплятися, щоб вмивався і одягався, він би психував і заікався б до кінця життя, от яка радість від тої вмитості? У вашому випадку - від зроблених уроків, якою ціною, ви не думаєте?
Бийте у всі дзвони з лікарями, а вдома влаштуйте комфортне середовище, поки не пройдуть тіки.

У моего сына тоже одно время протест был сильный, его бесило, что он должен много времени и сил на это тратить, а его воротит. Вы представьте, что у вас есть много интересных занятий, но вам вменили в обязанность жутко скучную и сложную работу - и отказаться нельзя.
У многих взрослых тоже истерика была бы. Просто мы привыкли, что дети должны это делать, а для них это не очевидно.
Как мы боролись.
1. Я установила стимулы: премировала за хорошие оценки (10-12). Пообещала, что куплю новый телефон взамен разбитого и тормозящего старого, если год закончит хорошо (оговорила целевую оценку по каждому предмету).
2. Помогала разбирать непонятное.
3. Наняла хорошего репетитора (очень дружелюбного и профессионального), чтобы закрыть пробелы и пробудить интерес к учебе.
4. Побуждала искать информацию в интернете - по изучаемым темам.
И я не делаю уроки с детьми. Даже когда им было 6 лет. Объяснила и отошла. Подошла на минутку, глянула, опять отошла. Никогда не сидела с ними. Они должны самостоятельно их делать.
И ещё мы поменяли три школы за 4 года. Потому как искали ту, где детей будут уважать - потому как они тоже люди. А на них орут. Этого быть не должно.

Оставить дз на ответственность ребенка, сделает - молодец, не сделает - будут в школе последствия, или не будут - как повезет. Но ребенок должен чувствовать ответственность за домашку.
А так получается ребенок делает дз потому что заставляете, конечно не хочется

У нас такое было с 1 класса , во втором Я от него отстала, пустила все на самотёк
Делает сам уже 7 класс. Только когда просит что-то помочь - делаем вместе .