Вопрос языка / питання мови - на каком языке общаться в сфере обслуживания?

Вот верно вы подметили. Я тоже из русскоязычного региона. В быту им тут всю жизнь не пользовались. Но в школе все учили украинский язык, а не суржик. И если человек начинает говорить, то говорит на украинском, а не на суржике. Потому что суржика не знает. И это сразу режет слух.

Клиентов же не выбирают. Нужны - не нужны...

Таких як ви багато, а тоді виходить російськомовних більшість, всі вони російськомовні в 10му поколінні. Ви підлаштовуєтесь, прогинаетесь під них. А дяка є?)

+100%
Пока принуждать взрослое население не начали, то и на школы пофиг было.
В Харькове почти все школы на украинский перевели в 94-98 годах при Кучме еще. Оставили одну школу из 10 русскую. Для особо обеспокоенных оставили русский как предмет и все! Никто и не пикнул.

Если по моей просьбе не переходят на русский язык, то меня как клиента они теряют. Точка.

вам просто нечего по сути написать. вы запутались. вот и все.

Я в 92 пошла в украинскую школу. Другие мои друзья в русскую. И все норм было. Половина школ в городе были русские, половина украинские. И это сразу после развала союза. И все норм было. Знаем и русский и украинский.

Родители по распределению сюда не приехали, ещё раз -я местная. А вам в голову не приходит, что люди мыслят по разному, разные национальности в стране, что у нас разные языки и культура и со всем этим нужно считаться, если мы живём в одной стране. И, к стати, мой папа жил здесь при Румынии и учился в школе на румынском языке, Румыния не разрешала(и били) за украинский язык. А, если кто-то из потомков тех, кого высылали с западной Украины, говорит, что они плохо жили -не очень-то и верьте. Когда закончился срок их высылки, они приехали сюда и купили-построили очень хорошие и дорогие дома. И никогда бедно не жили, ни тогда, ни теперь. Так что на северах они очень и очень хорошо зарабатывали о чём сейчас никто не говорит. А многие, перевезя сюда семью, поехали ещё дозарабатывать, золотишко прикупить

Запуталась не я, а вы. Я отошла от стереотипа и ваш мозг не может переварить такую информацию.

Дивлячись, мабуть, в якій сфері. У нас замовлень дуже багато. Попит перевищує пропозицію. Хтось замовляє, хтось ні. Ще ніхто не просив перейти на рос. мову.. Може ті що не замовили, зробили так через мову, їх вибір. Але якби людина, мені заявила ’Давайте на руском, я не понимаю’, то я б постаралась щоб ця людина зникла з нашого життя. Доречі, чомусь обслуговуємо в Одесу, Харків, Дніпро, Маріуполь, і дивина все добре. Вони на рос, я на укр.

Церковь Московского Патриархата каноническая, в отличие от ПЦУ. Как бы вы не бесились.

Кстати! Не помню ни единого видосика из больницы с требованием общаться исключительно на мове. Даже неадекватка Ницой не выкладывала )))

Ви забули додати, ті що вижили в зісланні-повернулись. Мільйони згинули там і по дорозі туди в скотовозках.

А причем тут перепись 90-х?
У нас большинство себя реально идентифицирует украинцами. Взрослые люди, осознанно это говорят. Это правда, хотим мы с Вами этого или нет. Более того, еще лет 10 и тех, кто захочет назвать себя русскими будет до 5%, вот увидите.

Так сложилось, что родители не могут жить вместе, в семье домострой - папа бьет маму. Любить можно обоих, но принять нужно будет одну из сторон.

Ну от знову за рибу гроші, як то кажуть у прислів´ї. Ну чому ви усі по обидва боки намагаєтеся навішати на у всіх ярлики та використовувати дешеві маніпуляції такими гучними словами, як ’прогибатися’?
Розумієте у далекому 1984 році, таке щире почуття, як кохання, поєднало моїх батьків. Моя мама з української родини, а тато з російської, саме з російської, а не з тих, хто тут тільки на основі своєї російськомовності, роблять висновки про своє етнічне походження, не знаю по своїх представників глибше ніж про діда, може прадіда. А мама саме з українського, більше того, козацького роду. Тому я усе життя,з перших своїх слів та думок є генетично двомовна. І ця країна саме моя країна. Моїй родині належало досить багато саме цієї, української землі до колективізації. Більше того, я усі ці роки, як воїн захищаю свою країну. Тому тут і зараз я можу говорити у побуті, у особистих бесідах будь-якою мовою та не питати вашого дозволу. І ви, шановна, не маєте права тут мене соромити за це чи казати, що я перед кимось прогинаюсь.

Ну от знову за рибу гроші, як то кажуть у прислів´ї. Ну чому ви усі по обидва боки намагаєтеся навішати на у всіх ярлики та використовувати дешеві маніпуляції такими гучними словами, як ’прогибатися’?
Розумієте у далекому 1984 році, таке щире почуття, як кохання, поєднало моїх батьків. Моя мама з української родини, а тато з російської, саме з російської, а не з тих, хто тут тільки на основі своєї російськомовності, роблять висновки про своє етнічне походження, не знаю по своїх представників глибше ніж про діда, може прадіда. А мама саме з українського, більше того, козацького роду. Тому я усе життя,з перших своїх слів та думок є генетично двомовна. І ця країна саме моя країна. Моїй родині належало досить багато саме цієї, української землі до колективізації. Більше того, я усі ці роки, як воїн захищаю свою країну. Тому тут і зараз я можу говорити у побуті, у особистих бесідах будь-якою мовою та не питати вашого дозволу. І ви, шановна, не маєте права тут мене соромити за це чи казати, що я перед кимось прогинаюсь.

не будет реально местный такую ерунду писать, как вы пишите. не будет!!! вот реально вы плохо подготовились. ваши посты - это рашапропаганден во всей красе. и у очень многих местных бабушки-дедушки были так или иначе связаны с ОУН-УПА. и они знают правду, и такой ерунды не пишут. я очень интересовалась этими вопросами, и вы точно на местную не тянете.

Это вы не из западной Украины, поэтому пишете, то, что вам напели в уши. ОУН-УПА это далеко не всё население западной Украины. Их боялись, их и теперь боятся. С таким однобоким знанием истории нет у этой страны будущего.

Удалено администрацией...

Удалено администрацией...

О, vihola присоединилась, а я думаю, как же спор о языках без вас) Всё, хватит, надоело

Я выше уже писала об этом. В Донецке и не только, говорят на академическом украинском, который учили в школе. Поэтому и говорят правильно. Суржика здесь нет и не было в школьной программе. Его просто не знают здесь. Поэтому и говорят или на русском или на школьном литературном украинском языке.

А вони зараз є?

Есть их потомки, а вы не видели?

Пані, ваше повне право розмовляти на тій мові якій хочете, купуйте там де хочете... Але ж ви так не робите. Ви причитаєте, типу шантажуєте ’от не выучишь мой язык, потеряешь меня’... Це смішно, бо люди з таким підходом, мені наприклад в клієнтах не потрібні. Адекватні люди знають дві мови. І не стають в позу.

Я у побуті розмовляю українською мовою. І тут дуже часто пишу саме нею. У цій темі ч намагаюся достукатися до логіки та здорового глузду ’притесненных русскоговорящих’. Та, щоб образу не стикнутися з їх внутрішнім спротивом, свідомо використовую мову, на якій, як вони стверджують, здатні сприймати інформацію.

Та я вас розумію. Тільки проблеми починаються з малого. Розумієте у далекому 1980, кохання поєднало моїх батьків. обох україномовних. А в далеких 1946 і 1950 кохання поєднало моїх обох україномовних дідусів і україномовних бабусь. А ще в дальшому 1918, 1920,1920, 1924, кохання поєднало моїх укр. мовних пра... , і так було у 19 ст. І потім, мені пишуть пиши на руском, нас большенство. А більшість чому? Бо Двоюрідна бабка поїхала в Київ, і щоб не виділятись забула українську, і усі тепер її нащадки рос.мовні, Дядько поїхав в Луганськ і тепер усі нащадки росмовні, 3є однокласників поїхали в столицю і щоб бути толерантними їх діти тепер рос мовні. Ображайтесь, не ображайтесь. Та ось цей вислів ’я підлаштовують під співбесідника’ не робить честі. Бо співбесідник не спішить, чомусь підлаштуватись під Вас.

......але коли їдете за кордон на ПМЖ - за рік вивчаєте мову,і спілкуєтеся мовою нової країни.
Ну чудо Господнє ,як мінімум.