Сыро_Ежка• 27 октября 2021
Заклик Лікаря КОВІДного відділення
""...І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
показать весь текст
498
0
Из 61 пациента нашего отделения, только 3 вакцинированых и то двое из них астматики, в любом случае, ковид тяжелее для таких больных. Спасать будем всех,независимо от наличия вакцинации и, но не устаю писать, что персонал пока весь, здоров, в прошлом году, переболели все минимум по два раза.
Недоказуемо.
Уже за год проанализировала больше тысячи людей - чем ограниченней, тем больше антивакс)
Время покажет)
Уже за год проанализировала больше тысячи людей - чем ограниченней, тем больше антивакс)
Время покажет)
А если нет ?))) человек до жижи уколотой не болел , а ааааапасный вирус бушует уже 2 года . Он мог вообще не заболеть . Я не болела например и могу не заболеть , а жижа это либо заболеть сразу, либо ударит по хронике, не, спасибо
Ответ дляЭлька-Карамелька
Теперь еще больше захотела! Пойду визуализировать, чтобы исполнилось мое желание. Прям представлю во всей красе,как это все будет у вас происходить! 
шапочку из фольги не забудьте. А то соседским вай-фаем мозг выест...хотя у вас там и мозга то нет
И вы знаете побочные действия от вакцины? А они могут быть у любого медпрепарата, даже в безобидного цитромона есть список возможных побочек. Люди имеют право не хотеть ставить на себе эксперименты.
Які саме ризики? Ще у вас спитаю, країни з високим рівнем вакцинації замовчують і брешуть про малий відсоток смерті від ковіду? І, якщо все так погано з вакциною, то де всі ті хворі від побічних ефектів вакцини, вже пройшло чимало часу з перших щеплень.
Ответ дляЭлька-Карамелька
Теперь еще больше захотела! Пойду визуализировать, чтобы исполнилось мое желание. Прям представлю во всей красе,как это все будет у вас происходить!
Давайте)
’А если’? Вы в вероятности умеете? 2% мертвых от ковида и 0,00??% побочек от вакцин сравнить сможете?
Ответ дляНашли в капусте
тримайте свої збочені фантазії при собі.
Я й тримаю))) а чого ви так налякались?
в смысле какие? вы вообще читали аннотацию к вакцине хоть какой то?
так и у нас не высокий % если лечат, даже очень низкий, если вовремя начинают лечить, но если не лечить, то конечно умрут люди, мой дедушка в 41 от вл умер
в больницах они были и есть, но те 12-15% от всего населения в течении 6 месяцев был не особо заметен
так и у нас не высокий % если лечат, даже очень низкий, если вовремя начинают лечить, но если не лечить, то конечно умрут люди, мой дедушка в 41 от вл умер
в больницах они были и есть, но те 12-15% от всего населения в течении 6 месяцев был не особо заметен
Вы такая умная! А у меня у ребенка в школе так наклоняли учителей с вакцинацией. Учительница наша сделала, а ночью она умерла. Но вакцинация тут не виновата конечно.
Так вы первая оскорбили людей, как и автор) В целом,ограниченность не является оскорблением лично для меня. Я не считаю себя умной, всезнайкой и я вполне глупа во многих сферах.
Ответ дляНашли в капусте
де ви побачили що я налякалась?вам ще й ввижається
Давайте ще) образи -це відсутність аргументів)
Комментарии к ответу