Сыро_Ежка• 27 октября 2021
Заклик Лікаря КОВІДного відділення
""...І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
показать весь текст
498
0
вот вам ещё перл от пропагандистов. хоть бы толковых писак нанимали, а то совсем смешные казусы получаются
полностью согласна с вами
А я б вакцинувала Вас разів 10 впідряд, щоб головою думали, що несете. Не вакцинований - не рівно небезпечний. Є люди невакциновані, але з високим рівнем антитіл та в масках і респіраторах, а є вакциновані без них і не відомо, чи виробилися ті антитіла.
Все, до вас питань більше нема! Від ковіду не вмирають, це все світова змова, правляча верхівка в усіх країнах малює відсотки зі стелі, а земля - пласка.
Отуди його)))
вакцина - не равны
пневмония - о, теперь равны
желать вакцинированным сдохнуть скоро - норм
статистика по летальным антиваксам - ’анасзашо?’ ))
Года на три мышление, увы.
вакцина - не равны
пневмония - о, теперь равны
желать вакцинированным сдохнуть скоро - норм
статистика по летальным антиваксам - ’анасзашо?’ ))
Года на три мышление, увы.
98.3% померлих від COVID-19 в Україні — невакциновані, а 97% госпіталізованих з COVID-19 - не мають повного курсу вакцинації.
Це дані МОЗ. Схожа статистика по всьому світу.
Це дані МОЗ. Схожа статистика по всьому світу.
Ответ дляЭлька-Карамелька
А я вот прям хочу теперь, чтоб у вас побочка началась. 
Хотите) хоть лопните)
Они не выбирали риск для своей жизни. Они шли спасать чужие. И даже если они привиты, то представьте, в каком стрессе они живут и как этот стресс снижает иммунитет, и какая вирусная нагрузка у врача ковидного отделения. Может тогда поймете, что риски у них выше в сотни раз, несмотря на все меры.
Мои познания, к сожалению, не ограничиваются биологией. шестого класса. Познакомьтесь с таким термином, как прионы. И будет Вам счастье, умная моя собеседница.
А тепер з наукової точки зору, якщо, звісно ви знаєте, що це таке, як вакцина, яка програмує організм виробляти шматок шипа вірусу і антитіла до нього, може ’вбити’ весь імунітет?
Я разве говорила, что не умирают? Но правдивая плюс минус статистика покажет именно на длительном периоде. В другой стране изначально смертность может быть гораздо меньше, чем у нас. Но вам это не интересно, главное нагнать панику и страх) А между прочим от гриппа ежегодно умирало достаточно людей.
Теперь еще больше захотела! Пойду визуализировать, чтобы исполнилось мое желание. Прям представлю во всей красе,как это все будет у вас происходить!
’98.3% померлих від COVID-19 в Україні — невакциновані, а 97% госпіталізованих з COVID-19 - не мають повного курсу вакцинації’
Это анализ за какой период?
Это анализ за какой период?
А вам відома в який термін була розроблена і задіяна вакцина проти чуми? Мова йде про кілька місяців, але завдяки цій вакцині ми не знаємо чуми.
Комментарии к ответу