Девушки, тему специально назвала так же как удалённую. С целью привлечь внимание всех кто может поделится своими мыслями. Снова прошу сверить информацию. Помните мой сон про бетонный потолок, закрытый 3й этаж, распахнутые окна, соседа восточной национальности, который пытался помочь. Всё сбылось. Ещё есть 2 сна.
Запрос про Украину 20.02. Видела суматоху, столпотворение на вокзалах, люди теряли в толпе детей, но их тут же подхватывали другие и и жестами показывали, что все ок, встретимся у входа. Видела большие помещения типа ангаров с кучей разбросаных вещей. Вещи чистые, новые и одежда и обувь и посуда. Но многие искали медикаменты и их не было. Это огорчало, неприятно, но не катастрофа. Ощущение хаоса, но сон светлый. Не поняла его.
Запрос 22.02 - я Украина. Стою в окном проёме разрушенного здания. На третьем этаже. Весна, зелень цветут деревья. Здание пошатывается, вот- вот рухнет. Понимаю, что мне только вниз прыгать. Внизу ровная асфальтная полщадка. На площадке разяреннный белый алабай. Рычит, хрипит, злой как демон, кровь из глаз, ждёт чтобы я прыгнула и рвать. Ощущение тупика, безысходности, панический ужас. Но кирпич уже сыпется и я делаю прыжок в пустоту. Вдруг этот прыжок превращается в полет, лечу над бешеным псом, который буквально в судоргах от ярости, не понимаю КАК могло такое чудо произойти, плачу и от счастья и от ужаса одновременно. Руками цепляюсь в ветки тополя. Обнимаю ствол, нахожусь почти на верхушке. Алабай все ещё лает, но теряет ко мне интерес, я слишком высоко. Ощущение, что случилось чудо и беда обошла стороной. Этот сон мне дарит надежду. Хочу верить, что он сбудется как и все мои сны. Молюсь. И надеюсь что кого нибудь поддержит эта информация.
Всех, кто не верит в это вот все, прошу отнестись с пониманием. Сейчас мне кажется каждая капля надежды на вес золота.
Запрос про Украину 20.02. Видела суматоху, столпотворение на вокзалах, люди теряли в толпе детей, но их тут же подхватывали другие и и жестами показывали, что все ок, встретимся у входа. Видела большие помещения типа ангаров с кучей разбросаных вещей. Вещи чистые, новые и одежда и обувь и посуда. Но многие искали медикаменты и их не было. Это огорчало, неприятно, но не катастрофа. Ощущение хаоса, но сон светлый. Не поняла его.
Запрос 22.02 - я Украина. Стою в окном проёме разрушенного здания. На третьем этаже. Весна, зелень цветут деревья. Здание пошатывается, вот- вот рухнет. Понимаю, что мне только вниз прыгать. Внизу ровная асфальтная полщадка. На площадке разяреннный белый алабай. Рычит, хрипит, злой как демон, кровь из глаз, ждёт чтобы я прыгнула и рвать. Ощущение тупика, безысходности, панический ужас. Но кирпич уже сыпется и я делаю прыжок в пустоту. Вдруг этот прыжок превращается в полет, лечу над бешеным псом, который буквально в судоргах от ярости, не понимаю КАК могло такое чудо произойти, плачу и от счастья и от ужаса одновременно. Руками цепляюсь в ветки тополя. Обнимаю ствол, нахожусь почти на верхушке. Алабай все ещё лает, но теряет ко мне интерес, я слишком высоко. Ощущение, что случилось чудо и беда обошла стороной. Этот сон мне дарит надежду. Хочу верить, что он сбудется как и все мои сны. Молюсь. И надеюсь что кого нибудь поддержит эта информация.
Всех, кто не верит в это вот все, прошу отнестись с пониманием. Сейчас мне кажется каждая капля надежды на вес золота.
показать весь текст
297
0
щодо події перемоги - скоріше всього. Вві сні були явно щасливими, піднесеними і В.З. і оточення. Святкували. Щодо удару - ні, набагато потужніше. Там був вечір, сутінки, але ще не темно - люди гуляли. Отже до комендантської години. Відчуття одночасного масованого прильоту з великими руйнуваннями. Я сподіваюсь, що можливо щось цьому завадило 🙏. І не збулося
Запитували про сон з першої теми з бетонною стелею. Після перших повідомлень про напад, а вони почались в січні просила показати, що саме нас чекає. Показали наче заходжу в під´їзд будинку, де росла дитиною. Підіймаюсь сходами, перший поверх (січень) другий (лютий). Замість третього (березня) суцільна бетонна стеля. Відчуття глибоких незворотніх змін. Цей сон настільки часто повторювався, що наважилась написати на форум.
Особливі сни, значущі - в мене максимально деталізовані, реалістичні. Зі смаком, запахом, важливі деталі кілька раз показують з різних ракурсів. Все повільно, можна добре роздивитись. І до дрібниць запам´ятовуються. Хочеш забути - не можеш. Після них виснажена наче не спала, а цемент розвантажувала. Повторюються. Раніше було спонтанно і дуже страшно, тому що стосувалось особистого втрат в родині, хвороб. В січні вперше наважилась запитати. Зараз прошусь щовечора, але відповіді рідко.
Довго вагалась чи писати все, що назбирала, але пишу, бо сама чіпляюсь за кожну соломинку. Бан то бан. Якщо щось невпопад українською - вибачайте, стараюсь з усіх сил. І ще не претендую на Касандру - дурне спить дурне сниться.
Особливі сни, значущі - в мене максимально деталізовані, реалістичні. Зі смаком, запахом, важливі деталі кілька раз показують з різних ракурсів. Все повільно, можна добре роздивитись. І до дрібниць запам´ятовуються. Хочеш забути - не можеш. Після них виснажена наче не спала, а цемент розвантажувала. Повторюються. Раніше було спонтанно і дуже страшно, тому що стосувалось особистого втрат в родині, хвороб. В січні вперше наважилась запитати. Зараз прошусь щовечора, але відповіді рідко.
Довго вагалась чи писати все, що назбирала, але пишу, бо сама чіпляюсь за кожну соломинку. Бан то бан. Якщо щось невпопад українською - вибачайте, стараюсь з усіх сил. І ще не претендую на Касандру - дурне спить дурне сниться.
Додам уточнень про сон з перемогою і нападом. Частина де радість коротка. Крупним планом президент сміється, оточення, всі торжествують, багато людей. Одягнуті як зараз в захисних кольорах. Значна перемога, піднесення загальне, надія.
Щодо наступного нападу. Перша картинка - штори зелені з бахромою ламбрекенами. Потім ліпнина громіздка на стелі, стінах, крупні квіти, листя. В коридорі краєм ока бачу люди в строгих костюмах. Розумію це офіційний заклад. Дивно, що все дуже візуально перевантажено і тісно. Маленькі кімнати. Потім 9 квітня здається коли приїхала фон дер Ляйен, зрозуміла що то був будинок з химерами.
Картинка наступна. З вікна сосни. Приміщення сучасне, багато панорамних вікон. Красиві газони. По периметру на недоглянутих газонах багато кульбабок. Вечір, люди гуляють. І раптом наче вогняний дощ з неба. Всі врозсипну. Красивий будинок розсипається в попіл. Мужчини в камуфляжі з кавказьким акцентом кричать ’в подвалы, химатака’
Щодо наступного нападу. Перша картинка - штори зелені з бахромою ламбрекенами. Потім ліпнина громіздка на стелі, стінах, крупні квіти, листя. В коридорі краєм ока бачу люди в строгих костюмах. Розумію це офіційний заклад. Дивно, що все дуже візуально перевантажено і тісно. Маленькі кімнати. Потім 9 квітня здається коли приїхала фон дер Ляйен, зрозуміла що то був будинок з химерами.
Картинка наступна. З вікна сосни. Приміщення сучасне, багато панорамних вікон. Красиві газони. По периметру на недоглянутих газонах багато кульбабок. Вечір, люди гуляють. І раптом наче вогняний дощ з неба. Всі врозсипну. Красивий будинок розсипається в попіл. Мужчини в камуфляжі з кавказьким акцентом кричать ’в подвалы, химатака’
09.04. запит повернення додому.
Будинок показують занедбаний, фарба лущиться, вікна дуже брудні, але цілі. Зовні все виглядає дуже обдертим і непридатним для життя. Заходжу всередину, а всередині так ніби давно нікого не було - щільний шар пилу. Все таке допотопне, наче квартира старої людини. Але розумію, що все тут відмити, провітрити, оживити і жити можна.
Виходжу - зарослий бур´яном дворик, по вулиці їде вантажівка з будматеріалами. За нею бульдозер з ковшом. За кермом молоді дівчата 23-25 р. Йду вуличкою бачу жінка років 40 ремонтує трубу на 3-му поверсі. Їй складно і важко тримати інструменти, дуже боїться вистоти, плаче. Кличе наче свого чоловіка ’Толя, Толя..’ Його немає, вона вимушена справлятись сама, дуже шкода її. Погода орієнтовно кінець вересня. Ще тепло, але точно не літо.
По відчуттям наче все продовжується, але вже тихо і можна повертатись. Чоловіки все ще на фронті, тому переїзд і підготовка до зими на жінках.
Будинок показують занедбаний, фарба лущиться, вікна дуже брудні, але цілі. Зовні все виглядає дуже обдертим і непридатним для життя. Заходжу всередину, а всередині так ніби давно нікого не було - щільний шар пилу. Все таке допотопне, наче квартира старої людини. Але розумію, що все тут відмити, провітрити, оживити і жити можна.
Виходжу - зарослий бур´яном дворик, по вулиці їде вантажівка з будматеріалами. За нею бульдозер з ковшом. За кермом молоді дівчата 23-25 р. Йду вуличкою бачу жінка років 40 ремонтує трубу на 3-му поверсі. Їй складно і важко тримати інструменти, дуже боїться вистоти, плаче. Кличе наче свого чоловіка ’Толя, Толя..’ Його немає, вона вимушена справлятись сама, дуже шкода її. Погода орієнтовно кінець вересня. Ще тепло, але точно не літо.
По відчуттям наче все продовжується, але вже тихо і можна повертатись. Чоловіки все ще на фронті, тому переїзд і підготовка до зими на жінках.
14.04 запитувала коли нечисть покине нашу землю. Осінній ліс як на фото. Але на фото листя золотисте, а в мене було аж чорне після дощів. Напевно зовсім пізня осінь чи взагалі початок зими. Серед дерев два величезних чани чи басейни. Один з брудною гнилою водою і драним одягом. Щось схоже на соціальне прання в Індії. Вода не просто брудна, а як смола, жижа з болотом.
Люди перевертають цей чан і виливають все разом з тим старим одягом. Другий басейн з чистою прозорою водою, вона тепла, листочки жовті плавають. Стає сонячно. Жінка роздягається років 30-35 і заходить в воду. Тиша і спокій.
Люди перевертають цей чан і виливають все разом з тим старим одягом. Другий басейн з чистою прозорою водою, вона тепла, листочки жовті плавають. Стає сонячно. Жінка роздягається років 30-35 і заходить в воду. Тиша і спокій.
16.04 коли перемога.
Приснився тато покійний в квартирі де ми жили родиною в 90х. Усі сни із татом для мене максимально важливі і точні. Він сниться дуже рідко і своєю появою підкреслює важливість події. Татко в гарному гуморі великими тацями носив на стіл пиріжки з горохом ). Дуже багато )
Для моєї родині в 90ті пиріжки були святом. Навіть не через дефіцит продуктів, а через те, що мама працювала з 8 до 20 і фізично не мала часу гратися не просто з тістом, а взагалі з домашньою їжею. Тому пиріжки були подією. А пиріжки з горохом були лише раз в рік - на Святвечір. Я навіть вважала їх обрядовою стравою як паску. І дивувалась, що хтось їх робить коли заманеться ).
Отже думаю раз сам татко показав і так щоб я точно зрозуміла, то залишається лише молитися. І ще тато був посадовою особою, тому можливо з огляду на попередній сон все завершиться восени, а документи підпишуть в січні.
Приснився тато покійний в квартирі де ми жили родиною в 90х. Усі сни із татом для мене максимально важливі і точні. Він сниться дуже рідко і своєю появою підкреслює важливість події. Татко в гарному гуморі великими тацями носив на стіл пиріжки з горохом ). Дуже багато )
Для моєї родині в 90ті пиріжки були святом. Навіть не через дефіцит продуктів, а через те, що мама працювала з 8 до 20 і фізично не мала часу гратися не просто з тістом, а взагалі з домашньою їжею. Тому пиріжки були подією. А пиріжки з горохом були лише раз в рік - на Святвечір. Я навіть вважала їх обрядовою стравою як паску. І дивувалась, що хтось їх робить коли заманеться ).
Отже думаю раз сам татко показав і так щоб я точно зрозуміла, то залишається лише молитися. І ще тато був посадовою особою, тому можливо з огляду на попередній сон все завершиться восени, а документи підпишуть в січні.
Дуже дякую!! А ви звідки? Я маю на увазі область.
Будемо сподіватись, що буде так, як ви написали. Дуже сумуємо за домом вже. І хочеться назад
Будемо сподіватись, що буде так, як ви написали. Дуже сумуємо за домом вже. І хочеться назад
Ой не надо, чтоб было как написала.... Химатака первое. Ну и война до глубокой осени. Обе перспективки очень не очень((((
А я особисто вдячна за Ваші поради
Коли постало питання чи повертатися додому в К, то прислухалася до Вас, і зараз не жалкую, з огляду як тепер гучно, тепер чекаю на кульбабу, потім буду вирішувати.
Люди можуть вірити особисто або ні, але не мають обмежувати інших в їх вірі і банити Вас і подібні теми, кожен шукає розради в чому може в Ви в цьому також допомагаєте
Дякую
Коли постало питання чи повертатися додому в К, то прислухалася до Вас, і зараз не жалкую, з огляду як тепер гучно, тепер чекаю на кульбабу, потім буду вирішувати.
Люди можуть вірити особисто або ні, але не мають обмежувати інших в їх вірі і банити Вас і подібні теми, кожен шукає розради в чому може в Ви в цьому також допомагаєте
Дякую
Сьогодні розцвіла вже кульбаба.
І радісно, і страшно одночас.
Я так розумію цими днями має закінчиться війна на більшості території України?
І радісно, і страшно одночас.
Я так розумію цими днями має закінчиться війна на більшості території України?
Автор, пишите если будут какие обновления. Очень хочется услышать что-то хорошее. Не знаю почему но вашим снам верю
Наперед вибачте, маю нове і все мене засмучує (
1. Якщо ви бачили карти боїв, там червоним позначають втрачені території. Мені показали Харківську і Одеську області червоним.
2. Якась загроза з води чи пов´язана з водою. Недооцінка ситуації. Наче людина йде плавати, а там набагато глибше ніж здавалось. Не вистачає сил виплисти на мілке. Дощ, накривають великі хвилі. Відчай, що втрачено час і ресурси, але якимось чином людина виживає.
3. Дівчинка років 10 в українському віночку чекає свою чергу виступати на сцені. Вона начебто довго- довго готувалась до цього виступу. В залі солідні мужчини в галстуках. І наче увесь зал особи, що будуть її оцінювати. Коли дитина підходить до куліс з мікрофоном раптом включають іншу мелодію, не ту яку вона має співати. Вона біжить до когось запитує що сталось. Їй відповідають - на жаль правила щойно змінились. І ти маєш співати під ту музику, що зараз звучить. І це буде не одна пісня, а багато. Дівчинка не знає цієї пісні, стоіть розгублена, обманута. Чоловіки в залі дивляться на пусту сцену, сердиті. Мелодії змінюються, дитина в відчаї, чоловіки розсерджені починають покидати зал.
4. Ранок, жінка тільки проснулась і швидко збирає речі. Просто кидає в чемодан все підряд - документи, одяг, дитячі іграшки. Наче дуже спішить на поїзд. Біжить в іншу кімнату подивитись на білет коли точний час відправки. Там написано 14.30. Вона розуміє, що є ще час і трохи заспокоюється. Виходить, а мені показують той білет з 14.30 наче під лупою, так що видно текстуру паперу. І по мірі збільшення одиничка зникає, а цифри 4.30 наче стають об´ємними. Думаю, що можливо це важлива дата 30 квітня.
1. Якщо ви бачили карти боїв, там червоним позначають втрачені території. Мені показали Харківську і Одеську області червоним.
2. Якась загроза з води чи пов´язана з водою. Недооцінка ситуації. Наче людина йде плавати, а там набагато глибше ніж здавалось. Не вистачає сил виплисти на мілке. Дощ, накривають великі хвилі. Відчай, що втрачено час і ресурси, але якимось чином людина виживає.
3. Дівчинка років 10 в українському віночку чекає свою чергу виступати на сцені. Вона начебто довго- довго готувалась до цього виступу. В залі солідні мужчини в галстуках. І наче увесь зал особи, що будуть її оцінювати. Коли дитина підходить до куліс з мікрофоном раптом включають іншу мелодію, не ту яку вона має співати. Вона біжить до когось запитує що сталось. Їй відповідають - на жаль правила щойно змінились. І ти маєш співати під ту музику, що зараз звучить. І це буде не одна пісня, а багато. Дівчинка не знає цієї пісні, стоіть розгублена, обманута. Чоловіки в залі дивляться на пусту сцену, сердиті. Мелодії змінюються, дитина в відчаї, чоловіки розсерджені починають покидати зал.
4. Ранок, жінка тільки проснулась і швидко збирає речі. Просто кидає в чемодан все підряд - документи, одяг, дитячі іграшки. Наче дуже спішить на поїзд. Біжить в іншу кімнату подивитись на білет коли точний час відправки. Там написано 14.30. Вона розуміє, що є ще час і трохи заспокоюється. Виходить, а мені показують той білет з 14.30 наче під лупою, так що видно текстуру паперу. І по мірі збільшення одиничка зникає, а цифри 4.30 наче стають об´ємними. Думаю, що можливо це важлива дата 30 квітня.
Да, не порадовали(((. А хороших снов не было больше, так как предыдущие были некоторые обнадеживающие? Вы выше писали, что во сне домой вернётесь осенью. Вы из какого города ?
Якби було щось обнадійливе - написала би негайно. На жаль навпаки одна зрада. Все це страшно гнітить особливо на фоні начебто непоганих новин. Але пишу як є. Як на мене найстрашніше в такі часи обманювати.
Дівчата, тільки що побачила репортажі з прильоту в Київ. Це саме те що бачила в сні з кульбабами. На жаль (. Будинок новий, в тій же кольоровій гамі, картинки спеціально схожі тоді шукала - відповіді 39, 40. Вечір, люди на відео біжать і вогонь з неба як дощем. Хоч би тільки без жертв 🙏.
На щастя без хімії. Сподіваюсь, що можливо хороше також здійсниться і восени позбудемось нечисті. Дякую, що попросили записати, я би все це позабувала в відчаї, бо зараз зовсім не до цього, а так сама собі підтримка.
На щастя без хімії. Сподіваюсь, що можливо хороше також здійсниться і восени позбудемось нечисті. Дякую, що попросили записати, я би все це позабувала в відчаї, бо зараз зовсім не до цього, а так сама собі підтримка.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу