Некомильфо• 05 июня 2022
Допоможіть прийняти рішення чи повертатися в Україну
Я в Польщі, 2 дітей, старшому 10, молодшому майже рік. І я божеволію з ними сама. Я знімаю квартиру, трохи працюю за спеціальністю, запрошкю няню, знаю мову. Старший ходить до школи і постійно плаче, що хоче до дому. Тут в мене брат, має громадянство, фізично не може мені допомагати, бо серйозго зламав обидві руки, зараз реабілітація. Тобто я забезпечую нас тут. Ми з Києва, там своя квартира. Чоловік офіцер, зараз у маленькому міста на ЗУ, коли переведуть до Києва невідомо. Чоловік кличе приїхати до нього, а мені страшно, що може прилетіти будь де. Але дивлюся, що всі повертаються, щасливі. Малий зробив тут перщі кроки без тата, годує тата печивом по відозв´язку... я не витримаю тут з ними сама.. і скільки ще? Рік, два? Я не хочу жити сама без чоловіка. Але що чекає дітей зараз Україні, школи на дистанційці будуть? Не розглядаю варіант: якщо що- повернусь, бо другий раз таку дорогу я не витримаю. І таке помешкання за таку ціну теж не знайду. От що робити? Дівчата, чи вам спокійно на ЗУ?
показать весь текст
54
0
никто не преуменьшает страх от удара ракет, некоторые и от сирен сознание теряют и имеют право. Но не стоит сравнивать хаотичный обстрел спальных районов и ракетные удары.
Я сижу и буду сидеть в Чехии до полного окончания войны. И после войны вернусь, если будет работа. Иначе муж поедет к нам. Тут нашла работу нормальную, сняла квартиру, дочь в школе. Очень скучаем за мужем, но понимаю головой, что буду постоянно в стрессе в Украине, постоянно буду бояться и дочь тоже, с работой непонятно, что будет.... Потому даже не дергаюсь, т к. второй раз так не повезет выехать удачно, ни с работой, ни с жильем. Решила поехать на неделю в отпуск и все. Жизнь такая, что выбирать приходится из плохого и очень плохого(
Я считаю, что он придерживает этот козырь. Нет более важных городов в Украине (без унижения других городов), чем Киев. Если обстреливать все, не будет козыря. С так можно и поугрожать, что он уже делать начал. Сейчас опасно везде. Нет безопасного города, хотя нет, я пару знаю, но писать не буду. Почти нет. И Киев точно не безопасен несмотря на мнимое затишье
Мы с детьми вашего возраста вернулись в Киев и уездать не планируем. Вы сами для себя решите, сколько вы сможете жить без мужа, ведь это может затянуться на год, два, три, и ракеты могут летать все время, тут нужно решать конкретно, месяц два пересидеть в Польше это не о чем
Нам вистачає. Я викладаю живопис. В Києві навчала діток багатьох нашиз зірок, маю гарний досвід і розмовляю польською.
Я об этом и переживаю... но я просто не представляю себе, что должна тут остаться на год, два...Жить, не покупая ничего объемного (как потом везти домой). Сын просит лего, велосипед... мы тут как на паузе, замерли в ожидании.
Вони звикли до сирен та вже не реагують на них. Ми десь 2 тижні жили під сиренами, то теж звикли було.
Він працює кожен день, але ввечері приходить додому, теж винаймає житло. Тому зможе допомагати, він дуже хороший батько, завжди займався дітками..
Ми виїхали коли ще не було відомо де буде він, якби я знала, що він буде надовго на ЗУ, то нікуди б не їхала. А зараз висить якийсь тягар совісті, що ці святі поляки так допомогали мені, а я просто візьму і повезу дітец під сирени.
Я вернулась з дітьми, побули три тижні за бугром і додому, в рідний Луцьк. Так добре вдома! Хоча і сирени часто, і прилітало тричі в наш район, але вск ж, не житлові будинки. Чоловік теж в ЗСУ, приїжджав пару раз
Сказать это одно, но сейчас спрогнозировать не реально, посмотрим что будет. Арестович вообще за 2 недели победу обещал
Самий переляканий виявився Київ. Ви часом не з Троєшки? Там перші побігли за кордон і бояться повертатись у місто. Саме цікаво, що ви не за обстріли зараз переживаєте, а те що втратите комфортне життя. Ця війна показала дуже цікаві моменти, як спочатку люди бігли від війни, а потім їм стало зручно так жити, бо там усяка допомога, пособії. Це у мене тітка так жила з котом. Її евакуювали на тиждень і можна було повертатися додому (вона живе перед пущей). Через два тижні тітка поїхала провідати квартиру, а кота мені залишила на три дні. Потім приїхала знов за котом і ще жила у нас, бо в неї вимкнули опалення. Пройшов ще тиждень . Вже і у нас опалення вимкнули, а вона ще живе і до себе не їде. Потім знову вирішала поїхати додому, а кота залишити. Я кажу їй їдьте, але беріть кота з собою, так вона разом з котом вже нарешті поїхала. А свої речі залишила, щоб їй по дорозі на дачу їх завезли. Я ще три тижні жила як на вокзалі, бо в коридорі стояло чотири її здоровенні торби. Від мого будинку до її будинка їхати півгодини. Отак, допомогати рідним у важкі часи, а вони потім не оцінюють вашу допомогу. Я про те, що Польща ітак багато зробила для нашої країни і може пора вже і додому. Я би зрозуміла, що якщо ваше місто окуповане чи йдуть бойові дії, то вам немає куди їхати в ви там пережидаєте.
Ви побачили те, що хотіли побачити. Передивіться мій пост, в кінці написано ’дівчата, чи вам спокійно га ЗУ?’ Тут йде мова про обстріли. І чому я не можу за свої кошти влаштовувати собі комфорт? І, до речі, я з Софіївської Борщагівки, туди трохт не дійшли, але були близько.
Ми вже картоплю і овочі посадили в Київській області. А на дачу я їду через села куди дійшли і їду через Стоянку і так далі. А чуть не дійшли це було два місяця назад. Про Зу я бачила, але й бачила що квартира у вас в Києві.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу