Друзі, маю численні питання в особистих, тому вирішила відповісти для всіх. Сподіваюсь ви заглянете сюди.
1. Я не закривала теми. Це санкції з боку адміністрації. Як і для вас було несподівано. Добре хоч не забанили цього разу.
2. Ні, не шкода. Там досить інформації і є найголовніше - надія на перемогу.
3. Пізніше можливо щось придумаю типу телеграму як ви радили.
4. Про споруду з червоною вивіскою і події сьогодні. Не знаю як це коментувати. Ймовірність того, що саме червоні букви щось означали .. навряд. Я би сказала. Їх не акцентували. Не було в мене подій навколо споруди вві сні. Просто показали. Інша справа, що все це можливо стане початком подій на краще і нарешті щось почне мінятись. Але ж Господи, ЧОМУ такою ціною (((.
4. Останнє питання в темі февраль було про те на кого схожий водій автобуса. І власне це те заради чого я повернулась щоб закрити питання з "февралем". Я коли загуглила думала свідомість втрачу - не просто схожий, це був він, генсек. Я коли записую - не аналізую. Зосереджена повністю щоб не втратити деталей. Згодом водія чомусь приміряла на Байдена, але він значно старший. А тепер все прояснилось.
5. Все що не робиться до кращого. Всю цю історію сприймаю як знак, що пора притормозити трохи. Однозначно буду записувати. Для себе. А може й для всіх. Повідомлю пізніше.
Дякую, що терпіли мій поток свідомості, що були поряд цих страшних 4 місяці! ❤️
Все буде Україна!
1. Я не закривала теми. Це санкції з боку адміністрації. Як і для вас було несподівано. Добре хоч не забанили цього разу.
2. Ні, не шкода. Там досить інформації і є найголовніше - надія на перемогу.
3. Пізніше можливо щось придумаю типу телеграму як ви радили.
4. Про споруду з червоною вивіскою і події сьогодні. Не знаю як це коментувати. Ймовірність того, що саме червоні букви щось означали .. навряд. Я би сказала. Їх не акцентували. Не було в мене подій навколо споруди вві сні. Просто показали. Інша справа, що все це можливо стане початком подій на краще і нарешті щось почне мінятись. Але ж Господи, ЧОМУ такою ціною (((.
4. Останнє питання в темі февраль було про те на кого схожий водій автобуса. І власне це те заради чого я повернулась щоб закрити питання з "февралем". Я коли загуглила думала свідомість втрачу - не просто схожий, це був він, генсек. Я коли записую - не аналізую. Зосереджена повністю щоб не втратити деталей. Згодом водія чомусь приміряла на Байдена, але він значно старший. А тепер все прояснилось.
5. Все що не робиться до кращого. Всю цю історію сприймаю як знак, що пора притормозити трохи. Однозначно буду записувати. Для себе. А може й для всіх. Повідомлю пізніше.
Дякую, що терпіли мій поток свідомості, що були поряд цих страшних 4 місяці! ❤️
Все буде Україна!
показать весь текст
23
4
Ответ дляAestas
24.10.⠀
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Я вчора собі скрін зробила.
Не знаю хто автор, але дуже сподобалась
Не знаю хто автор, але дуже сподобалась
Распродажа Цены Ниже Пролетов• 24 октября 2022
Ответ дляAestas
24.10.⠀
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Ого, какой сон... Точно мурашки по коже...
Ответ дляAestas
І я так думаю. Вчинять щось таки з водою, але самі постраждають. А пошкодження схоже буде контрольованим.
Теж так думаю
Сьогодні мені снився сон, що я переглядаю нову квартиру, щоб купити. І в квартирі мене все абсолютно влаштовує, я вже майже згодна. Прошу показати, що за вікном. Хазяїн показує двері на балкон, а з балкону можна вийти на вулицю. Дивлюся з вікна, виходжу на вулицю і не можу рушити з місця від страху. Переді мною - водосховище, от прямо в одному кроці від балкона. Водосховище велике, але края його чітко видно. Вода темна в ньому, майже чорна, я ще подумала, що вода тиха і спокійна, а , в принципі, яка ж вона може бути у сховищі? І я хазяїну кажу, що панічно боюсь води ( в реальному часі так і є), тому навряд чи куплю тепер цю квартиру. Дивлюся праворуч, а там, де край дамби, наче дірка і тече потихеньку вода. А хазяїн мені і каже: не переживайте, це дуже міцна дамба і зараз її вже ремонтують, ніякої небезпеки нема. І я про себе подумала, що добре, тоді куплю квартиру .
Сьогодні мені снився сон, що я переглядаю нову квартиру, щоб купити. І в квартирі мене все абсолютно влаштовує, я вже майже згодна. Прошу показати, що за вікном. Хазяїн показує двері на балкон, а з балкону можна вийти на вулицю. Дивлюся з вікна, виходжу на вулицю і не можу рушити з місця від страху. Переді мною - водосховище, от прямо в одному кроці від балкона. Водосховище велике, але края його чітко видно. Вода темна в ньому, майже чорна, я ще подумала, що вода тиха і спокійна, а , в принципі, яка ж вона може бути у сховищі? І я хазяїну кажу, що панічно боюсь води ( в реальному часі так і є), тому навряд чи куплю тепер цю квартиру. Дивлюся праворуч, а там, де край дамби, наче дірка і тече потихеньку вода. А хазяїн мені і каже: не переживайте, це дуже міцна дамба і зараз її вже ремонтують, ніякої небезпеки нема. І я про себе подумала, що добре, тоді куплю квартиру .
Kolibri_18• 24 октября 2022
Ответ дляAestas
24.10.⠀
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
круто з кордонам і піснею, і з відчуттям, що все закінчилось.
але Земфіра... пам’ятаю, в 2014 на концерті вона просила сховати укр правор - ’щоб не провокувати собі неприємності’. тоді в мене до неї підозрілі відчуття склалися.
але зараз, засуджує війну зі сцени. відео від 12.10.2022
але Земфіра... пам’ятаю, в 2014 на концерті вона просила сховати укр правор - ’щоб не провокувати собі неприємності’. тоді в мене до неї підозрілі відчуття склалися.
але зараз, засуджує війну зі сцени. відео від 12.10.2022
Kolibri_18• 24 октября 2022
і ще, таке враження від сна... ніби, війна закінчилась, але ворог все ще може повернутися.
щоб вони скисли всі там на росії
щоб вони скисли всі там на росії
Ответ дляAestas
24.10.⠀
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Я в палаці Україна. Йде концерт пам´яті. В залі темно, темна сцена. Абсолютна тиша. В перших рядах підіймається Володимир Бебешко, на нього падає світло прожектора, презентує пісню, що виконає дитячий хор. Лунають перші ноти і в темному залі запалюються свічки в дитячих руках. Діти співають і виходять на сцену. ⠀
⠀
Це пісня від якої німієш настільки, що немає сліз. Просто розчиняєшся на атоми від усвідомлення того, через що ми пройшли. Не пам´ятаю ні мелодії ні слів, просто дитячі голоси, згорьовані обличчя поряд і усвідомлення того, що все закінчилось. ⠀
⠀
Потім показали Україну наче з космосу, що вона в своїх кордонах. З Кримом. Кордони наче як підсвітили, щоб без сумнівів. Чи то якісь охоронні об´єкти дійсно з яскравим освітленням.⠀
⠀
Потім показали як реагують на дитячу пісню в різних країнах. Де би ця мелодія не пролунала - люди завмирали з перших нот. Просто зупинялись і слухали. В штатах, Китаї, Європі. Величезна пошана людському подвигу. Я навіть не знаю з чим порівняти. Це мелодія, яку знатимуть усі. І усі розумітимуть що за цим пережито.⠀
⠀
Наступна картинка концерт Земфіри в раші чи за кордоном не знаю. В залі русня. Виконує щось патріотичне. В мене майнула думка, що вона перша, хто наважується назвати речі своїми іменами. Я спостерігаю за людьми в залі. Їм байдуже. Хтось слухає з виразом типу ’та коли ж це закінчиться’ хтось в телефоні. І я знову думаю щось типу ’вони невиправні’.
Мне такое пришло на ум: мы победим. Вернём границы. Но какой ценой...
Владимир - это не певец. Это наш президент, который представляет нашу страну. Представляет и заявляет на весь мир. Про Украину знает весь мир, каждая страна, все сочувствуют. А свечи в ручках детей символизируют чьи-то прерванные жизни...
И только в РФ как всегда пофигизм
Владимир - это не певец. Это наш президент, который представляет нашу страну. Представляет и заявляет на весь мир. Про Украину знает весь мир, каждая страна, все сочувствуют. А свечи в ручках детей символизируют чьи-то прерванные жизни...
И только в РФ как всегда пофигизм
глазурька1• 24 октября 2022
Ответ дляAestas
26.09.⠀
Жінка 30-35 у себе вдома, вечір. За вікнами темно. В кімнаті дуже світло. Аж занадто. На стелі точкові світильники. Кімната затишна, але пуста. Лише невеликий диванчик біля вікна. В центрі кімнати розгорнута дитяча залізниця. Іграшка дуже крута, деталізована, якісна. Рельси розкладені практично по всьому периметру кімнати. У вагончиках рухаються фігурки, все сяє, світиться. Грає якась весела дитяча музика наче різдвяна. Фігурки всередині усміхнені, але музика і все це сяйво якесь дуже недоречне в пустій кімнаті з темрявою за вікном без штор. Яскраве освітлення якесь агресивне, не затишне, а біле, прожектором.⠀
⠀
Жінка дуже втомлена. Рухи виснаженої людини. Переступає через рельси і сідає на диванчик. Мовчки спостерігає як їздять вагончики. Дуже сумна, видно, що хоче спати, намагається якось закритись рукою від освітлення. В якийсь момент засинає.⠀
⠀
В кімнату заходить чоловік, його не бачу, просто чую кроки і голос. Від звуку відчинених дверей жінка прокидається і бачить, що залізниця щезла. Чоловік каже ’не могло все просто так пропасти, в домі хтось чужий’.⠀
⠀
Жінка налякана вибігає в двір, потім за ковані ворота. Спостерігає за будинком і територією. На дворі темно, будинок двоповерховий, в усіх вікнах світло. Вона видно, що замерзла, але повертатись не наважується. В руці стискає ключ. Раптом видно в вікні першого поверху як пробігає чоловік в чорному, на голові капюшон. Високого зросту, кремезний. Рухався як злодій, оглядався, але руки пусті. Чути стук дверей. Вибіг з дому. ⠀
⠀
Жінка обережно заходить на територію, зачиняє ворота. І потім з усіх сил мчить в будинок. Влітає, тремтячими руками зачиняється зсередини. Дивиться на вікна - вони зовні в металевих решітках. Вона все ще тремтить, але уже в безпеці. Сама себе наче заспокоює шепче ’все добре, все добре’.
Жінка 30-35 у себе вдома, вечір. За вікнами темно. В кімнаті дуже світло. Аж занадто. На стелі точкові світильники. Кімната затишна, але пуста. Лише невеликий диванчик біля вікна. В центрі кімнати розгорнута дитяча залізниця. Іграшка дуже крута, деталізована, якісна. Рельси розкладені практично по всьому периметру кімнати. У вагончиках рухаються фігурки, все сяє, світиться. Грає якась весела дитяча музика наче різдвяна. Фігурки всередині усміхнені, але музика і все це сяйво якесь дуже недоречне в пустій кімнаті з темрявою за вікном без штор. Яскраве освітлення якесь агресивне, не затишне, а біле, прожектором.⠀
⠀
Жінка дуже втомлена. Рухи виснаженої людини. Переступає через рельси і сідає на диванчик. Мовчки спостерігає як їздять вагончики. Дуже сумна, видно, що хоче спати, намагається якось закритись рукою від освітлення. В якийсь момент засинає.⠀
⠀
В кімнату заходить чоловік, його не бачу, просто чую кроки і голос. Від звуку відчинених дверей жінка прокидається і бачить, що залізниця щезла. Чоловік каже ’не могло все просто так пропасти, в домі хтось чужий’.⠀
⠀
Жінка налякана вибігає в двір, потім за ковані ворота. Спостерігає за будинком і територією. На дворі темно, будинок двоповерховий, в усіх вікнах світло. Вона видно, що замерзла, але повертатись не наважується. В руці стискає ключ. Раптом видно в вікні першого поверху як пробігає чоловік в чорному, на голові капюшон. Високого зросту, кремезний. Рухався як злодій, оглядався, але руки пусті. Чути стук дверей. Вибіг з дому. ⠀
⠀
Жінка обережно заходить на територію, зачиняє ворота. І потім з усіх сил мчить в будинок. Влітає, тремтячими руками зачиняється зсередини. Дивиться на вікна - вони зовні в металевих решітках. Вона все ще тремтить, але уже в безпеці. Сама себе наче заспокоює шепче ’все добре, все добре’.
Згадала ваш сон. А після того як жінка зайшла в дім, було так само світло?
Зараз сон нагадує терор зі світлом у нас.
Зараз сон нагадує терор зі світлом у нас.
Ответ дляAestas
я би сказала не підірвуть, а пошкодять якісь механізми. Нічого там не було, що вказувало б на застосування зброї. Хоча інша справа як це все покажуть.
Автор, этот сон прям отозвался во мне. Я из Николаева, проблема с водой там очень- очень остро с 12 апреля. И ваш сон меня напугал.
Ответ дляAestas
23.10.⠀
Старий закинутий радянський харчоблок. Темно, дуже брудно. На стінах, поверхнях, підлозі віковічний жир ще з тих часів. Металеві столи, обладнання старого зразка, все мокре, іржаве, цвіль. В приміщення заходить група людей 7-8 осіб. Першою йде жінка. Йде обережно, але взуття одразу брудниться. На підлозі шар болота. В кінці приміщеня харчоблоку великі мийки. Вона відкриває кран, вода йде і одночасно шум знизу. Нахиляється - там прорвало трубу в кількох місцях, фонтаном вода. Підставляє відро, те швидко наповнюється, але проривів багато і все летить на підлогу. За мить бруду на підлозі ще більше.⠀
⠀
Жінка підводиться, каже, що воду слід перекрити повністю. Вмикає ліхтарик щоб подивитись уважніше. Під світлом видно, що всі поверхні вкриті шаром дохлих колорадських жуків. Вони кругом - столи, підлога, мийка. Я ще вві сні дивуюся як так, наче на кухнях мають бути таргани..⠀
⠀
З цього приміщення всі переходять в інше. Там також брудно і сиро, але на полицях багато харчових продуктів в упаковках. Наче покинутий склад. Як в супермаркеті. Від соків до м´ясних консервів. Дуже багато. На контрасті з приміщенням - усе виглядає гарним, новим, сучасним. ⠀
⠀
Виходять з харчоблоку - на дворі пізня осінь, неприбране листя, дуже холодно. Усі стривожені, заклопотані, обговорюють, що ремонтувати те все нереально, але з нуля також неможливо, бо уже морози. Думають що робити.⠀
⠀
Старий закинутий радянський харчоблок. Темно, дуже брудно. На стінах, поверхнях, підлозі віковічний жир ще з тих часів. Металеві столи, обладнання старого зразка, все мокре, іржаве, цвіль. В приміщення заходить група людей 7-8 осіб. Першою йде жінка. Йде обережно, але взуття одразу брудниться. На підлозі шар болота. В кінці приміщеня харчоблоку великі мийки. Вона відкриває кран, вода йде і одночасно шум знизу. Нахиляється - там прорвало трубу в кількох місцях, фонтаном вода. Підставляє відро, те швидко наповнюється, але проривів багато і все летить на підлогу. За мить бруду на підлозі ще більше.⠀
⠀
Жінка підводиться, каже, що воду слід перекрити повністю. Вмикає ліхтарик щоб подивитись уважніше. Під світлом видно, що всі поверхні вкриті шаром дохлих колорадських жуків. Вони кругом - столи, підлога, мийка. Я ще вві сні дивуюся як так, наче на кухнях мають бути таргани..⠀
⠀
З цього приміщення всі переходять в інше. Там також брудно і сиро, але на полицях багато харчових продуктів в упаковках. Наче покинутий склад. Як в супермаркеті. Від соків до м´ясних консервів. Дуже багато. На контрасті з приміщенням - усе виглядає гарним, новим, сучасним. ⠀
⠀
Виходять з харчоблоку - на дворі пізня осінь, неприбране листя, дуже холодно. Усі стривожені, заклопотані, обговорюють, що ремонтувати те все нереально, але з нуля також неможливо, бо уже морози. Думають що робити.⠀
⠀
Одразу подумала про Каховське водосховище,що підірвуть можливо. А жуки то дохлі орки... чогось так це бачу. І що для нас це буде проблемою,як ремонтувати,холодно і неможливо...
Ответ дляAestas
23.10.⠀
Старий закинутий радянський харчоблок. Темно, дуже брудно. На стінах, поверхнях, підлозі віковічний жир ще з тих часів. Металеві столи, обладнання старого зразка, все мокре, іржаве, цвіль. В приміщення заходить група людей 7-8 осіб. Першою йде жінка. Йде обережно, але взуття одразу брудниться. На підлозі шар болота. В кінці приміщеня харчоблоку великі мийки. Вона відкриває кран, вода йде і одночасно шум знизу. Нахиляється - там прорвало трубу в кількох місцях, фонтаном вода. Підставляє відро, те швидко наповнюється, але проривів багато і все летить на підлогу. За мить бруду на підлозі ще більше.⠀
⠀
Жінка підводиться, каже, що воду слід перекрити повністю. Вмикає ліхтарик щоб подивитись уважніше. Під світлом видно, що всі поверхні вкриті шаром дохлих колорадських жуків. Вони кругом - столи, підлога, мийка. Я ще вві сні дивуюся як так, наче на кухнях мають бути таргани..⠀
⠀
З цього приміщення всі переходять в інше. Там також брудно і сиро, але на полицях багато харчових продуктів в упаковках. Наче покинутий склад. Як в супермаркеті. Від соків до м´ясних консервів. Дуже багато. На контрасті з приміщенням - усе виглядає гарним, новим, сучасним. ⠀
⠀
Виходять з харчоблоку - на дворі пізня осінь, неприбране листя, дуже холодно. Усі стривожені, заклопотані, обговорюють, що ремонтувати те все нереально, але з нуля також неможливо, бо уже морози. Думають що робити.⠀
⠀
Старий закинутий радянський харчоблок. Темно, дуже брудно. На стінах, поверхнях, підлозі віковічний жир ще з тих часів. Металеві столи, обладнання старого зразка, все мокре, іржаве, цвіль. В приміщення заходить група людей 7-8 осіб. Першою йде жінка. Йде обережно, але взуття одразу брудниться. На підлозі шар болота. В кінці приміщеня харчоблоку великі мийки. Вона відкриває кран, вода йде і одночасно шум знизу. Нахиляється - там прорвало трубу в кількох місцях, фонтаном вода. Підставляє відро, те швидко наповнюється, але проривів багато і все летить на підлогу. За мить бруду на підлозі ще більше.⠀
⠀
Жінка підводиться, каже, що воду слід перекрити повністю. Вмикає ліхтарик щоб подивитись уважніше. Під світлом видно, що всі поверхні вкриті шаром дохлих колорадських жуків. Вони кругом - столи, підлога, мийка. Я ще вві сні дивуюся як так, наче на кухнях мають бути таргани..⠀
⠀
З цього приміщення всі переходять в інше. Там також брудно і сиро, але на полицях багато харчових продуктів в упаковках. Наче покинутий склад. Як в супермаркеті. Від соків до м´ясних консервів. Дуже багато. На контрасті з приміщенням - усе виглядає гарним, новим, сучасним. ⠀
⠀
Виходять з харчоблоку - на дворі пізня осінь, неприбране листя, дуже холодно. Усі стривожені, заклопотані, обговорюють, що ремонтувати те все нереально, але з нуля також неможливо, бо уже морози. Думають що робити.⠀
⠀
Нам з вами приблизно в той самий період наснилися дуже схожі сни.
Тільки в моєму - стара квартира, де ніхто давно не живе. А прорвало воду також чомусь з-під підлоги, в кількох місцях. Я піднімала навіть линолеум, намагалася заткнути діри. Потім бігала шукала, де перекрити воду. Нарешті вирішила подзвонити до аварійного сервісу.
Пішла з тієї квартири до парку, теж пізня осінь, туман. Все сире, пріле листя. У парку побачила будиночок-альтанку, дуже гарну, але напіврозвалену. Відсутня була частина даху. Спочатку зраділа, хотіла зайти. Роздивилася, засмутилася та пішла звідти геть.
Тільки в моєму - стара квартира, де ніхто давно не живе. А прорвало воду також чомусь з-під підлоги, в кількох місцях. Я піднімала навіть линолеум, намагалася заткнути діри. Потім бігала шукала, де перекрити воду. Нарешті вирішила подзвонити до аварійного сервісу.
Пішла з тієї квартири до парку, теж пізня осінь, туман. Все сире, пріле листя. У парку побачила будиночок-альтанку, дуже гарну, але напіврозвалену. Відсутня була частина даху. Спочатку зраділа, хотіла зайти. Роздивилася, засмутилася та пішла звідти геть.
В мене особливо сердце болить за можливий підрив дамби Каховського водохранилища. Адже під зону підтоплення попадає мій батьківський будинок. Хоча за картами ми знаходимось на височині,але ж навколо багато сел в низині.
Так ось щодо сна Автора від 23.10. Дійсно, підірвати дамбу так щоб як у фільмах апокаліпсісу велика хвиля- то ніт. Можливе тільки часткове руйнування. і поступове підтоплення. І таки русня зараз окопується в низині на лівобережжі . Я не особливо вірю що при пустоповому підтопленю вони загинуть - але відійти звідти змусять бо то все буде вже болото
Так ось щодо сна Автора від 23.10. Дійсно, підірвати дамбу так щоб як у фільмах апокаліпсісу велика хвиля- то ніт. Можливе тільки часткове руйнування. і поступове підтоплення. І таки русня зараз окопується в низині на лівобережжі . Я не особливо вірю що при пустоповому підтопленю вони загинуть - але відійти звідти змусять бо то все буде вже болото
Ответ дляDamianaD
Я вчора собі скрін зробила.
Не знаю хто автор, але дуже сподобалась
Не знаю хто автор, але дуже сподобалась
Дякую. В саме серце! Прозвучить може дивно, бо постфактум, але все одно напишу. Саме так і я бачила картинку - підсвічені кордони, але у вас темно, а в мене сама країна світилась, а кордони наче флюоресцентним олівцем обвели. Вона дійсно світилась.
Ответ дляKolibri_18
круто з кордонам і піснею, і з відчуттям, що все закінчилось.
але Земфіра... пам’ятаю, в 2014 на концерті вона просила сховати укр правор - ’щоб не провокувати собі неприємності’. тоді в мене до неї підозрілі відчуття склалися.
але зараз, засуджує війну зі сцени. відео від 12.10.2022
але Земфіра... пам’ятаю, в 2014 на концерті вона просила сховати укр правор - ’щоб не провокувати собі неприємності’. тоді в мене до неї підозрілі відчуття склалися.
але зараз, засуджує війну зі сцени. відео від 12.10.2022
думаю справа не Земфірі, а просто показали, що їм байдуже до змін, до правди взагалі. Що будь які точкові прозріння нічого не змінять в мордорі
Ответ дляглазурька1
Згадала ваш сон. А після того як жінка зайшла в дім, було так само світло?
Зараз сон нагадує терор зі світлом у нас.
Зараз сон нагадує терор зі світлом у нас.
Спочатку було неприємне освітлення. Біле, яскраве, різке. Коли повернулась - нормальне, комфортне. Не темно, але напевно як від настінних світильників.
Ответ дляFilomena
Так. Гірляндочки нам вимкнули…
Можливо. Якщо про це сон, тоді схоже вкрали можливість розважатись і тратити світло необмежено, бо чітко було підкреслено спочатку надмірне освітлення. Тоді після того як покине наш дім якийсь злодій - повернеться нормальне освітлення. Якось так напевно.
Дівчата, снів не маю, але забігла поділитись спостереженням. Може це знак, бо я зі сном про харчоблок ношусь з того дня як приснився. Щось з ним не так. До чого харчоблок якщо Каховка, чому підкреслюється совок, звідки там колоради?
І ось сьогодні, очікуючи чергу заглянула в планшет підлітка, що був попереду. Малий дивився відео про заброшки і відео називалось ’заброшенная столовая в санатории’ і вона блін ДУЖЕ СХОЖА !!
Я чуть свідомість не втратила. Все стало на свої місця. Це напевно в них щось прорве! От чому совок і злидні, ось колоради чому і бруд. Я не розуміла чому такий адовий бруд в тому приміщенні, бо в тих там все таке. Може традиційно сова на глобус, але мене аж відпустило після того відео.
І ось сьогодні, очікуючи чергу заглянула в планшет підлітка, що був попереду. Малий дивився відео про заброшки і відео називалось ’заброшенная столовая в санатории’ і вона блін ДУЖЕ СХОЖА !!
Я чуть свідомість не втратила. Все стало на свої місця. Це напевно в них щось прорве! От чому совок і злидні, ось колоради чому і бруд. Я не розуміла чому такий адовий бруд в тому приміщенні, бо в тих там все таке. Може традиційно сова на глобус, але мене аж відпустило після того відео.
Ответ дляТанюша
В мене особливо сердце болить за можливий підрив дамби Каховського водохранилища. Адже під зону підтоплення попадає мій батьківський будинок. Хоча за картами ми знаходимось на височині,але ж навколо багато сел в низині.
Так ось щодо сна Автора від 23.10. Дійсно, підірвати дамбу так щоб як у фільмах апокаліпсісу велика хвиля- то ніт. Можливе тільки часткове руйнування. і поступове підтоплення. І таки русня зараз окопується в низині на лівобережжі . Я не особливо вірю що при пустоповому підтопленю вони загинуть - але відійти звідти змусять бо то все буде вже болото
Так ось щодо сна Автора від 23.10. Дійсно, підірвати дамбу так щоб як у фільмах апокаліпсісу велика хвиля- то ніт. Можливе тільки часткове руйнування. і поступове підтоплення. І таки русня зараз окопується в низині на лівобережжі . Я не особливо вірю що при пустоповому підтопленю вони загинуть - але відійти звідти змусять бо то все буде вже болото
Сподіваюсь це не в нас!
Забула найголовніше написати - столова та заброшка була в Хабаровську. Це я вже сама знайшла. Але ще коли в черзі була - одразу зрозуміла з якої країни відео. Там без варіантів. Відео викладено рік тому 1 листопада. Це я вже зрозуміло рухаюсь в напрямку сови і глобуса. Але раптом воно?
Ответ дляAestas
Забула найголовніше написати - столова та заброшка була в Хабаровську. Це я вже сама знайшла. Але ще коли в черзі була - одразу зрозуміла з якої країни відео. Там без варіантів. Відео викладено рік тому 1 листопада. Це я вже зрозуміло рухаюсь в напрямку сови і глобуса. Але раптом воно?
Так это исконно китайские земли), на фоне участившихся сообщений, что Китай может аннексировать территории рашки, мені нравиться ваш сон)
lenchik maha• 28 октября 2022
Ответ дляAestas
думаю справа не Земфірі, а просто показали, що їм байдуже до змін, до правди взагалі. Що будь які точкові прозріння нічого не змінять в мордорі
Земфіра зараз не в Росії і вона відкрито виступає проти війни. Мені здалося , що ваш сон натякав, що якщо вона вже в москві , то путіна там вже немає. Її ж там оголосили ворожим агентом, зрадницею, то навряд чи вона туди приїде, поки існує цей режим.
Доброї ночі!
Я б хотіла ще раз згадати про сни із взуттям.
Якщо не помиляюся, то їх було три (прикріплюю скріни).
Ніяк ті капці не йшли мені з голови. Поки не додумалася я ось до чого.
Може, як писала наша дорога автор раніше - я натягую сову на глобус.
Але все ж напишу.
Взуття у снах - це обороноздатність нашої країни.
У першому сні крокси - це ядерна зброя, яку ми віддали в обмін на гарантії безпеки( Будапештський мемарандум). Тобто ЯЗ старенька, і хз нащо вона нам треба, але за те вона у нас є (крокси не по сезону), нас запевнили, що нам дадуть щось краще(гарантії безпеки), забрали зброю. Тут росія нападає на Україну, і виявляється ніяких гарантій немає (як я розумію жіночка старших років то Європа), не тому що вони не хочуть їх виконувати, а тому що міць і круть західного світу насправді є блефом (крутий магазин є насправді пошарпаним секондом).
Україна в шоці, але дає собі раду і обирає взуття з того що є у магазині (допомога нам зброєю та ін, але завжди у недостатньому розмірі, бо достатньої кількості і у них немає)
Взуття у кожному сні якесь не по сезону, тобто наші можливості не достатні, але вони є.
У другому сні - ви вже писали, що є зв´язок якийсь з окупованими територіями після їх визволення, можливо, ватники які там залишаться, будуть хотіти нашкодити, але у них нічого не вийде (дівчина вдягає взуття на ноги)
Третій сон мене зацікавив найбільше - можливо, весною буде якась гуманітарна криза (їжа, ліки, все накупу) в Україні (не дайБоже) або й у світі (наша дівчина така бодрячком). На обороноздатність це повпливає (один капець загруз у болоті), але не критично і не підірве її(витягнула і пішла далі, а потім взулася як і не було нічого).
Як на мене, це все означає, що наша країна в плані оборони все все витримає , не зважаючи на все.
Я б хотіла ще раз згадати про сни із взуттям.
Якщо не помиляюся, то їх було три (прикріплюю скріни).
Ніяк ті капці не йшли мені з голови. Поки не додумалася я ось до чого.
Може, як писала наша дорога автор раніше - я натягую сову на глобус.
Але все ж напишу.
Взуття у снах - це обороноздатність нашої країни.
У першому сні крокси - це ядерна зброя, яку ми віддали в обмін на гарантії безпеки( Будапештський мемарандум). Тобто ЯЗ старенька, і хз нащо вона нам треба, але за те вона у нас є (крокси не по сезону), нас запевнили, що нам дадуть щось краще(гарантії безпеки), забрали зброю. Тут росія нападає на Україну, і виявляється ніяких гарантій немає (як я розумію жіночка старших років то Європа), не тому що вони не хочуть їх виконувати, а тому що міць і круть західного світу насправді є блефом (крутий магазин є насправді пошарпаним секондом).
Україна в шоці, але дає собі раду і обирає взуття з того що є у магазині (допомога нам зброєю та ін, але завжди у недостатньому розмірі, бо достатньої кількості і у них немає)
Взуття у кожному сні якесь не по сезону, тобто наші можливості не достатні, але вони є.
У другому сні - ви вже писали, що є зв´язок якийсь з окупованими територіями після їх визволення, можливо, ватники які там залишаться, будуть хотіти нашкодити, але у них нічого не вийде (дівчина вдягає взуття на ноги)
Третій сон мене зацікавив найбільше - можливо, весною буде якась гуманітарна криза (їжа, ліки, все накупу) в Україні (не дайБоже) або й у світі (наша дівчина така бодрячком). На обороноздатність це повпливає (один капець загруз у болоті), але не критично і не підірве її(витягнула і пішла далі, а потім взулася як і не було нічого).
Як на мене, це все означає, що наша країна в плані оборони все все витримає , не зважаючи на все.
Ответ дляokksanka
Доброї ночі!
Я б хотіла ще раз згадати про сни із взуттям.
Якщо не помиляюся, то їх було три (прикріплюю скріни).
Ніяк ті капці не йшли мені з голови. Поки не додумалася я ось до чого.
Може, як писала наша дорога автор раніше - я натягую сову на глобус.
Але все ж напишу.
Взуття у снах - це обороноздатність нашої країни.
У першому сні крокси - це ядерна зброя, яку ми віддали в обмін на гарантії безпеки( Будапештський мемарандум). Тобто ЯЗ старенька, і хз нащо вона нам треба, але за те вона у нас є (крокси не по сезону), нас запевнили, що нам дадуть щось краще(гарантії безпеки), забрали зброю. Тут росія нападає на Україну, і виявляється ніяких гарантій немає (як я розумію жіночка старших років то Європа), не тому що вони не хочуть їх виконувати, а тому що міць і круть західного світу насправді є блефом (крутий магазин є насправді пошарпаним секондом).
Україна в шоці, але дає собі раду і обирає взуття з того що є у магазині (допомога нам зброєю та ін, але завжди у недостатньому розмірі, бо достатньої кількості і у них немає)
Взуття у кожному сні якесь не по сезону, тобто наші можливості не достатні, але вони є.
У другому сні - ви вже писали, що є зв´язок якийсь з окупованими територіями після їх визволення, можливо, ватники які там залишаться, будуть хотіти нашкодити, але у них нічого не вийде (дівчина вдягає взуття на ноги)
Третій сон мене зацікавив найбільше - можливо, весною буде якась гуманітарна криза (їжа, ліки, все накупу) в Україні (не дайБоже) або й у світі (наша дівчина така бодрячком). На обороноздатність це повпливає (один капець загруз у болоті), але не критично і не підірве її(витягнула і пішла далі, а потім взулася як і не було нічого).
Як на мене, це все означає, що наша країна в плані оборони все все витримає , не зважаючи на все.
Я б хотіла ще раз згадати про сни із взуттям.
Якщо не помиляюся, то їх було три (прикріплюю скріни).
Ніяк ті капці не йшли мені з голови. Поки не додумалася я ось до чого.
Може, як писала наша дорога автор раніше - я натягую сову на глобус.
Але все ж напишу.
Взуття у снах - це обороноздатність нашої країни.
У першому сні крокси - це ядерна зброя, яку ми віддали в обмін на гарантії безпеки( Будапештський мемарандум). Тобто ЯЗ старенька, і хз нащо вона нам треба, але за те вона у нас є (крокси не по сезону), нас запевнили, що нам дадуть щось краще(гарантії безпеки), забрали зброю. Тут росія нападає на Україну, і виявляється ніяких гарантій немає (як я розумію жіночка старших років то Європа), не тому що вони не хочуть їх виконувати, а тому що міць і круть західного світу насправді є блефом (крутий магазин є насправді пошарпаним секондом).
Україна в шоці, але дає собі раду і обирає взуття з того що є у магазині (допомога нам зброєю та ін, але завжди у недостатньому розмірі, бо достатньої кількості і у них немає)
Взуття у кожному сні якесь не по сезону, тобто наші можливості не достатні, але вони є.
У другому сні - ви вже писали, що є зв´язок якийсь з окупованими територіями після їх визволення, можливо, ватники які там залишаться, будуть хотіти нашкодити, але у них нічого не вийде (дівчина вдягає взуття на ноги)
Третій сон мене зацікавив найбільше - можливо, весною буде якась гуманітарна криза (їжа, ліки, все накупу) в Україні (не дайБоже) або й у світі (наша дівчина така бодрячком). На обороноздатність це повпливає (один капець загруз у болоті), але не критично і не підірве її(витягнула і пішла далі, а потім взулася як і не було нічого).
Як на мене, це все означає, що наша країна в плані оборони все все витримає , не зважаючи на все.
Очень интересная расшифровка.
К сожалению могу согласится, по гум кризису весной, снилось что не будет отопления и очень очень очень тяжелое моральное состояние. Надеемся и верим, что хоть не в минус 20 и что весна будет теплая, как и осень.
Надеемся, что будет конец войны в этом году!!!! Как бы там не было, хочется в это верить
К сожалению могу согласится, по гум кризису весной, снилось что не будет отопления и очень очень очень тяжелое моральное состояние. Надеемся и верим, что хоть не в минус 20 и что весна будет теплая, как и осень.
Надеемся, что будет конец войны в этом году!!!! Как бы там не было, хочется в это верить
Marimarina89• 01 ноября 2022
Ось,що мені снилося.
Я в приміщенні разом з дівчатами,серед яких мої одногрупниці і колеги.Приміщення не сучасне(немов би наш старий термінал ап)і всередині схоже на якийсь пункт пропуску.Ми з дівчатами моніторимо,хто виходить і заходить в середину. Прийшов час і мене міняє наст дівчина,мені пора йти відпочивати.Я заходжу в двері і відчуваю,що я заблудилася,ходжу коридорами і боюсь, що мене можуть помітити,адже я на «іншій стороні».Через деякий час я виходжу на вулицю,там ніч,в стороні я бачу машину в багні з неї виходять чоловіки і починають показувати на мене і казати,що мене треба впіймати.Неквапливо починають йти на мене,але в цей момент їх щось відволікає.Я йду далі і зустрічаю дорослого чоловіка з дитиною,він запитує,що я тут роблю,відповідаю,що мені потрібна допомога.Чоловік дає мені старий,немов би «трофейний» кулемет,і ми всі разом йдемо через арку будинків і виходимо на світло.Вийшли,на вулиці туманна і прохолодна погода,але при цьому дуже світло на вулиці.Таке відчуття,що ми вийшли з темної сторони будинків на світлу.Біля будинку молода жінка зрізає квіти,чоловік передає мене жінці і каже щоб вона забрала мене до себе.
Ми з нею заходимо до її будинку
Я в приміщенні разом з дівчатами,серед яких мої одногрупниці і колеги.Приміщення не сучасне(немов би наш старий термінал ап)і всередині схоже на якийсь пункт пропуску.Ми з дівчатами моніторимо,хто виходить і заходить в середину. Прийшов час і мене міняє наст дівчина,мені пора йти відпочивати.Я заходжу в двері і відчуваю,що я заблудилася,ходжу коридорами і боюсь, що мене можуть помітити,адже я на «іншій стороні».Через деякий час я виходжу на вулицю,там ніч,в стороні я бачу машину в багні з неї виходять чоловіки і починають показувати на мене і казати,що мене треба впіймати.Неквапливо починають йти на мене,але в цей момент їх щось відволікає.Я йду далі і зустрічаю дорослого чоловіка з дитиною,він запитує,що я тут роблю,відповідаю,що мені потрібна допомога.Чоловік дає мені старий,немов би «трофейний» кулемет,і ми всі разом йдемо через арку будинків і виходимо на світло.Вийшли,на вулиці туманна і прохолодна погода,але при цьому дуже світло на вулиці.Таке відчуття,що ми вийшли з темної сторони будинків на світлу.Біля будинку молода жінка зрізає квіти,чоловік передає мене жінці і каже щоб вона забрала мене до себе.
Ми з нею заходимо до її будинку
07.11.22. Сьогодні знову снилось майбутнє. Підіймаюсь доверху височенного пагорба з дорослими дітьми та внуками. Бачу свої старі руки коли тримаюсь за поручні. Пагорб крутий і дуже високий. Краєвид зверху нагадує Замкову гору в Києві, але мені чомусь набагато вище здалось. Можливо в силу віку було так важко підійматись. ⠀
⠀
На горі світла тераса викладена великими кам´яними плитами. Посередині квадратом стоять чотири височенні стели. Висотою можливо навіть вищі Батьківщини Матері. Поряд з ним людина як мурашка. Стели квадратні завужені доверху. Поверхня золотий метал, відшліфований до дзеркального блиску. Видовище дуже величне, заворожує. Дітвора починає бігати тим простором, бавитись, дорослі за ними спостерігають. По периметру на перила спираються люди, милуються краєвидом, роблять фото.⠀
⠀
А я підіймаю голову доверху дивлюсь як вони страшно ’горять’ і зникають в хмарах, біль переповнює до країв. Стели на сонці сяють як чотири свічки. В мене ніякого захвату тільки сльози. Дуже боляче бути в цьому місці. Падаю на коліна і плачу. Діти підбігають і ведуть мене в якесь невелике приміщення, де можна перепочити. Це наче невелика капличка. Живі квіти, ікони. Дають води, а я ридаю не можу спинитись. Розумію, що зіпсувала прогулянку, але прошу повернутись додому. ⠀
⠀
Кличуть дітвору, ті невдоволені бабусю ти як завжди.. А мені хочеться тільки одного - покинути цей простір, де все мені тільки про горе.
⠀
На горі світла тераса викладена великими кам´яними плитами. Посередині квадратом стоять чотири височенні стели. Висотою можливо навіть вищі Батьківщини Матері. Поряд з ним людина як мурашка. Стели квадратні завужені доверху. Поверхня золотий метал, відшліфований до дзеркального блиску. Видовище дуже величне, заворожує. Дітвора починає бігати тим простором, бавитись, дорослі за ними спостерігають. По периметру на перила спираються люди, милуються краєвидом, роблять фото.⠀
⠀
А я підіймаю голову доверху дивлюсь як вони страшно ’горять’ і зникають в хмарах, біль переповнює до країв. Стели на сонці сяють як чотири свічки. В мене ніякого захвату тільки сльози. Дуже боляче бути в цьому місці. Падаю на коліна і плачу. Діти підбігають і ведуть мене в якесь невелике приміщення, де можна перепочити. Це наче невелика капличка. Живі квіти, ікони. Дають води, а я ридаю не можу спинитись. Розумію, що зіпсувала прогулянку, але прошу повернутись додому. ⠀
⠀
Кличуть дітвору, ті невдоволені бабусю ти як завжди.. А мені хочеться тільки одного - покинути цей простір, де все мені тільки про горе.
глазурька1• 07 ноября 2022
Ответ дляAestas
07.11.22. Сьогодні знову снилось майбутнє. Підіймаюсь доверху височенного пагорба з дорослими дітьми та внуками. Бачу свої старі руки коли тримаюсь за поручні. Пагорб крутий і дуже високий. Краєвид зверху нагадує Замкову гору в Києві, але мені чомусь набагато вище здалось. Можливо в силу віку було так важко підійматись. ⠀
⠀
На горі світла тераса викладена великими кам´яними плитами. Посередині квадратом стоять чотири височенні стели. Висотою можливо навіть вищі Батьківщини Матері. Поряд з ним людина як мурашка. Стели квадратні завужені доверху. Поверхня золотий метал, відшліфований до дзеркального блиску. Видовище дуже величне, заворожує. Дітвора починає бігати тим простором, бавитись, дорослі за ними спостерігають. По периметру на перила спираються люди, милуються краєвидом, роблять фото.⠀
⠀
А я підіймаю голову доверху дивлюсь як вони страшно ’горять’ і зникають в хмарах, біль переповнює до країв. Стели на сонці сяють як чотири свічки. В мене ніякого захвату тільки сльози. Дуже боляче бути в цьому місці. Падаю на коліна і плачу. Діти підбігають і ведуть мене в якесь невелике приміщення, де можна перепочити. Це наче невелика капличка. Живі квіти, ікони. Дають води, а я ридаю не можу спинитись. Розумію, що зіпсувала прогулянку, але прошу повернутись додому. ⠀
⠀
Кличуть дітвору, ті невдоволені бабусю ти як завжди.. А мені хочеться тільки одного - покинути цей простір, де все мені тільки про горе.
⠀
На горі світла тераса викладена великими кам´яними плитами. Посередині квадратом стоять чотири височенні стели. Висотою можливо навіть вищі Батьківщини Матері. Поряд з ним людина як мурашка. Стели квадратні завужені доверху. Поверхня золотий метал, відшліфований до дзеркального блиску. Видовище дуже величне, заворожує. Дітвора починає бігати тим простором, бавитись, дорослі за ними спостерігають. По периметру на перила спираються люди, милуються краєвидом, роблять фото.⠀
⠀
А я підіймаю голову доверху дивлюсь як вони страшно ’горять’ і зникають в хмарах, біль переповнює до країв. Стели на сонці сяють як чотири свічки. В мене ніякого захвату тільки сльози. Дуже боляче бути в цьому місці. Падаю на коліна і плачу. Діти підбігають і ведуть мене в якесь невелике приміщення, де можна перепочити. Це наче невелика капличка. Живі квіти, ікони. Дають води, а я ридаю не можу спинитись. Розумію, що зіпсувала прогулянку, але прошу повернутись додому. ⠀
⠀
Кличуть дітвору, ті невдоволені бабусю ти як завжди.. А мені хочеться тільки одного - покинути цей простір, де все мені тільки про горе.
Стели в пам´ять про 4 міста, які боляче згадувати до кінця нашого життя?
Saintpaulia• 07 ноября 2022
Ответ дляAestas
07.11.22. Сьогодні знову снилось майбутнє. Підіймаюсь доверху височенного пагорба з дорослими дітьми та внуками. Бачу свої старі руки коли тримаюсь за поручні. Пагорб крутий і дуже високий. Краєвид зверху нагадує Замкову гору в Києві, але мені чомусь набагато вище здалось. Можливо в силу віку було так важко підійматись. ⠀
⠀
На горі світла тераса викладена великими кам´яними плитами. Посередині квадратом стоять чотири височенні стели. Висотою можливо навіть вищі Батьківщини Матері. Поряд з ним людина як мурашка. Стели квадратні завужені доверху. Поверхня золотий метал, відшліфований до дзеркального блиску. Видовище дуже величне, заворожує. Дітвора починає бігати тим простором, бавитись, дорослі за ними спостерігають. По периметру на перила спираються люди, милуються краєвидом, роблять фото.⠀
⠀
А я підіймаю голову доверху дивлюсь як вони страшно ’горять’ і зникають в хмарах, біль переповнює до країв. Стели на сонці сяють як чотири свічки. В мене ніякого захвату тільки сльози. Дуже боляче бути в цьому місці. Падаю на коліна і плачу. Діти підбігають і ведуть мене в якесь невелике приміщення, де можна перепочити. Це наче невелика капличка. Живі квіти, ікони. Дають води, а я ридаю не можу спинитись. Розумію, що зіпсувала прогулянку, але прошу повернутись додому. ⠀
⠀
Кличуть дітвору, ті невдоволені бабусю ти як завжди.. А мені хочеться тільки одного - покинути цей простір, де все мені тільки про горе.
⠀
На горі світла тераса викладена великими кам´яними плитами. Посередині квадратом стоять чотири височенні стели. Висотою можливо навіть вищі Батьківщини Матері. Поряд з ним людина як мурашка. Стели квадратні завужені доверху. Поверхня золотий метал, відшліфований до дзеркального блиску. Видовище дуже величне, заворожує. Дітвора починає бігати тим простором, бавитись, дорослі за ними спостерігають. По периметру на перила спираються люди, милуються краєвидом, роблять фото.⠀
⠀
А я підіймаю голову доверху дивлюсь як вони страшно ’горять’ і зникають в хмарах, біль переповнює до країв. Стели на сонці сяють як чотири свічки. В мене ніякого захвату тільки сльози. Дуже боляче бути в цьому місці. Падаю на коліна і плачу. Діти підбігають і ведуть мене в якесь невелике приміщення, де можна перепочити. Це наче невелика капличка. Живі квіти, ікони. Дають води, а я ридаю не можу спинитись. Розумію, що зіпсувала прогулянку, але прошу повернутись додому. ⠀
⠀
Кличуть дітвору, ті невдоволені бабусю ти як завжди.. А мені хочеться тільки одного - покинути цей простір, де все мені тільки про горе.
Важкий сон. Але, можливо, це про те, що наші нащадки того горя не будуть знати. А загалом, ваші сни особисті наскільки детально збуваються?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу