От так наші родичі. У вас так?

Я живу на ЗУ.
І спочатку війни всі про мене згадали: і родичі,і родичі родичів,і сусіди родичів,і друзі друзів. Хоча у житі мені ніхто ніколи не допомогав.
Я забрала до себе маму,бабую і невістку з малою дитиною.
Крім того,кожного тижня ще хтось має плани приїхати (від 4-5 чоловік на сім´ю) за ще з п´ючими неадекватними людьми.
Куди мені їх всіх брати??? За що годувати,як вони то не їдять,то не хочуть.На роботу також ніхто не збирається.На дрова також ніхто складатися не буде.Зато пити-з радістю.

Багато на мене образилося. Але я розумію наслідки прибуття всіх родичів.І що зруйнується моя сім´я. Моя ітак токсична мати не може ужитися ні з ким.Навіть зі мною.Постійно розбірки ,психи та образи.

Але це ніхто не розуміє.

Я в Україні. Моя сестра з дітьми в Польщі. Гроші їм не давали, продукти теж. Їхні поляки самі оформили ту допомогу в 40 злотих лише в середині червня, але до цих пір не отримували.
Перший місяць сестра жила оплачуючи лише комуналку за 2 кім квартиру. Пізніше, коли стало ясно що за два тижні війна не закінчиться, вона підписала договір про оренду на рік. Зараз оплачує 1200 оренди і комуналка 600 з копійками.

От я про це, що людина навіть наперед визначила кордони, що місць нема 😂, та їх завжди нема

Я не ехала в чужое жилье, я ехала в родительский дом, где я так же прописана. Мы приехали 24 февраля. Мамы дома не было. Она была в италии. и мы мирно жили с братом. потом приехала мама

Ну за час нашого спілкування були дні народження, новий рік. Вони обидва робили подарунки, робили доставку квітів, солодощів

Ні, в нас нормальні

А. Ну простите, тогда. Я о Вас плохо подумала. Прошу прощения.

Ваша кума молодец, що виїхала. Я теж за кордоном. До себе прийняти не можу нікого, бо в нашому місті більше не реєструють біженців. Як би реєстрували, то прийняла би звичайно. В свій час я навіть пропонувала допомогу родичам, якщо надумають їхати.

Чем раньше вы поймёте, что расчитывать можете только на себя, тем лучше для вас. Завышенные ожидания-всегда проблема.
Вам никто и ничего не должен и вы-аналогично.

Тільки хтось влаштується краще, як не такі влаштовані родичі починають дути губу із заздрощів. Ви хочете, автор, що б люди собі на голову вас посадили? Чи ви зібрались їхати, а вас за руки тримають? Вас же не питали, чи їхати їм з будинку серед поля, то й ви не питайте, бо схоже на заздрощі. Якщо вважаєте, що вам повинні допомогти і не допомагають, то навіщо далі спілкуватись через зуби?

А я розумію обидві сторони. Ми нікуди не поїхали, приймали біженців з Харкова, Сум, декілька разів, то нібито зупинка у нас на декілька днів, щоб вони передохнули та зібралися з думками. Зазвичай по дві сім´ї одночасно, Так от, перший раз було більш менш. А в остальні....вони чомусь вважали, я маю на увазі, що так себе вели, нібито ми повинні їх приймати, і кружляти, і кружляти. Хоча ми самі визвалися і за просто так звісно. Просто по об´явам в місті - пишеш, що згоден прийняти, коли бачиш, що шукають люди прихисток. Але їх поведінка - вибачте мене, більше не приймаємо. Зазвичай приїджали ввечері, ми кормили вечерею. Наступні один день чи два сніданок-обід-вечеря, і вони їдуть, ми їм наготовлювали з собою щось перекусити +купляли 5л воду, бо всі сім´ї з дітьми.
Так от, з мене вистачило, коли одна мама сказала, що дитині в дорогу потрібно не щось на перекус, а суп. Я сказала ок, давайте зварю суп, з вермішеллю або є трошки гречки, але на суп вистачить. А вона мені - тільки з зеленою гречкою, ми звичайну своїй не даємо. Вибачте мене, але у мене своїх двоє дітей....і вони ще ні разу не куштували зелену гречку, більше того, ні я, ні чоловік її не їли, хоча знаємо про її існування. Просто і ця гречка не дешева, і ми її не купляли, а то залишилось почата пачка з мирного часу, а зелена так взагалі. Другий випадок, коли молоді чоловік з жінкою скривились, що борщ на обід (як потрібно - з м´ясом та сметаною)....і типу нема чого ще щось, крім борщу, нормального.
І третє, коли чоловік відносив їжу і воду ту що з собою їм ми купили та наготовили, відкрив їх багажник - а у них так повно продуктів куплено. То, блін, чому не можна було сказати - нам не готуйте, не купляйте, ми купили собі.
Ми ж це все за свої купляли, ущемляя себе та своїх дітей, бо думали, що вони без нічого, як були вскочили в машини і поїхали.
А потім я собі думаю, блін, та вони ж повними сім´ями, з здоровими чоловіками, ось нехай вони і вирішують, як і чим годувати свою сім´ю.
Це те що, мене дуже зпантеличило і засмутило вкрай. Бо були ще всілякі дрібниці...
Вибачте, чим я повинна кормити всіх людей, коли нас 4 і їх приїхало 9 чоловік одразу? Червоною рибою чи малюсками?
І це врахуйте, що рівно з 24 лютого і я, і чоловік втратили роботу, фін.запасів у нас не було (бо ми, дурні, взагалі не вірили в можливість війни!, і зробили крупну покупку в новий рік). У нас двоє дітей, квартира три кімнатна, і щоб всіх розмістити, саме ми з чоловіком та дітьми спали на полу в одній кімнаті.
Але ви думаєте хтось сказав нам за все Дякую? Ні, всі сприйняли, начебто так і повинно бути, хтось написав потім як добрались на захід і далі? Ні....А ми переживали в принципі, як люди доїхали(( Мені і не потрібно було вкланятися або ще щось, но простого дякую почути начебто хотілось, розумієте.
Вибачте, просто мені наболіло ото все...

Наши поляки оформили сразу, ездили вместе в магазин за продуктами, давали нам деньги на одежду сразу. Просто что мне неудобно много брать и просить. Но о голоде речь не шла, скорее наоборот. Почему Вашей сестре так не повезло не знаю (

Я намекнула, она быстро с темы съехала

У Вас ілюзорне бачення того як зараз українцям за кордоном. Це не те саме що виїхати зпланувавши. А чим Ви їм допомогли?

Война показала сколько оказывается завистливых или просто нытиков, которым все должны. Вечные темы что то к себе не позвали, то жилье не дали, то не так спросили все ли в порядке, то выехали и не казали. ПОмоему, слишком много претензий к другим людям только у тех, кто сам мало кому и чем помог. У меня есть знакомые и родственники, которых я никогда и никуда не приглашу и помогать не буду. Стоит только начать, как с моей шеи не слезут никогда. Хоть как бы они не распинались что ’земля круглая’ и ’людям надо помогать!’ но у них никогда не было и не будет ’возможности’. А вот им должны помочь. Да. Они посчитали что мне не трудно.

Несколько месяцев назад крестная выехала молча, позвонила через пару дней с рассказом, что денег с собой можно не брать, там все чуть ли не даром, какую-то курточку купила за 40 евро. Сейчас периодически звонит, рассказывает, что живет в 2 шагах от моря, недавно предложила даже приехать, но прекрасно знает, что мы не поедем. Когда были серьезные прилеты по нашему городу даже в вайбер не написала вопрос как мы. Но у нас и до войны были так себе отношения, я 2 года с ней практически не общаюсь, мама поддерживает отношения. Остальная родня в Украине

Куди йдуть податки .🫣 в країні війна, туди і йдуть. Війна це дуже дороге задоволення.
Ну в таких як ви от Завди одне й те ж

Ну їх там прийняли знайомі, в 1 кімнатній квартирі ютилися 10 чоловік деякий час, поки їм виділили будинок , а як самі , то голову в пісок получається

Я 8 років сплачувала військовий збір і мені цікаво, куди пішли ці гроші, якщо не на армію, яку тепер одягають волонтери.

а зачем тогда звонить и выхваляться? Вот проснулась - птички поют, а вот деревья какие - прелесть. А у нас за ночь 4 тревоги - и ночь бессонная...

Рискну предположить что та, что вам рассказывает про птичек и деревья просто поддерживает таким образом беседу. А вы накручиваете на это ’выхваляние’. У вас тревоги, у нее другие впечатления.

В карман пошли. Меня еще например интересует куда сейчас идет 15% курсовой разницы с зп

она мне с самого утра картинки шлет, хвастается, даже не интересуясь как у нас здесь дела, просто свой ВАУ-эффект выплескивает и все

Може вона хоче вас підтримати? Відволікти від поганого, на щось хороше звернути вашу увагу....

У меня была забавная ситуация. Есть очень хорошие друзья, которые готовы принять меня и мою семью в своем доме в Европе на любой срок. Как-то разговаривали с соседкой, с которой неплохо общаемся, куда мы планируем уезжать в случае эскалации. Ну я о своих планах и рассказала. На прошлой неделе она ко мне является: ’мы тут надумали в Европе пожить, дай контакты своих друзей’)))
К счастью, у нее хватило ума адекватно воспринять мой отказ.

рассказывая как им хорошо, смотрите и радуйтесь ? а просто по-человечески как дела нельзя поинтересоваться ?

какая разница, кто их принял?
Люди поехали и устроились, а вы ноете - с чего вдруг, вообще непонятно
Сами ж говорите, что они знают, что вы никуда не поедете, почему вам должны что-то предлагать и помогать???
Меня пугают такие люди. Живешь себе ни сном ни духом и вдруг оказывается, что ты там что-то кому-то был должен предложить, хотя человек сам сказал, что ему это не надо

Жах

то какое она платье отхватила, то какой здесь маникюр дорогой, то что льготный проезд им отменили, то что кучу канцтоваров детям дали и новые рюкзаки, и так каждый день без конца

Це ж таки великі гроші!