интайм_не_предлагать• 29 августа 2022
Кто вернулся в Украину и сейчас жалеет?
В Германии все хорошо , квартира , учимся , работа достойная .
Дома есть дом и часть моего сердца .
Жить на расстоянии не возможно , но детям лучше тут оставаться конечно . Не могу принять решение …
Дома есть дом и часть моего сердца .
Жить на расстоянии не возможно , но детям лучше тут оставаться конечно . Не могу принять решение …
показать весь текст
4
580
0
Я жалею, что выбрала не ту страну, поэтому вернулась. Надо было ехать в Ирландию, а сейчас уже поздно.
Тоже вернулись с ребенком. Пока вторую неделю дома. Теоретически могу еще обратно поехать, практически- в ну очень крайнем случае, очень не хочу , чтобы он случился. Наконец то я сплю, ем вкусную еду и главное- дышу и не реву целый день. Вспоминаю как страшный сон. Ничего не нравилось от слова совсем. Были во Франции. Ребенок категорически не хотел учить язык и вообще не хотел там учиться. Врачи это отдельный разговор... Плохие условия проживания, отвратительная социальная служба, что курирует все в этом городе по беженцам. Ну и вообще госслужбы, что все работают значительно хуже нас - я такое даже в страшном сне не думала, что смогу представить. Думала, хуже чем у нас нет. Ничего подобного - значительно хуже. В общем какое то дикое впечатление - смесь 19 века с 21 м, но в основном все с 19го). Если исключить хорошую воду просто из крана, хорошие по качеству( не по вкусу!) продукты, еще хорошие поезда и дороги, то реально больше ничего хорошего... Я себе представляла , что мне там придется жить всю оставшуюся жизнь и не могла выйти из депрессии. Приехала домой- и абсолютно успокоилась. Я сплю, хочу есть и ем и получаю от этого удовольствие, я хожу по городу и мне , вот абсолютно честно, плевать на сирены и я смирилась что если прилетит, то ок, единственное было бы хорошо быстро. Но меня это вообще не угнетает. Для меня странно, что люди уехали и им там нравиться, что они живут там, как вроде бы так и жили, веселяться, путешествуют, ходят по концертам, музеям. Я силком заставляла себя куда то поехать несколько раз из за ребенка- чтобы он посмотрел , как бы... Это конечно прекрасно, что так легко люди адаптируются, для меня это все непостижимо... По выплатам там: не знаю, почему это считается деньгами, если надо заплатить там за квартиру с этих денег (мы платили соцслужбе со второго месяца), проезд в транспорте(бешеные деньги, в нашем регионе без льгот с мая), одежда и обувь( особенно обувь ребенку и очень дорого), школьные принадлежности и сама школа. Питание в школе, проезд. Проезд только платный, питание было бесплатно только тот год, это уже платное и без льгот и компенсаций. Ну да, чуть гуманитарки в виде постелей и еды в консервах (которую мы не могли есть- жуткие обеды типа вермишель с рыбой и каким то соусом, или чечевица с уксусными сосисками; да молоко ультрапастеризованое и редкие овощи полугнилые это было норм). Вся эта гуманитарка ну никак не спасала положение. Спасал только соцмагазин по сниженным ценам. Вот если там везло на что то попасть, тогда ребенок мог получить или футболку, или вкусняшку. Хоть когда он приехал домой, начал меня хвалить за еду - все дома вкусное. Говорит, огромная разница во вкусе. И если там он просил чипсы или фрид, то здесь он говорит какая у нас вкусная картошка в жарком или в пюре. Там ну совсем не то по вкусу, брала много разных видов и ничего хорошего.
5
+++ Через 3 недели на ЗУ начало сносить крьішу, слава ВСУ, что Киевщину освободили , с 1 апреля дома
4
В общем у всех ситуация разная. Кто - то вернулся и жалеет, кто - то вернулся и рад, а кто-то не собирается возвращаться до конца войны. Вам тоже придётся принимать своё решение.
1
То вы с темнокожими не жили. Не дай бог конечно ни для кого. Никогда до этого не делила, вообще и близко не расистка, но вот так пожила несколько месяцев и, к сожалению, стала(... Отзывы от других, кому также повезло, наших, абсолютно такие же.
2
Автор, извините, можно узнать цену копеек за квартиру? в лучшем случае аренда однокомнатной -1500 злотых, а то и 2 тыс + счётчики.Я тоже в Варшаве, стоимость аренды с марта изучила хорошо.
Извините, я влезу. Я тоже чуть набрала, хоть реально не поправлялась уже многие годы - дома как не в коня корм. А там несколько месяцев бегала каждый день более 10 км, так как проезд дорогой, и как бы и близко не должна была поправиться. А оказалось наоборот. Еда. Все дело в еде. У меня не было состояния ’мне вкусно’, ’мне нравиться’. Ела, потому что сейчас завтрак а сейчас обед, и ребенку приготовила и себя соответственно. Ходишь, бросил конфетку в рот, может хоть что, ан нет, никакая. Из еды кроме дынь нечего вспомнить. Даже правильное мороженое не вкусное. Потому явно ела больше, чем дома.
Мы с малым ехали в поезде 11 часов стоя в тамбуре битком. Потом в мороз на улице и в вокзале подряд еще 10 часов. И потом несколько часов без туалета нас держали на границе в поезде. Потом еще сутки по Польше не могли найти где остановиться- биток везде. Нашли, ингалировала и выхаживала ребенка (астма, везде были животные, было очень плохо ему(. Трое суток . И спали. И потом уже поехали платно дальше. Бесплатного вот этого хватило. Попали в самый пик, к сожалению(. Тоже ехали в никуда изначально. С двумя рюкзаками и крошечным чемоданчиком с двумя ингаляторами, кучей лекарств, мелкого медоборудования для малого. Вообще ничего не брали, как в последний путь...
Киевские школы все по разному. Есть знакомая, у которой ребенка отчислили со школы в Украине, так как они решили остаться за границей, а в школе только оффлайн и других вариантов нет. У нас в школе есть оффлайн, онлайн, экстернат и даже можно было чисто символически уйти на домашнее обучение и числиться за классом. Во Франции, где мы были, учеба в колледже с 7:50 до 17:35 кроме среды. Потому у нас вариант только экстернат был возможен. Но смысл, если ребенок и так бы ничего не успевал. Кроме всего, если бы нас попросили через год или пару со страны, то у него как раз был бы переходной класс и, пропустив в Украине почти, на тот момент, 2,5 года, в Украине он бы дальше экзамены не сдал. Там может к тому времени как то бы и сдал для перехода в лицей, но там дальше как, я сомневаюсь что у меня бы там была такая высокооплачиваемая работа к тому времени, что бы я могла бы себе без соцвыплат позволить там (хотя бы) остаться. А значит забирать ребенка и возвращаться в страну, пропустив по программе 2,5 года... В общем, перспектива со всех сторон не очень.
А у меня отсеялись подружки 😹..туда им и дорога .. советы только давали .. а на просьбу на ночь у них в соц жильё остановиться … низяяя ..
Автор, здається ви самі відповіли на своє питання.
У Вас все добре + квартира, + робота !!! навчання .
З такими плюсами, як у Вас, однозначно б поки не поверталася, особливо напередодні опалювального сезону і х...з якого навчання.
Повернутися можна в любий момент.
Ви ж можете додому на якийсь час приїздити, щоб мати віддушину.
У Вас все добре + квартира, + робота !!! навчання .
З такими плюсами, як у Вас, однозначно б поки не поверталася, особливо напередодні опалювального сезону і х...з якого навчання.
Повернутися можна в любий момент.
Ви ж можете додому на якийсь час приїздити, щоб мати віддушину.
1
я честно в шоке . Столько разговоров было о безвинно пострадавшем водителе, а это наши ......
В тот же день брат лично видел на Оболони БМП и разведывательную машину ( джип), просто стрельнули пару раз в воздух из орудия ( он подумал рф и не понял, чего стреляли - версии выдвигал) и уехали через московский мост, или как он там сейчас называется.
Получается тоже наши были.
Стреляли зачем?
В тот же день брат лично видел на Оболони БМП и разведывательную машину ( джип), просто стрельнули пару раз в воздух из орудия ( он подумал рф и не понял, чего стреляли - версии выдвигал) и уехали через московский мост, или как он там сейчас называется.
Получается тоже наши были.
Стреляли зачем?
2
Ответ дляАристократка-тунеядка
Сьогодні третій день як ми повернулися з Київщини в Німеччину, живемо в селі біля Хайдельберга, окрему квартиру надали друзі. Роботи поки що не маю, в селі всюди лише німецька, проте моя вільна англійська і хороша спеціальність дають мені шанс на роботу, німецька зараз в мене на рівні А1-А2, потроху говорю. Дитину атестували в школі в кінці 3го класу з всіх предметів крім німецької і релігії. Ходжу в церкву - маю друзів пенсіонерів і кілька подруг німкень. Коло спілкування є, ми не самі в вакуумі.
Дома дім вцілів. Чоловік змінився, нерви, хоронять наших Героїв майже щотижня, а в місті стало повно руськогаварящих, які жлекчуть пиво і війни їм немає. Донька зустрілася з подругою пішли в парк на майданчик. Наші дівчатка гралися собі, тут їх запросили побігати інші діти. ВСІ інші російськомовні, хвилину пробігали а потім кажуть ’а пачєму ви па руські нє разгаваріваєте’?(!!!!) Тут похорон в той день був, хоронили нашого знайомого, програміст, чесний, порядний чоловік, УКРАЇНЕЦЬ. Ви не уявляєте мій стан. Наш квіт нації знищують для того щоб нашим українським дітям розказували пачєму не на рускам?!! Сирени кілька разів на день і ніч, щоразу така лють брала, нехай всі кацапи повиздихають і всі хто їх підтримує. Нас знищують щоб замінити руськагаварящими хахлами.
Мій син, найкращий студент універу по рейтингу, влітку пройшов европейське онлайн навчання по своїй спеціальності, написав ессе англійською і отримав запрошення на міжнародну конференцію у Відні. Все за рахунок організаторів. Збирає документи і не факт що йому дозволять відвідати захід (а в німецькому селі вже 4(!!!!) жінки перетягнули своїх чоловіків з Харькова сидіти на соц.виплатах, здорові бугаї, з 1-2 дітьми). При цьому влітку син важко працював все літо, фізично, на руках вени вилізли. Зп 230 євро на місяць. Розумному, мотивованому молодому чоловіку, це гроші??
Його товариші-побратими воюють, кілька разів і він хотів зірватися на війну, бо як так, побратимам важко. Ледь вмовила, що він має продовжувати вчитися, бо хто відновлюватиме країну після Перемоги?!
Моє сердце розірване, я бачу очевидне : українських українців з Центру і Заходу вбивають, а наші міста переповнені носіями російської культури і російського способу життя. Які нас ненавидять, і нізащо не стануть українцями. Раша їх зробила своїми за останні десятиліття, століття. А ми занадто терплячі і толерантні.
Англогаварящих німців немає, немає істапономних поляків, а в нас лихо. Немає ніяких руськогаварящих українців теж. Є росіяни. Коли були в Румунії, знайома щиро дивувалася що в Україні є своя мова, думала в нас лише російська, ’дякую’ руськагаварящі
Я ладна чути хоч китайську поруч, але не язик педофілів, вбивць і гвалтівників. Тому повернулася в Німеччину. Моє коло спілкування лише німці, принципово не відповідаю і не допомагаю язикатим.
Ось коротко чому я повернулася. Нехай в моєї доньки буде на очах приклад нормальних, дружніх відносин громадян. Німці бачать як я стараюся, як старається моя донька і тому дуже привітні і дружні до нас
Дома дім вцілів. Чоловік змінився, нерви, хоронять наших Героїв майже щотижня, а в місті стало повно руськогаварящих, які жлекчуть пиво і війни їм немає. Донька зустрілася з подругою пішли в парк на майданчик. Наші дівчатка гралися собі, тут їх запросили побігати інші діти. ВСІ інші російськомовні, хвилину пробігали а потім кажуть ’а пачєму ви па руські нє разгаваріваєте’?(!!!!) Тут похорон в той день був, хоронили нашого знайомого, програміст, чесний, порядний чоловік, УКРАЇНЕЦЬ. Ви не уявляєте мій стан. Наш квіт нації знищують для того щоб нашим українським дітям розказували пачєму не на рускам?!! Сирени кілька разів на день і ніч, щоразу така лють брала, нехай всі кацапи повиздихають і всі хто їх підтримує. Нас знищують щоб замінити руськагаварящими хахлами.
Мій син, найкращий студент універу по рейтингу, влітку пройшов европейське онлайн навчання по своїй спеціальності, написав ессе англійською і отримав запрошення на міжнародну конференцію у Відні. Все за рахунок організаторів. Збирає документи і не факт що йому дозволять відвідати захід (а в німецькому селі вже 4(!!!!) жінки перетягнули своїх чоловіків з Харькова сидіти на соц.виплатах, здорові бугаї, з 1-2 дітьми). При цьому влітку син важко працював все літо, фізично, на руках вени вилізли. Зп 230 євро на місяць. Розумному, мотивованому молодому чоловіку, це гроші??
Його товариші-побратими воюють, кілька разів і він хотів зірватися на війну, бо як так, побратимам важко. Ледь вмовила, що він має продовжувати вчитися, бо хто відновлюватиме країну після Перемоги?!
Моє сердце розірване, я бачу очевидне : українських українців з Центру і Заходу вбивають, а наші міста переповнені носіями російської культури і російського способу життя. Які нас ненавидять, і нізащо не стануть українцями. Раша їх зробила своїми за останні десятиліття, століття. А ми занадто терплячі і толерантні.
Англогаварящих німців немає, немає істапономних поляків, а в нас лихо. Немає ніяких руськогаварящих українців теж. Є росіяни. Коли були в Румунії, знайома щиро дивувалася що в Україні є своя мова, думала в нас лише російська, ’дякую’ руськагаварящі
Я ладна чути хоч китайську поруч, але не язик педофілів, вбивць і гвалтівників. Тому повернулася в Німеччину. Моє коло спілкування лише німці, принципово не відповідаю і не допомагаю язикатим.
Ось коротко чому я повернулася. Нехай в моєї доньки буде на очах приклад нормальних, дружніх відносин громадян. Німці бачать як я стараюся, як старається моя донька і тому дуже привітні і дружні до нас
Нащо це гімно вилівати, сидячі в Германії, коли у вашому рідному місті настільки спокійно, що біженці їдуть? Патріотизм зараз саме так проявляється в щирих україночок?
Може, якщо б західна так массово не бігла в Європу, займаючи місця, то в їх містах було б набагато менше ’руськоговорящих’. А так вибачте! щирі патріотки дуже лякливі, сирени їх женуть на соціал в Германію, тому не таким лякливим ромійськомовним українцям залишається переховуватися від війни там, звідки ці лякливі втекли
Щиро кажучи, ригати від вашого посту хочеться. Коротка в вас пам´ять. 80 років назад ваших родичів гвалтувати, вбивали та знущалися люди, які розмовляли німецькою! Але ж там, серед їх нащадків, баблішко капає, то можна не воротити морду від мови Гітлера, так, моя хороша, патріоточка?
Старайтеся, моя квіточко. Вилізуйте німцям, але заткніть свого чорного рота у бік російськомовних українців і не смійте сіяти ворожнечу в країні!
Ви на це не маєте жодного права, бо ви пристосуванка з подвійними стандартами
Може, якщо б західна так массово не бігла в Європу, займаючи місця, то в їх містах було б набагато менше ’руськоговорящих’. А так вибачте! щирі патріотки дуже лякливі, сирени їх женуть на соціал в Германію, тому не таким лякливим ромійськомовним українцям залишається переховуватися від війни там, звідки ці лякливі втекли
Щиро кажучи, ригати від вашого посту хочеться. Коротка в вас пам´ять. 80 років назад ваших родичів гвалтувати, вбивали та знущалися люди, які розмовляли німецькою! Але ж там, серед їх нащадків, баблішко капає, то можна не воротити морду від мови Гітлера, так, моя хороша, патріоточка?
Старайтеся, моя квіточко. Вилізуйте німцям, але заткніть свого чорного рота у бік російськомовних українців і не смійте сіяти ворожнечу в країні!
Ви на це не маєте жодного права, бо ви пристосуванка з подвійними стандартами
13
А що повернутися немає можливості з Польші ? ВУЗ в Харкові, що прям тільки кидати навчання? Перевестися в Чернівецький мед не пробували?
а меня поблокировали,за мой длинный язык (задавала вопросы ,как их мужьям выехать удалось)итак только с тремя общалась(я домашний чел),а осталась одна
У них ВНЖ в Украине. Во Францию вот именно как девушка выше описала, приехали. Харьков, Одесса, Херсон и чуть западная Украина, но в основном армяне и чеченцы, что были с ВНЖ Украине. А также студенты в Украине из африканских стран, стран , которые были когда то колониями Франции. Язык французский и потому такие тоже рванули во Францию.
Я в жизни при самых худших раскладах всегда выгляжу отохнувшей по сравнению с теми ужасными фотками в паспортах, правах
У кого как, у нас было выселение, если соседи доложат. А на одну семью настучали. Соседи не по квартире, по дому, французы, не наши. Ну и проверки каждый будний день от соцслужбы. Если нас нет в квартире, то звонок мне - где я. И у них свои ключи, они заходят в квартиру и все смотрят. Сначала у нас даже межкомнатных замков не было. Представляете, у нас соседи по квартире африканцы, там такой муж огромный, да и жена у него под 200 кг( я максимально поправившаяся там была около 50- это просто для сравнения моих возможностей, что никакие)). И вот у нас комната ночью на распашку. Я первые дни спать не могла, понимаю вроде кому я нужна, но очень неприятно как то было. Проходной двор... Через время хоть в межкомнатные замки поставила соцслужба. Но всегда знаешь, что ты пришел в квартиру, а до тебя соцслужба приходила, холодильник смотрела, туалет, в шкаф с твоими вещами заглядывала... Не приятно.
Ну когда мама приехала то все можно :)) когда кума хочет приехать то низя :)) да и многое другое которое влом писать .. но выводы сделаны .. Война войной а забота только о своей сижо .. (( дико и странно , я всегда старалась людям помочь вот и благодарность 🤷♀️
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу