Закидайте тапками, напишіть багато «приємного», це буде десь корисно і знаю моя проблема дрібниця у порівнянні з тим що зараз. Обережно, буде дуже багато тексту.
Відчуваю себе сук#ю та зрадницею по відношенню до покійного чоловіка. Я напевно повинна думати постійно про нього, плакати, не шукати нікого і нічого. Це є, але вже менше і ще так складається що починаю трохи захоплюватися іншим. Влітку була у Румунії, там зустріла свого хорошого друга дитинства. Ми ніколи не втрачали зв’язок з ним, але інтенсивного спілкування не було, так - як справи, як життя та подібне, один раз приїхав коли у мене була важка травма.
Після літа багато спілкуємося, деякий час я навіть хотіла позбутися його. Так як проявляв багато активності, мені подарунки, я відмовлялась, запрошував навіть на відпочинок. Одного разу промовився що є почуття, я пояснювала, що не можу відповісти йому, що є обставини, але гарно з’їхав потім, що це бокал вина і ми тільки друзі.
Ось 9 днів тому приїхав вже до мене в Україну, післязавтра повертається. Привіз дещо хлопцям, задонатив на армію. Моїй дитині теж, то розвиваючі ігри, книжки, то одяг. Проводив з нами багато часу, десь навіть допоміг один раз, з малою посидів, поки я працювала. Всюди платить, гроші відмовляється брати, навіть залишив n євро, я не помітила, потім повертала. Ось спитала ти дійсно щось відчуваєш. Відповів: що дуже подобаюсь, що хотів б мати стосунки, ідеально було б нас забрати і якщо ситуація погіршиться, то буде наполягати, що якщо захочу, то є де жити або у передмісті Бухареста або у Клуж-Напоці, але погоджується з тим що не хочу нікуди. Пропонує спробувати напочатку щось типу гостьового шлюбу, що буде до нас приізджати, постійно не може через сімейний бізнес, але 10, може 15 днів на місяць, коли як, також і ми до нього. Так і краще до Чернівців нам переїхати, що ніколи ні у чому не будемо потребувати. Я можу подумати і він прийме любий варіанти потім розберемося.
З’явилось декілька запитань. Це божевілля на фоні моєї втрати, стресу, війни, самотності з дитиною та як можу думати, ще навіть року не пройшло з втрати чи це щось інше? Варто взагалі пробувати таке і обирати тихе, спокійне та стабільне життя, допомогу у всьому і дитина тягнеться до нього чи чекати нове кохання, почуття та пристрасть? Це виглядає, як тут люблять говорити - аби «штани» мати у домі?
Ви мудрі, досвідчені тут і можете оцінити ситуацію більш тверезо, ніж я.
Відчуваю себе сук#ю та зрадницею по відношенню до покійного чоловіка. Я напевно повинна думати постійно про нього, плакати, не шукати нікого і нічого. Це є, але вже менше і ще так складається що починаю трохи захоплюватися іншим. Влітку була у Румунії, там зустріла свого хорошого друга дитинства. Ми ніколи не втрачали зв’язок з ним, але інтенсивного спілкування не було, так - як справи, як життя та подібне, один раз приїхав коли у мене була важка травма.
Після літа багато спілкуємося, деякий час я навіть хотіла позбутися його. Так як проявляв багато активності, мені подарунки, я відмовлялась, запрошував навіть на відпочинок. Одного разу промовився що є почуття, я пояснювала, що не можу відповісти йому, що є обставини, але гарно з’їхав потім, що це бокал вина і ми тільки друзі.
Ось 9 днів тому приїхав вже до мене в Україну, післязавтра повертається. Привіз дещо хлопцям, задонатив на армію. Моїй дитині теж, то розвиваючі ігри, книжки, то одяг. Проводив з нами багато часу, десь навіть допоміг один раз, з малою посидів, поки я працювала. Всюди платить, гроші відмовляється брати, навіть залишив n євро, я не помітила, потім повертала. Ось спитала ти дійсно щось відчуваєш. Відповів: що дуже подобаюсь, що хотів б мати стосунки, ідеально було б нас забрати і якщо ситуація погіршиться, то буде наполягати, що якщо захочу, то є де жити або у передмісті Бухареста або у Клуж-Напоці, але погоджується з тим що не хочу нікуди. Пропонує спробувати напочатку щось типу гостьового шлюбу, що буде до нас приізджати, постійно не може через сімейний бізнес, але 10, може 15 днів на місяць, коли як, також і ми до нього. Так і краще до Чернівців нам переїхати, що ніколи ні у чому не будемо потребувати. Я можу подумати і він прийме любий варіанти потім розберемося.
З’явилось декілька запитань. Це божевілля на фоні моєї втрати, стресу, війни, самотності з дитиною та як можу думати, ще навіть року не пройшло з втрати чи це щось інше? Варто взагалі пробувати таке і обирати тихе, спокійне та стабільне життя, допомогу у всьому і дитина тягнеться до нього чи чекати нове кохання, почуття та пристрасть? Це виглядає, як тут люблять говорити - аби «штани» мати у домі?
Ви мудрі, досвідчені тут і можете оцінити ситуацію більш тверезо, ніж я.
2
211
0
Я пройдусь по вам. Не любили вы мужа. Года нет, а уже практически новый мужик. Вдовы годами страдают, плачвт, не находят новых отношений, а тут такое. Я наю мужчину, который так и не женился, вот это верность была, а вы...
Также вам не замуж предлагают, а любовницей. Думайте.
Также вам не замуж предлагают, а любовницей. Думайте.
20
А зачем хранить верность умершему до конца жизни? Чтобы что? Чтобы сплетницам было что рассказать кому-то?
187
Слушайте свое сердце и голову. Только вы знаете, что необходимо вам.
Жизнь такая многогранная, что судить только по срокам скорби нельзя.
Мы не знаем какие отношения у вас были с мужем, не знаем при каких обстоятельствах он ушел. Не знаем, что чувствовали/ чувствуете вы. Только вы все это знаете. Слушайте только себя в этом вопросе в общем.
Жизнь такая многогранная, что судить только по срокам скорби нельзя.
Мы не знаем какие отношения у вас были с мужем, не знаем при каких обстоятельствах он ушел. Не знаем, что чувствовали/ чувствуете вы. Только вы все это знаете. Слушайте только себя в этом вопросе в общем.
56
Пригляніться до нього,мені здається,що він не поганий.Важко знайти хорошого чоловіка,може у Вас щось складеться,про те що року не пройшло навіть не думайте.
Ваш би чоловік хотів,щоб Ви були щасливі
Ваш би чоловік хотів,щоб Ви були щасливі
54
Моя бабуся покійна після смерті чоловіка так і була одна. А помер він у 52. Прожила ще 30 років. Хоч і були в неї залицяльники, двоє. Один з них помер раніше і за день до смерті бабусі ще й приснився чомусь.
3
Авторе, ви любили чоловіка, він вас також. Мабуть, він хотів би щоб ви та дитина були щасливі, продовжували життя. Так, у вас сталося горе, пережили, але треба продовжувати далі жити, ви маєте бути щасливою.
Це чоловік з ваших слів видно що путящий, не відштовхуйте його.
Це чоловік з ваших слів видно що путящий, не відштовхуйте його.
49
Як людина так, як чоловік не знаю, але мені приємна турбота, піклування. Поруч з ним я трохи забуваю про все, таке і літом було.
16
Автор, проблема не в сроке, который прошёл со смерти мужа. Зачем вам уходить в омут с головой и чуть ли уже не гостевой брак затевать? Присмотритесь лучше, куда вам спешить?
Всем, кто возмущен недостаточным сроком со дня смерти вашего мужа обсолютно наплевать на вашу жизнь. Они языком поцокают в возмущении и пойдут своими делами заниматься. Поэтому на этот момент забейте совсем. Важно, что думаете и чувствуете вы.
Всем, кто возмущен недостаточным сроком со дня смерти вашего мужа обсолютно наплевать на вашу жизнь. Они языком поцокают в возмущении и пойдут своими делами заниматься. Поэтому на этот момент забейте совсем. Важно, что думаете и чувствуете вы.
80
Ви навряд чи ще повністю відійшли від чсмерті чоловіка. Цей новий- він пластир для вас. Почекайте хоча б півроку, займіться своїм життям. Інакше ви ризикуєте, що нічого не вийде в нових відносинах. Будете порівнювати його з чоловіком, жалітися ітд.
Просто скажіть йому, що вам треба оговтатися від втрати, потрібен час.
І не слід керуватися тим, що дитині краще. Дивіться, як краще вам.
Просто скажіть йому, що вам треба оговтатися від втрати, потрібен час.
І не слід керуватися тим, що дитині краще. Дивіться, як краще вам.
12
ну тут треба розібратись, якщо у вас просто блок психологічний стоїть на стосунки з чоловіком, а не з ’людиною’, то його треба просто зняти. а якщо немає потягу статевого до нього зовсім, то вже геть інше.
хоча хто знає, як воно далі буде.
в мене була така історія, що ото була приємна турбота, всі дєла...а пристрасть так і не з’явилась. вийшла заміж, бо він кохав. а через декілька років втекла, бо остогид.
а в моєї подруги навпаки, заміж виходила від відчаю, що коханий кинув, каже - перші роки аж здригалася од відрази, як у ліжко з чоловіком, не знає, як і сина народила. а потім якось і кохання прийшло, і пристрасть.
немає тут рецептів.
одне вам скажу - ніякої зради в тому, щоб вам мати сім’ю, чоловіка, а дитині гарного вітчима - немає.
хоча хто знає, як воно далі буде.
в мене була така історія, що ото була приємна турбота, всі дєла...а пристрасть так і не з’явилась. вийшла заміж, бо він кохав. а через декілька років втекла, бо остогид.
а в моєї подруги навпаки, заміж виходила від відчаю, що коханий кинув, каже - перші роки аж здригалася од відрази, як у ліжко з чоловіком, не знає, як і сина народила. а потім якось і кохання прийшло, і пристрасть.
немає тут рецептів.
одне вам скажу - ніякої зради в тому, щоб вам мати сім’ю, чоловіка, а дитині гарного вітчима - немає.
25
Что за бред? Это на законодательном уровне установлены?
Не пишите ерунды, мы живем не в 16 веке
Не пишите ерунды, мы живем не в 16 веке
42
Він помер від ковіду, я вже не раз про це писала. У шлюбі були недовго, трохи менше року(( Я тільки встигла удочерити його доньку(((
33
До 40 днів
І якщо порушити до року,що буде? В церкву не впустять?
Таких норм взагалі немає,тобто 11 міс 30 днів не можна,а в 12 міс і 1 день можна?
І якщо порушити до року,що буде? В церкву не впустять?
Таких норм взагалі немає,тобто 11 міс 30 днів не можна,а в 12 міс і 1 день можна?
33
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу