Душа горить, біль переповнію всю мене.

Так, була тема. Все добре, але скандал був капітальний, але то вже розбирався з нею мій чоловік. Сказав, що за мною горою стоятиме, і шо йому не цікаво, ніхто права лізти в чужу сім´ю не має. Тепер ця собака такі казки ходить і розказує спільним знайомим, придумуючи купу свого. Але, головне сім´ я вціліла. Вона пробувала переді мною вибачатися, але була послана нахєр)

а что то за знакомые, которые выслушивают этот бред? я бы не слушала.

І я переконана, що мудрим то буде попри сраку, чужа сім´я. але, вона щей придумує казки, що я за когось там щось говорила(ніколи нікого з нею не обговорювала, жодних пліток) ,намагається мене з людьми посварити, з чоловіком ж не вийшло)

Ти наче йде по дорожчі , яка заросла, протоптуєш її разом з сім’єю , рахуєш свою сім’ю самим головним та цінним у всьому світі, і ось дорожка протоптана разом, діти виросли, все добре - диви та радій, та раптом чоловік вирішує що я погано топтала ту дорожку, що я його помилка в житті, дитина доросла стає на його сторону, так як папа більше заробляє. От і все , мені потрібно шукати нову дорожку, а відчуваю я себе кепсько, використаною та викинутою. Для чого то все було ?

Робота над собою робить чудеса. Але дивно, що вже доросла людина, а над саморозвитком ніколи не задумувалась.. немамодостатні жінки це жах, соплі нюні, душа горить

набейте ей морду!

Та вже це зробив мій чоловік, без толку)))

Чому?

Все, что было в жизни, все было сделано для самой себя. Вы топтали ту дорожку, преодолевая трудности, получая радость от каждого пройденного этапа. В этом и есть счастье. А сейчас просто новый этап, который нужно пройти.
Автор, вы знаете, у меня в жизни очень часто были времена, когда казалось, что все, выхода нет, будущего нет, я понимала, что я на дне, даже ниже, что подняться с колен уже не получится. Были и слёзы, и алкоголь, и что угодно. Но шло время, жизнь менялась, я каждый раз поднималась, потом снова падала и поднималась. И сейчас, глядя на те ужасы, спустя годы, я понимаю, что это все, что со мной происходило, просто обыкновенные жизненные уроки, сложные задания, которые делали меня умнее и сильнее. У меня множество раз происходила переоценка ценностей. Теперь я четко понимаю, что самое главное в жизни - это я. Да, у меня есть семья, муж, дети. Но у меня так же есть я, и я в приоритете. Меня теперь абсолютно не интересуют условности, мнение общества. Я живу здесь и сейчас, для себя! Многие люди ушли из моей жизни - ну и фиг с ними. Значит это не те люди, которые должны быть рядом.
Ну например. Мой отец. В определенный момент я его выкинула из своей жизни. Абсолютно. Прекратила все контакты. Он не знал, где я живу, как, с кем, не знал, что у него есть 2 внуков. Так и умер. Своими действиями он потерял меня и это его проблемы. В памяти я оставила лишь детство, когда папка носил меня на шее, возил на море, играл и приносил огромную елку домой на Новый год. Тоесть, сейчас я понимаю, что у меня был самый лучший папка, от этого я счастлива, а потом он просто перестал быть моим отцом и стал абсолютно чужим человеком. И мне стало все равно. Так и с вашим мужем. Были же моменты, когда вы вместе были счастливы. Оставьте их у себя в голове, думайте об этих моментах. А то, что происходит сейчас, что вы слышите и видите - это все не ваш, чужой человек. Некоторые люди имеют свойство портится. Ну как фрукты. Лежит фрукт спелый и красивый, который вы вырастили своими руками. Вы смотрите на него и радуетесь. А потом либо съедаете и получаете ещё большее удовольствие, либо жалеете и смотрите, как он гниет, в итоге выбрасываете. Но когда выбрасываете, не впадает же в истерику. Так же и ваш муж. Просто испортился. Такое бывает. Отпустите и помните, сколько всего хорошего вы пережили с этим человеком, что если бы не он, много в вашей жизни могло бы и не быть.

Робота є, подарунок немає - з частими переїздами розгубилися, проблеми сімейні - дорого розповідати та й кому вони потрібні, у кожного своїх вистачає. Але… стан мій мене лякає, як витягнути себе з нього ? Сьогодні піду ло психолога. Гідазепам п’ю по 8 таблеток за раз, без них могла і у вікно вийти. Слабка я духом, це пене лякає .

Ти наче йде по дорожчі , яка заросла, протоптуєш її разом з сім’єю , рахуєш свою сім’ю самим головним та цінним у всьому світі, і ось дорожка протоптана разом, діти виросли, все добре - диви та радій, та раптом чоловік вирішує що я погано топтала ту дорожку, що я його помилка в житті, дитина доросла стає на його сторону, так як папа більше заробляє. От і все , мені потрібно шукати нову дорожку, а відчуваю я себе кепсько, використаною та викинутою. Для чого то все було ?

І не остання. Звичайне ниття за мужиком

Вы внимательно читаете? Прежде чем говно на вентилятор накидать, надо прочитать, что автор зарабатывает 100000. И тужит не за мужиком, а за ребенком, который на стороне отца, т.к. у него доход больше. А это уже предательство называется.

Ти наче йде по дорожчі , яка заросла, протоптуєш її разом з сім’єю , рахуєш свою сім’ю самим головним та цінним у всьому світі, і ось дорожка протоптана разом, діти виросли, все добре - диви та радій, та раптом чоловік вирішує що я погано топтала ту дорожку, що я його помилка в житті, дитина доросла стає на його сторону, так як папа більше заробляє. От і все , мені потрібно шукати нову дорожку, а відчуваю я себе кепсько, використаною та викинутою. Для чого то все було ?

В 17 років вже треба відпускати дітей в самостійне життя.
А вона заробляє і при цьому п´є гідазепам жменями.
Час все розставить на свої місця.

Отпускайте своих в 17 лет и не общайтесь. Всегда, чтобы проявить сочувствие, нужно примерить ситуацию на себя. Утром очнулся, а семьи нет. Отпускать, это когда он на каникулы приедет. А он не приедет.

Отпускайте своих в 17 лет и не общайтесь. Всегда, чтобы проявить сочувствие, нужно примерить ситуацию на себя. Утром очнулся, а семьи нет. Отпускать, это когда он на каникулы приедет. А он не приедет.

Ось моя теперішня радість, сьогодні. Любить мене, муркоче, ганяє негатив, заряджає позитивом. Зробив з мене кошатніцу, блін...

зупиніться з гідазепамом! Я сама через це пройшла. Кидайте його пити, але прступо як наркоман зменшує дозу. Серейозно, я рік приходила до тями. Ледь дахом не поїхала поки мені толковий лікар не вставив мізки. Попийте алору.

З очго ви взяли що не приїде? Не приїде це коли помер, не дай Боже. Мене мати залишила у 15, з татом алкашом, ніхто від цього не помер, глузд не втратив і Гідазепам не пив.))

Спасибо у меня таких 3шт

Я дружу 25 с лучшей подругой, мы очень много вместе прошли, есть нормальные люди. Я хитрых, наглых и не тактичных сразу отсекаю.Но вы где-то правы однозначно.

Конечно мама ваша не страдала и гидазепам не пила) ни одна нормальная мать с алкашем своего ребенка не оставит.

Чому він не приїде на канікули? Пару місяців посидить біля тата і схоче маму.
Мене дивують люди, які винуватять дітей у зраді. Ну не може дитина розірватися, вона любить і тата, і маму.
Ви яку руку любите більше - праву чи ліву? Отак і з батьками.

Если бы он любил обоих, то мать бы так не мучалась. А он свой выбор сделал. И все, кто пишут, что пройдет время и прибежит, не знают других жизненных историй. Есть дети , которые убегают навсегда.

Ви навіть не уявляєте на скільки вона нормальна. То не життя було і я її навіть розумію. Ми всі робимо вибір. Автор сьогодні маючи великі можливості обирає страждати. То її право.

Алора – це заспокійливе? Я п’ю гідазепам 0,2 раз на тиждень, щоб хоч поспати. Зараз чоловік по ротації тимчасово вдома, то не п’ю взагалі, але треба щось, щоб пити постійно, щоб заспокоювало і не бути зомбі

Не жизнь с вашим отцом. Я понимаю, но почему в свою новую жизнь она не взяла вас? Возможности не было? Но надо было найти, ради ребенка. Оставила вас в опасности. Для нее жизни не было, а вы в 15 лет могли так жить. Видите какие разные матери. Одна не может пережить расставание, другая может оставить в опасности.