Куда_бежать• 06 декабря 2022
Дівчата хто з хороших умов переїхав в гірші, як ви держитесь?
Просто іноді так важко і на душі, і на серці. Просто в багатьох були хороші гарні будинки чи квартири, з ремонтом і технікою. І тут з великої квартири в однокімнатну. Як не зійти з розуму. Ще й квартира зі старим ремонтом. Боже, дай нам сил це все видержати. Розкажіть свої їсторії, може разом легче пережити. Обіймаю кожну з вас.
показать весь текст
4
201
2
Ой, история про меня. Из-за собаки мне пришлось жить в однушке 80х)) плитка 15*15 на стенах, квадратики на полу, в комнате бабушкин ковер, софа с полированными спинками и полный сервант хрусталя))
Унитаз с веревочкой))
Унитаз с веревочкой))
Педагог и швея рассказали же, что и расходы выросли? Да, за пределами нашей страны они получают больше, раз нашли себя. Но и расход больше тоже на все.
Я наразі живу в передмісті. Так, у нас все є, вами описане. Також відкрився і працює наш кінний клуб та багато іншого. Проблема щ басейном, звісно, не радує, доведеться їздити далі від дому. Власне, я не кажу, що не варто звідси виїздити. Дуже варто, бо тут ракети над головою літають. Але цієї причини я щось не побачила в списку. Лише якусь банальщину про побут, освіту і дозвілля, з якими , наразі, проблем якраз немає (у тих, хто хоче, аби їх не було).
За это время успела в хуже привычных условий попасть. К чужим людям.
Благодарна была безмерно, условия вообще не смущали. Было как помыться, где готовить и спать, не холодно. Этого было более, чем достаточно.
Сейчас я опять за границей в хороших условиях, лучше, чем дома. Но жду-не дождусь, когда домой.
Благодарна была безмерно, условия вообще не смущали. Было как помыться, где готовить и спать, не холодно. Этого было более, чем достаточно.
Сейчас я опять за границей в хороших условиях, лучше, чем дома. Но жду-не дождусь, когда домой.
З комфортних умов в високонірне село. Посуд мила в джерелі.
Нормально. Якщо вважати не проблемою, а пригодою, то все сприймається по іншому))
Завела собі звичку підмічати все хороше, гарне, приємне, позитивне. Реально працює.
Нормально. Якщо вважати не проблемою, а пригодою, то все сприймається по іншому))
Завела собі звичку підмічати все хороше, гарне, приємне, позитивне. Реально працює.
1
Ну у вас немає, а в тих місцях де мої діти займалися - є. Кінний клуб та передмістя мене не цікавить. Міняти Київ на передмістя не вважаю за потрібне. Ракети - то взагалі окрема тема, особливо піля влучень в жовтні в ті місця якими ми завжди в школу їздимо
Мы з чотири кімнатної квартири з євро ремонтом у Києві виїхали у стару розвалюху на Закарпатті. Жили в п´ятьох у двух кімнатах. Чоловік навіть працював онлайн. Спали 7 місяців на підлозі на матрасі. Була щаслива що всі живі і здорові, спати можна спокійно і не в одязі, щоб бігати в підвал. Шукала позитив - природа, чисте повітря, свіже молоко і творог у сусідки, домашні яйця, ягоди і гриби з лісу. Налаштували побут, хоча кухня реально де можна стати - один квадратний метр, обідній стіл був у кімнаті. Нічого, пристосувалися і потім навіть вже як рідний будинок став)
2
Ракети це, власне, єдина тема. Без них тут все те саме було б, що до війни. У всіх. Так що дуже дивно в списку причин для переїзду не знайти єдиної основної, з якої випливають всі інші проблеми..Тому ваш коментар викликав, щонайменше, подив. А так, в межах законодавства, можете робити, що там вам хочеться. І жити, де вважаєте за потрібне. Мені добре де є, вам добре, де є. То це ж прекрасно. І особисто я Київ зміняла на передмістя аж бігом, бо мені тут краще, ніж в Києві. Можливо, переходу кудись, якщо забажаю. Тут точно консультуватись не буду, де мені краще.
1
Я спишу це на стрес та не зовсім неадекватне сприйняття реальності з цієї причини, що ви назвали звичайним життям, ’що і до війни’. Взагалі нічого звичайного, але хто до чого звик. Тому повторю ще раз: в моїх дітей нормальне звичайне життя з нормальним відвідуванням школи, гуртків, друзів. Те що у вас там щось подібне в перервах між тривогами та поки світло є, поздоровляю, але це не одне й те саме. Прийміть це.
Спишу це на стрес. Але напишу ще раз. В моєї дитини звичайне нормальне життя, як до війни. Всі гуртки, відвідування щколи і все інше. Довелось змінити басейн, хіба що. А от ракети, які періодично летять над головами дуже псують цю райдужну картину. Але їх у вашому списку немвє
2
З хороших умов, своєї улюбленої красивої однушечки, де все було мило і гарно, переїхала в холодну, з пліснявою, старющу однушку з ремонтом часів 90-х років максимум. Часом реву, а що я ще можу зробити зараз...
В моєму списку є все включаючи ракети. Життя звичайне не може бути бо ракети. Все інше похідні. Стреса в мене не має, пройшов вже у вас нажаль він поглиблюється(
Первое - сейчас))сами и написали , а второе - везде нужен первый взнос. Не знаю что в испании , за болгарию скажу - купить можно, но не на болгарскую зп. И если нет еждевенцев )))
я в моменты наплыва думаю, что многие потеряли мужей, детей, родителей. Мужья на фронте. А мы под крышей - хорошо, все живы и здоровы - главное. А квардратные метры, посудомойка, ремон то такое, по сравнению...
2
Аналогічно з тою ялинкою. Кожного року підготовка, рідні...тримаюсь, бо то фігня...аби наші люди живі були.
Я в гірших живу. Спочатку було повне неприйняття. Поїхали в той час, коли квартир було вже мало чи не хотіли здавати українцям. Довелося вибирати з гіршого (. Дітям норм. Мені все чуже. До нас в квартирі жили студенти якісь. Таке собі. Звісно , це краще ніж в холоді і під ракетами і жалітися не можна. Але так на душі кепсько(. Останні 2 дні просто на стіну хочеться лізти від втоми і відчуття самотності в чужій країні і в чужому місті
Моя знакомая в 2014 оставила шикарный дом в Луганске.Проскиталась 8 лет по съёмным квартирам с ободранными стенами,полом и старыми окнами.Говорит-порой возьму веник в руки,начну подметать,краска с пола за веником тянется,психану,брошу тот веник...нет никакого желания убирать убитую съемную квартиру((.Спустя почти 8 лет купили наконец квартиру в Северодонецке,еще не все деньги даже отдали за неё....теперь они снова бомжи((
2
Не плачьте! Я теперь понимаю, что этот урок мне был необходим. Боженька спас мою семью. Мы чудом выбрались. Просто чудом. Это главное. Остальное - ерунда. Я очень много чего переосмыслила. Теперь я знаю что такое настоящее счастье, знаю, что такое жизнь и чего она стоит.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу