Куда_бежать• 06 декабря 2022
Дівчата хто з хороших умов переїхав в гірші, як ви держитесь?
Просто іноді так важко і на душі, і на серці. Просто в багатьох були хороші гарні будинки чи квартири, з ремонтом і технікою. І тут з великої квартири в однокімнатну. Як не зійти з розуму. Ще й квартира зі старим ремонтом. Боже, дай нам сил це все видержати. Розкажіть свої їсторії, може разом легче пережити. Обіймаю кожну з вас.
показать весь текст
4
Уси-пуськи• 07 декабря 2022
Ответ дляНовогодняя пальма
я когда-то и в мирное время поменяла жизнь в трешке на комнату в общаге с соседями
Зачем?
Без комплексов• 07 декабря 2022
Ответ дляКуда_бежать
Ой, тільки не потрібно казки тут розповідати які заробітки, сміх. Війна, світла нема, хоть людей не смішіть
Заработать действительно можно больше чем было, но в Ес. Если правильно выбрать страну и обучиться. Но речь же и о жилье . На него не заработать , учитывая расходы, не говоря уже о съеме .
Бриджит Монро• 07 декабря 2022
Тут все были очень богатые, а сейчас в соц квартирах. Да условия хуже. Им тяжело. И без люкса тоже
2
Чемодан-Вокзал-Майами• 07 декабря 2022
Ответ дляИщу Аленя
С большой комфортной квартиры в флигель, нас 6 человек и все в одной комнате.. на полу спит 4 человека ((( каторга , мы с Донецкой области
Як боляче за вас...
1
Борисфенка• 07 декабря 2022
Ответ дляПервоклашка Я
та кто вас осуждает, а вы достали своими соплями, те, кто бежал не с оккупации (центр, Запад) и теперь плачет тут, вот и спрашиваю в чем смысл? пишут тут как поменяли свои трешки на общагу и как теперь плохо, то может попробовать вернуться в трешку? тем, кто без света плакать тут нельзя бо сразу окопы вспоминают, а тем, кто в однушках в ЕС можно
Недохват тем на форумі, нема де зуби поточити?
Хочете - плачте, тему окрему створіть і ридайте. Тут чого гарчати? Толку?
Хочете - плачте, тему окрему створіть і ридайте. Тут чого гарчати? Толку?
4
Инста_Богиня• 07 декабря 2022
Ответ дляБензопирен
Лікар знайома відкрила приватну клініку, кілька місяців тому. На кредитах і т.п. і словах знайомих хто дп тебе зараз піде. Сказала, що ще три таких місяці і кредит, що планувала на рік, віддасть. 15 років до цього державна поліклініка.
Знайома репетитор, виїхавши за кордон, створила групові заняття, та вже відкрила (невеличку, але постійну школу виключно по математиці).
Знайома швея, але класна виїзала до Болгарії, запис наперед вже на 4-5 місяців, оплата в кілька разів вища ніж тут.
Торгівля зерном, за три місяці зароблено те, що до війни за 6 зароблялося. Маю ще багато прикладів. Але всі ці люди цілеспрямовамі, вірять в себе і не бояться ризикувати.
Знайома репетитор, виїхавши за кордон, створила групові заняття, та вже відкрила (невеличку, але постійну школу виключно по математиці).
Знайома швея, але класна виїзала до Болгарії, запис наперед вже на 4-5 місяців, оплата в кілька разів вища ніж тут.
Торгівля зерном, за три місяці зароблено те, що до війни за 6 зароблялося. Маю ще багато прикладів. Але всі ці люди цілеспрямовамі, вірять в себе і не бояться ризикувати.
Лікар, яка 15 років сиділа в держ поліклініці на попі рівно перебравшись на нове місце так хоба! і враз стала успішною бізнесвумен, і персонал знайшла і клієнтуру за пару місяців набила. Молодець!
І репетитор по математиці очевидно ідеально знає не тільки математику, а і мову країни, куди переїхала і всі тонкощі відкриття і ведення бізнесу там. Молодець!
І репетитор по математиці очевидно ідеально знає не тільки математику, а і мову країни, куди переїхала і всі тонкощі відкриття і ведення бізнесу там. Молодець!
21
Краля-Галя• 07 декабря 2022
Ответ дляЛеннон_Жив!
Як? Важко. Я була успішна багатодітна мамка, з блискучою кар´єрою попереду. В домі все було. Діти прекрасні.
Дома нема, кар´єра накрилася, діти скандалять і не слухаються, муж втратив роботу, я сама з ними за кордоном (старша дитина повнолітня)
Все життя к херам. А мені ж не 15, взагалі то
Дома нема, кар´єра накрилася, діти скандалять і не слухаються, муж втратив роботу, я сама з ними за кордоном (старша дитина повнолітня)
Все життя к херам. А мені ж не 15, взагалі то
Мне тоже не 15, а 25 только в могилу мне
Борисфенка• 07 декабря 2022
По темі - квартира влаштовує, на дрібниці не звертаю уваги. Незручно те, що після великого міста жити в маленькому містечку непросто, все інакше.
Витрачаю купу часу і грошей на транспорт, їжджу в Гамбург, всі дії і плани там, це заодно і відволікає від важких думок.
Чоловік на фронті в окопі, йому в рази важче, скиглити не маю права, треба дитину на ноги поставити.
Років мені неміряно, перспективи неясні, шукаю хоч якийсь позитив щодня. Треба жити .
Витрачаю купу часу і грошей на транспорт, їжджу в Гамбург, всі дії і плани там, це заодно і відволікає від важких думок.
Чоловік на фронті в окопі, йому в рази важче, скиглити не маю права, треба дитину на ноги поставити.
Років мені неміряно, перспективи неясні, шукаю хоч якийсь позитив щодня. Треба жити .
5
Не против• 07 декабря 2022
Ответ дляЯ б такое не носила, но продаю
Плохо
На чужбине в общаге с идиотами приходиться выживать
Каждый месяц пакую чемоданы, но останавливает ребенок..жаль его, мерзнуть сейчас там без света
У меня квартира только только ремонт доделывала, не успела насладиться..
Твари, ненавижу, всю жизню перевернули с ног на голову. Не знаю как жить дальше, работы нет, мужа нет, и мне уже дофига лет..
На чужбине в общаге с идиотами приходиться выживать
Каждый месяц пакую чемоданы, но останавливает ребенок..жаль его, мерзнуть сейчас там без света
У меня квартира только только ремонт доделывала, не успела насладиться..
Твари, ненавижу, всю жизню перевернули с ног на голову. Не знаю как жить дальше, работы нет, мужа нет, и мне уже дофига лет..
Елена?
Инста_Богиня• 07 декабря 2022
Коли ми виїжджали з-під обстрілів я просила батьків їхати зі мною, а вони ні в яку. ’Це наш дім, ми на цю хату все життя пахали, не поїдемо ми по чужих кутках никатися.’ І це для мене була якась дика дикість - заради якоїсь хати, хай і найріднішої, ризикувати життям, розлучатися з рідними... Тому дала собі слово не прив´язуватися отак до житла. Так, залишила гарну квартиру і живу тепер як перекотиполе. Але це краще ніж заради своєї подушки під обстрілами сидіти.
8
НетЕщеНаверное• 07 декабря 2022
Дівчатка, я навіть не знаю, чи маю право жалітися. Багато хто втратив все.
Ми виїхали в той момент, коли булинок мого батька, а він в 7км по прямій від нас в Київській області потрапив під обстріл. Тато теж в той день поїхав похапцеи, але до свекрів в Україні. А нас з дитиною та собакою чоловік вивіз за кордон (він офіційно може перетинати кордон, працює не в Україні).
То все тяжко. Я ні в коєму разі не порівнюю своє теперішнє життя з тим, що проживають мої друщз, котрі залишилися вдома. Але це така величезна діра в душі, розміром з цілу Україну. В нас вдома зоборонено досі казати - а в нас дома є. Бо дім там, самотній і пустий, ми третя група електропостачання, світло дають найрідше. А весь будинок на електроопаленні... Отак прокидаешся зранку і рвешся назад, рятувати все, але чоловік зупиняє. Ми самі з сином 10ти років, чоловік працює і до нас прилітає раз 4 місяці. Друзів я заводити не можу і не хочу, хочеться додому. Там залишилася робота, місце, котре було другим домом і найближчими друзями. Будинок, де кухня пахне зранку кавою та вафлями, а на великому дивані в вітальні вмішується вся велика родина, де на всі свята приходять всі друзі і завжди в будинку є діти, багато. Я дуже люблю дітей, тому син мав можливість всіх запршувати, а я була зручною нянькою для всіх друзів)
Пусто, тихо і боляче.
Я не маю права жалітися, я в теплі і тиші. Але дуже боляче та хочеться додому.
перемоги нам!
Ми виїхали в той момент, коли булинок мого батька, а він в 7км по прямій від нас в Київській області потрапив під обстріл. Тато теж в той день поїхав похапцеи, але до свекрів в Україні. А нас з дитиною та собакою чоловік вивіз за кордон (він офіційно може перетинати кордон, працює не в Україні).
То все тяжко. Я ні в коєму разі не порівнюю своє теперішнє життя з тим, що проживають мої друщз, котрі залишилися вдома. Але це така величезна діра в душі, розміром з цілу Україну. В нас вдома зоборонено досі казати - а в нас дома є. Бо дім там, самотній і пустий, ми третя група електропостачання, світло дають найрідше. А весь будинок на електроопаленні... Отак прокидаешся зранку і рвешся назад, рятувати все, але чоловік зупиняє. Ми самі з сином 10ти років, чоловік працює і до нас прилітає раз 4 місяці. Друзів я заводити не можу і не хочу, хочеться додому. Там залишилася робота, місце, котре було другим домом і найближчими друзями. Будинок, де кухня пахне зранку кавою та вафлями, а на великому дивані в вітальні вмішується вся велика родина, де на всі свята приходять всі друзі і завжди в будинку є діти, багато. Я дуже люблю дітей, тому син мав можливість всіх запршувати, а я була зручною нянькою для всіх друзів)
Пусто, тихо і боляче.
Я не маю права жалітися, я в теплі і тиші. Але дуже боляче та хочеться додому.
перемоги нам!
14
мистерЛяпсус• 07 декабря 2022
Ответ дляЯ б такое не носила, но продаю
Плохо
На чужбине в общаге с идиотами приходиться выживать
Каждый месяц пакую чемоданы, но останавливает ребенок..жаль его, мерзнуть сейчас там без света
У меня квартира только только ремонт доделывала, не успела насладиться..
Твари, ненавижу, всю жизню перевернули с ног на голову. Не знаю как жить дальше, работы нет, мужа нет, и мне уже дофига лет..
На чужбине в общаге с идиотами приходиться выживать
Каждый месяц пакую чемоданы, но останавливает ребенок..жаль его, мерзнуть сейчас там без света
У меня квартира только только ремонт доделывала, не успела насладиться..
Твари, ненавижу, всю жизню перевернули с ног на голову. Не знаю как жить дальше, работы нет, мужа нет, и мне уже дофига лет..
Тоже в общаге с идиотами( тоже мужа нет и возвращаться не вариант, ради ребенка сижу тут,каждый месяц на чемоданах
Даю справку• 07 декабря 2022
Ответ дляКак_б_не_так
А чего шок? В Германии вроде все дома приличные
Ничего плохого, просто не своё. И село - есть село. Совершенно к другому ритму привыкла.
Но зато свет , вода, тепло есть. Не стреляют.
За этим и ехали , а не в гостиницу на курорт.
Но зато свет , вода, тепло есть. Не стреляют.
За этим и ехали , а не в гостиницу на курорт.
Ответ дляБлинчикБезСметанки
Ужас. Жила в своей квартире в Киеве с хорошим ремонтом. Потом снимали в Варшаве в новом ЖК, тоже с хорошим ремонтом. Уже 7 месяцев в общаге оттрубила и дали 4комнатную на которую я бы и не взглянула в мирное время. Зато цели появились. Тоже хорошо.
А в чем проблема жить в Киеве.
Да, света нет периодичностью и все.
Тю
Да, света нет периодичностью и все.
Тю
1
Твоя подруга• 07 декабря 2022
Я з центу Києва із шикароної новобудови переїхала у будинок якому 107 років, правда він у центі міста, нічого, якось живу. Техніка стара, вікна дерев’яні, спали на підлозі на коврі три дні, поки не купили простеньки меблі. Але я за кордоном в таких умовах.
1
Застряла• 07 декабря 2022
Первый раз стала переселенцем в 2014. Всю жизнь поломали, ребенка несколько лет вытягивала из депрессии, сама очень страдала. Все осталось в оккупации. Все ждала, что скоро вернусь в свой дом, что все закончится. Не помогалл, крыла жуткая депрессия. И я просто смирилась, начала обустраивать не очень хорошее съёмное жилье. Прошло время, смогли снять жилье получше, потом ещё лучше. Я отпустила ситуацию, смирилась, начала жить, ребенок успокоился.
И опять.
Как же я ненавижу рашистов. Я им желаю бумеранга, адских мук и вечной войны с бомбежками.
Сейчас во мне есть только ненависть.
Я опять лишилась всего того, что так долго и тяжело далось. Сыну через год поступать. Не знаю что делать, просто ненавижу рашистов. Твари , второй раз дома лишили.
У моей подружки сын на войне погиб. Вместе были переселенцами в 2014. Ее сын все мечтал вернуться в свой родной украинский город:(
Ненавижу рашистов.
И опять.
Как же я ненавижу рашистов. Я им желаю бумеранга, адских мук и вечной войны с бомбежками.
Сейчас во мне есть только ненависть.
Я опять лишилась всего того, что так долго и тяжело далось. Сыну через год поступать. Не знаю что делать, просто ненавижу рашистов. Твари , второй раз дома лишили.
У моей подружки сын на войне погиб. Вместе были переселенцами в 2014. Ее сын все мечтал вернуться в свой родной украинский город:(
Ненавижу рашистов.
17
Да будет так• 07 декабря 2022
Ответ дляКуда_бежать
Я не можу, старий обшарпвний під´їзд, квартира маленька, я задихаюсь. Сьогодні пів дня плакала
Ви прямо зараз можете змінити ситуацію? Якщо ні, то нагнітаючи, робите ще гірше, заженете себе в депресняк, а вам ще жити там, міняйте відношення, це тимчасово, відволікайтесь, зніміть фокус з цього, як можете. І вірити, що скоро все налагодиться.
Фекла Персиковна• 07 декабря 2022
В 2014 Донецк квартира новострой, ремонту год, два уровня, со своим спортзалом, кабинетом и огромной площадью всё это стоило много денег, продала за копейки в 2019, читаю новости регулярно, там сейчас жесть.
Я всё к чему, автор, рано или поздно вернётесь в свои апартаменты, это не навсегда, по Донецку у меня были сомнения и уверенность что это надолго, в этом разница.
А переехали в 2014 в однушку, спали на полу какое-то время, купили 2 квартиры в Харькове, в итоге опять на баулах, так настопи...ло передать не могу. Сейчас сняли хорошее жилье (не в Украине), мужу сказала, что второй раз ущербное временное не выдержу, поэтому сняли приблизительно аналогичное своему, мне так легче. Мужу всё равно, он инвалид, тяжело болен, не работает, т.е где я там и он, так что разногласий нет
Я всё к чему, автор, рано или поздно вернётесь в свои апартаменты, это не навсегда, по Донецку у меня были сомнения и уверенность что это надолго, в этом разница.
А переехали в 2014 в однушку, спали на полу какое-то время, купили 2 квартиры в Харькове, в итоге опять на баулах, так настопи...ло передать не могу. Сейчас сняли хорошее жилье (не в Украине), мужу сказала, что второй раз ущербное временное не выдержу, поэтому сняли приблизительно аналогичное своему, мне так легче. Мужу всё равно, он инвалид, тяжело болен, не работает, т.е где я там и он, так что разногласий нет
8
Фекла Персиковна• 07 декабря 2022
Ответ дляIQ 80
Вам буде постійно хотітися додому, бо ви його покинули вимушено(
Тому поступово підлаштовуйте нове житло під себе: скатертину, чашечку, вазочку, рушничок, килимок.
Зробіть собі установку: я роблю собі «дім» там, де я є.
Як би не було прикро, потрібно визнати, що все може довго тривати(
Тому тримайтеся, обіймаю)
Тому поступово підлаштовуйте нове житло під себе: скатертину, чашечку, вазочку, рушничок, килимок.
Зробіть собі установку: я роблю собі «дім» там, де я є.
Як би не було прикро, потрібно визнати, що все може довго тривати(
Тому тримайтеся, обіймаю)
Ещё совет ’цыганей’ со стажем, брать с собой, если есть такая возможность, из дома свою привычную обстановку: свою посуду, постель и тд. Имею ввиду не какую то старую, дорожную и то что не жалко, а именно ту из которой вам было комфортно и с удовольствием дома(столовые приборы, красивые тарелки, бокалы и тд), из этих мелких деталей вам будет проще создать ’аналог’ вашего дома и комфорта. Желаю всем быстрее вернуться домой
6
Фекла Персиковна• 07 декабря 2022
Ответ дляЯ в дамках
Никак. Хочется в окно выйти. Твари отняли всю прошлую жизнь, помимо квартиры. Ничего не вернуть..чувствую, даже сама кардинально изменилась. Нет той прежней
Хотите совет? Не думайте о тварях, ненависти и проклятиях по 7 колено(кстати а почему все только по 7, а не по 14?), все эти эмоции ничего вам не дают кроме самоуничтожения. Сосредоточьтесь на созидании, остановитесь, оцените обстановку и с новыми исходными двигайтесь дальше, не надо жить прошлым - это история, не живите будущим-это мечты, живите настоящим. Многим жизнь прошлым и его потеря, негативные эмоции не дают возможности мыслить конструктивно в настоящем и жить. Я не психолог, это лично мои наблюдения из собственного опыта.
Я второй раз на баулах, второй раз ещё страшнее, чем первый, это как вторые роды-уже знаешь на что идёшь ;)
Первый раз была сложность в том, что с пропиской г Донецк не было возможности что-то снять, получить работу, ЕС не принимал, с номерами АН были свои нюансы. Сейчас к переселенцам другое отношение-это и есть первый плюс для нового этапа жизни.
Всё в этой жизни временно, девочки, как и сама жизнь. Всё будет хорошо и очень скоро.
Кстати, девочки по Луизе Хей(психосоматика) ненависть и тд приводят к проблеме с желчным пузырём и цейрозу печени, аккуратно с теми эмоциями, которыми управлять неспособны.
Я второй раз на баулах, второй раз ещё страшнее, чем первый, это как вторые роды-уже знаешь на что идёшь ;)
Первый раз была сложность в том, что с пропиской г Донецк не было возможности что-то снять, получить работу, ЕС не принимал, с номерами АН были свои нюансы. Сейчас к переселенцам другое отношение-это и есть первый плюс для нового этапа жизни.
Всё в этой жизни временно, девочки, как и сама жизнь. Всё будет хорошо и очень скоро.
Кстати, девочки по Луизе Хей(психосоматика) ненависть и тд приводят к проблеме с желчным пузырём и цейрозу печени, аккуратно с теми эмоциями, которыми управлять неспособны.
7
Прилипало• 07 декабря 2022
Ответ дляКуда_бежать
Я не можу, старий обшарпвний під´їзд, квартира маленька, я задихаюсь. Сьогодні пів дня плакала
Ви з якого міста переїхали ?
Для драки• 07 декабря 2022
Значит не сильно Вас еще ’тряхнула’ жизнь. Мы из окупации уехали в дом, который нам дали волонтёры, вообще без ремонта, сырой, пауков тьма, а я их очень боюсь, туалет на улице, с печкой что-то не так, потому что дрова она спаливала быстро, а в доме было холодно нереально. Даже за неделю он не прогрелся. В куртках ходили и спали.
Но я никогда не чувствовала себя такой счастливой. И никогда не была так благодарна чужим людям, как тогда.
Вся моя часть семьи была жива и мы были вместе, два моих кота тоже. И тогда наконец-то впервые за долгое время мы смогли купить хлеб. Свежий, с хрустящей корочкой. Теперь я знаю, что самое вкусное, что есть в этой жизни - это хлеб. Я была абсолютно счастлива в таких условиях.
Но я никогда не чувствовала себя такой счастливой. И никогда не была так благодарна чужим людям, как тогда.
Вся моя часть семьи была жива и мы были вместе, два моих кота тоже. И тогда наконец-то впервые за долгое время мы смогли купить хлеб. Свежий, с хрустящей корочкой. Теперь я знаю, что самое вкусное, что есть в этой жизни - это хлеб. Я была абсолютно счастлива в таких условиях.
13
Прилипало• 07 декабря 2022
Ответ дляБензопирен
Я історії навпаки цікавлять? Можна сидіти і впиватися жалістю до себе, ображатись на обставини, ворогів, весь світ. А можна взяти себе в руки і прагнути, прагнути кращого. Знаю багато історій, де вже пречудово влаштувалися, де вже мають більші заробітки ніж раніше. Але ці люди дуже багато працюють, і в першу чергу над собою. Глибоко і довго. Так це нелегко, але результати вражають.
Ми жили влітку у маленькому будиночку , гроші від ООН накопили ,переїхали у кращі умови в інше місто. Тут знайшли роботи ,бо без неї ніяк
2
Україна понад усе!• 07 декабря 2022
Я из Мариуполя, вообще назад не тянет. К любым условиям человек привыкает. Удивляюсь по каким мелочам люди готовы с ума сходить.
5
Ядвига Юсьлегко• 07 декабря 2022
Ответ дляВодійка хімарса
Аналогично.
И не ныли) а у них только сейчас война началась..
Прошлое забыто, грядущее закрыто, настоящее даровано. Цените!
И не ныли) а у них только сейчас война началась..
Прошлое забыто, грядущее закрыто, настоящее даровано. Цените!
Вы все там такие? «Вот нам было плохо, теперь и всем плохо, ура-ура»?
1
ТрамвайGirl• 07 декабря 2022
Важко, але особисто в нас вибору не було(( великий двоповерховий будинок зі всіма речами вигорів до тла під час бойових дій. Зараз в квартирі з дітьми без нічого, купую потроху ложки і виделки, не можу звикнути, хочу додому, а його вже не буде ніколи....
1
БлинчикБезСметанки• 07 декабря 2022
Ответ дляstarlink
А в чем проблема жить в Киеве.
Да, света нет периодичностью и все.
Тю
Да, света нет периодичностью и все.
Тю
Ну это для вас ’и все’, ’тю’. А для меня это проблема. Мне нужен свет, вода, отопление. Я не хочу бежать домой и крутиться как раненая в опу рысь, чтобы все успеть. Еще у меня есть дети которым нужна нормальная школа, а не онлайн или укрытия, музыкалка, спорт, прогулки на улице. Так что не хочу я ни в какой Киев. Буду учиться жить здесь хоть и тяжело
1
Ответ дляБлинчикБезСметанки
Ну это для вас ’и все’, ’тю’. А для меня это проблема. Мне нужен свет, вода, отопление. Я не хочу бежать домой и крутиться как раненая в опу рысь, чтобы все успеть. Еще у меня есть дети которым нужна нормальная школа, а не онлайн или укрытия, музыкалка, спорт, прогулки на улице. Так что не хочу я ни в какой Киев. Буду учиться жить здесь хоть и тяжело
Тю,шо попало
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу