Панические атаки после Днепра

Вы заметили по несколько тем за день таких. Понятно, что всем тяжело, но зайдешь сюда, еще хуже становится.

сходите к врачу, может вас переведет на атаракс, он для сна лучше, принимать можно дольше и не вызывает такого привыкание как гидозепам. Если не помогает, тогда могут поддержать антидепрессанты.

представьте полный стакан воды. Вы выпили из него глоток (один стресс), н вода еще осталась. Потом второй глоток, потом третий. И вот, когда стакан пуст (психика полностью истощенна, появление бессилия, уход последней надежды, что что-то измениться), приходят панические атаки.
Паническая атака - это сигнал организма, что он на грани выживания и пора о себе позаботиться с большим вниманием.

У вас проблеми з розумінням, чи з емпатією проблеми?

Вот согласна на 1000%
Все коменты ее пропустила, чтоб нн читать

Мене завжди тішать такі як ви, люди без почуття емпатії. Тільки самохизування та самозахоплення. Як воно живеться таким людям. Читайте статистику,займіть мізки. Такі прекрасні поради.

Доводиться контролювати, бо можна й дахом поїхати.

В Запорожье опять же сколько было таких прилетов, в Киеве, Кривом Рогу, в той же Виннице и Кременчуге....

В Днепре не первый раз в дома жилые прилетает. Но почему-то бояться начали только сейчас.

Ну не читайте статистику, не займайте мозок, сидіть в кутку та трусіться в істериці, якщо вам треба. Дозволяю. Ваша психіка - що хочете з нею те й робіть.

Ну значит вы на собственной шкуре не пережили то, что пережили жители Мариуполя раз не понимаете!! Смотрите, а то хоп ракета в соседний дом прилетит и сразу все поймёте.

Я тоже после Днепра совсем поникла, не сплю по ночам, тоже думала чтоб уехать, но за границу не хочу, да и на сколько, год, два, полгода, год.. Была бы у меня материальная возможность, то поехала бы в какое-то село на ЗП, чтоб хоть дух перевести.

Ти диви яке розумне. Мій сусідній будинок. До нього від моєї квартири 305 метрів.

Корона не жме? Підкладіть бавовни,- буде мякіше

а у вас есть физические болезни? хронические?

А мене не знудило. Знаєте чому? Тому що розумію. То ущоце коснулося моїх рідних і я пеиеживала це з ними

Є, звичайно

І зовсім не зрозуміло чому? Проаналізуйте,якщо вмієте. І, можливо,зрозумієте, чому стали боятися після Дніпра

Это на Чернобыльской?

Ви провокатор чи садист?

Оболонь

За год у людей истощилась нервная система, ктобы что не говорил. Сколько в Днепре случаев самоубийств сейчас? Люди просто не выдерживают.
Я сама с мая на гидазепаме периодами, врач прописал, потому что уже было совсем плохо. Осенью уехала, сейчас возвращаюсь в Днепр. Гидазепам в аптечке.

Ті, хто осуджує, ви дурні.
Реально
І не знаєте, як влаштована людська психіка.
Психіку свою треба захищати всіма можливими засобами
Особливо, коли ви несете відповідальність не тільки за себе
А за дітей
Стареньких батьків
І т д

В мене психіка влаштована так, що я дивлюсь ніби кіно. Страшне. Це не зі мною. Це з кимось. Я не можу на це вплинути.
Але зі мною і дітьми буде все добре

Іноді я ніби прокидаюсь від цього фільма, винирюю на поверхню
Захлинаюсь від жаху, болю за людей, дітей. ДІТЕЙ, але кажу собі, це страшний фільм. Це, с.....а, насправді.
Іноді кажу собі, що я нічого вдіяти не можу і якщо загину, то так і буде. Сенс страждати вже. Тільки за дітей болить до паніки. Але я відключаюсь знову і ЖИВУ
Бо в мене двоє дітей. І їм нужна сильна впевнена мама. Вони тримаються за це

Правильно хтось сказав, що жертв цієї війни в ментальному сенсі буде в рази більше, ніж жертв, які постражлали фізично.
Я не маю права заради дітей стати цією жертвою.

Дніпро, болить. Дуже
Але тримаймося.
В нас нема іншого виходу

Київ.

Дивні коменти в цій темі деякі.
Коли біля тебе приліт, то це зовсім по-іншому переживається, ніж читати про це у новинах.
Я це пережила на собі на початку війни і буває, що досі трясе від голосних звуків.

Мені тільки похід до психолога допоміг. Пила заспокійливі довго, але все одно кожної ночі здавалось, що ось-ось за вікном буде вибух.

Та просто люди уже на пределе , раньше была вера , что вот -вот закончится .
А сейчас понимаешь , что конца и края нет , мир уже вообще не реагирует , ну попали в дом и попали , даже и шумихи уже нет в западных новостях , плюс сказали , что пво не сбивает , когда раньше обратное говорили , в Киеве прилёты без сирен, ещё и враньё про учения , когда ранты летят .
Конечно людей многих накрыло и это понятно , когда почти год ада и нет ему конца .

Так вы там не живете и не находились во время прилёта , после этого ещё и рашню ждали , заявляя,что вам плевать какой флаг у вас в огороде будет висеть .
А сейчас прям на мову перешли , а шо случилось , внезапно Украину полюбили или сбу по шапке дало ,за раша пропаганду ,а Оля ?

И что дальше? Я вам могу накидать кучу фото не только соседнего в 300 метрах, а и своего дома, куда был прямой авиаудар. У всех разная психика, так что не умничайте здесь вы

То вы себе лучше
Так ответ будет ?)

Так що треба автору та таким як автор? Конструктиву, варіантів самопомочі чи поплакати ’боже як мені страшно, як страшно, раніше страшно було теж, але ось зааааараз’. Там наразі чіткий запит на ’поговорити’, хто як себе відчуває. Ось і говоримо, кожен пише те, що вважає за потрібне