Рыжик-пыжик• 31 января 2023
Терпеть нельзя разводиться
Не знаю как по- умному поступить. С мужем не складывается, абьюз или нет это не понимаю, да и не важно. Мне с ним душевно плохо, например мы можем о чем то говорить и наша точка зрения расходится, он начинает обижать колкими словами меня или моих родственников, потом говорит что я все не так поняла. Если у него не ладится в каких то делах, то раздражается на меня и детей, ссоры часто и по всякой ерунде. Когда миримся все хорошо и прекрасно, потом опять плохо, и в такие дни хочеться куда то провалиться, как плохо на душе. Проблема в том что дети его очень любят, для них это был бы полный стресс, потому что отец он не плохой, играет с ними, гуляет, не пьёт не курит. Вторая проблема общий дом который мы долго строили, но он документально ещё не введён в эксплуатацию, т.е. делить там пока нечего кроме земельного участка. Мне придёться просто уходить с детьми, фактически забрать их из своих обустроенных комнат, и куда? К родителям...такой себе вариант, на съем...плохо то в семье только мне. У меня есть небольшая фин подушка, я уже несколько лет складываю в тайне от него деньги, но когда она закончится, мои заработки врядли увеличатся. Это какой то замкнутый круг. Учиться игнорировать, не обращать внимания? Просто когда слышишь что люди разводятся, есть веские причины: измена, пьянство, бьёт...а тут просто гадко на душе все чаще, я ещё эмоциональная, если он начинает оскорблять, сразу в слезы, стараюсь уйти если есть возможность, что б никто не видел, но иногда накатывает просто. Отвечать тем же бесполезно, он ещё больше расходится и говорит гадости. Хотелось бы не остаться у разбитого корыта и выйти с минимальными хотя бы финансовыми потерями. И в первую очередь сохранить психику детей.
показать весь текст
Щас ухожу• 01 февраля 2023
Ответ дляРыжик-пыжик
Когда в ссоре то секса нет, когда все нормально, то есть по его инициативе. Он умеет доставить удовольствие, я отношусь к этому как к техническому процессу, в губы не целую, не пытаюсь возбудить. Конечно, совсем палку не перегибаю, но и не играю роль желающей женщины. А у вас?
Я намагаюся уникнути цього, щоб секс був якомога рідше. Також не цілую, нічого не роблю, просто переживаю цей процес.
Щас ухожу• 01 февраля 2023
Ответ дляДюйм оф о4ка
А когда выходили замуж за него и детей рожали, о чём думали? Вас заставили?)
Ви дивна? Коли одружувались, то звісно кохала.
СпайдерВумен• 01 февраля 2023
Ответ дляРыжик-пыжик
С новорожденным ребенком вы ведь не на улицу ушли? Уходили потому что тыл есть. И ваш ребенок с рождения не знает что такое когда папа с ним живет. Много но, ситуации разные. Я очень хотела бы забыть этого человека, вычеркнуть, но не знаю в каком мне направлениии двигаться. Не хотелось бы приничить сильную боль детям, он же в первую очередь начнет на них сливать гадости про меня, придумает все что угодно.
Ми з колишнім чоловіком прожили разом 8 років у спільній квартирі, яку він категорично відмовився продавати. Але жили як сусіди, і ніхто мені мозок не виносив, а займався дитиною на рівні зі мною. Я могла спокійно піти десь з ночівлею і була спокійна, що дитина з таом. 2 роки назад я вийшла заміж і переїхала з сином до нового чоловіка, син це сприйняв нормально, часто їздить до тата у гості і часто з ним час проводить, так що головне як дорослі дітям все пояснять, а жити коли тато постійно маму гнобить, те ще задоволення і для дітей в тому числі, вони діти, але не дурні і бачать ставлення дорослих один до одного.
годовасик• 01 февраля 2023
Ответ дляДюйм оф о4ка
Вы это серьёзно? Муж без выходных пашет, чтобы содержать Вас и детей, а Вы его не уважаете?
Девчата, атас)
Девчата, атас)
он не пашет , на выходные он подтаксовывает и так каждый день,и ,,напахивает’ там аж себе на пиво и сигареты.На первой работе он тоже ,,упахивается,, аж до обеда. У меня есть почему его не уважать , я к этому шла долго поверьте.До последнего старалась , но война окончательно открыла глаза на человека.
автор
Рыжик-пыжик
• 01 февраля 2023
Ответ дляСпайдерВумен
Ми з колишнім чоловіком прожили разом 8 років у спільній квартирі, яку він категорично відмовився продавати. Але жили як сусіди, і ніхто мені мозок не виносив, а займався дитиною на рівні зі мною. Я могла спокійно піти десь з ночівлею і була спокійна, що дитина з таом. 2 роки назад я вийшла заміж і переїхала з сином до нового чоловіка, син це сприйняв нормально, часто їздить до тата у гості і часто з ним час проводить, так що головне як дорослі дітям все пояснять, а жити коли тато постійно маму гнобить, те ще задоволення і для дітей в тому числі, вони діти, але не дурні і бачать ставлення дорослих один до одного.
Так у вас адекватный бывший муж.
СпайдерВумен• 01 февраля 2023
Ответ дляРыжик-пыжик
Так у вас адекватный бывший муж.
Адекватним він став, коли зрозумів, що зі мною потрібно по хорошому, бо по поганому я також можу. Після декількох спроб мене десь принизити чи образити, я відповідь таку давала, що він зрозумів, на мені не покатаєшся, тому і домовлятися почав, а не тиснути і гнобити. З нами поводяться так, як ми це дозволяємо.
автор
Рыжик-пыжик
• 01 февраля 2023
Ответ дляСпайдерВумен
Адекватним він став, коли зрозумів, що зі мною потрібно по хорошому, бо по поганому я також можу. Після декількох спроб мене десь принизити чи образити, я відповідь таку давала, що він зрозумів, на мені не покатаєшся, тому і домовлятися почав, а не тиснути і гнобити. З нами поводяться так, як ми це дозволяємо.
А какой ответ вы давали?
Вот например мой муж отводит ребенка в школу, а когда сильно поссорились просто забивает на все дела, спит до последнего, я так не могу все утренние сборы беру на себя, слышу встал, мы с ребенком ждем его, и тут перед выходом ребенок спрашивает мама, может ты меня отведешь? ( я не успела бы собраться, надо уже выходить), говорю нет, я просто не успею уже, на что муж подхватывает и говорит, твоей маме видишь, не до тебя, у нее времени нет. Это унижение, еще и при ребенке, вот что мне на такое ему ответить.
Вот например мой муж отводит ребенка в школу, а когда сильно поссорились просто забивает на все дела, спит до последнего, я так не могу все утренние сборы беру на себя, слышу встал, мы с ребенком ждем его, и тут перед выходом ребенок спрашивает мама, может ты меня отведешь? ( я не успела бы собраться, надо уже выходить), говорю нет, я просто не успею уже, на что муж подхватывает и говорит, твоей маме видишь, не до тебя, у нее времени нет. Это унижение, еще и при ребенке, вот что мне на такое ему ответить.
Дело было давно• 01 февраля 2023
У мене щось схоже.
Дуже довго було емоційне відсторонення,відсутнімть підтримки, мої прохання чи невдоволення - не ний,не стони, не роби із себе жертву. Про розлучення думаю кілька років, не можу наважитись, знову ж наче не все так погано. Остання крапля - я сама залишилися після пологів з розходження тазових кісток, купою швів, малюком та старшим. Не могла ходити, сидіти. Весь побут на мені. Він просто відсторонився. Тут я зрозуміла що з ним банально страшно жити, адже знаю що у будь-якій складній ситуації залишусь сама.
Почали з являтися наслідки моїх тривог, на жаль. А мені лише 30.
Працюю та зможу утримувати себе та дітей, з житлом можна вирішити, але комфорт буде не той як зараз. Теж є будинок, з якого потрібно буде йти.
Але зараз аналізую та багато чого розумію, тоді емоційний стан не дозволяв. Він мене просто розтрощив, вбив мою самооцінку.
Запропонувала розлучення.
Злякався, можливо щось переоцінив і перестав мене сприймати ’как должное’.
Змінився, старається.
А я розумію що всеодно не хочу, не можу пробачити все. Моє ставлення змінилося, можливо й пучуттів немає, ще не розібралися.
Як і Вас мене хвилюють діти.
Вводьте будинок в експлуатацію, це потрібно зробити обов язково. Скажіть йому типу війна, тре оформити майно щоб у випадку чого можна було подати на відшкодування.
Після цього спробуйте поговорити про розлучення, а там буде видно.
Дуже довго було емоційне відсторонення,відсутнімть підтримки, мої прохання чи невдоволення - не ний,не стони, не роби із себе жертву. Про розлучення думаю кілька років, не можу наважитись, знову ж наче не все так погано. Остання крапля - я сама залишилися після пологів з розходження тазових кісток, купою швів, малюком та старшим. Не могла ходити, сидіти. Весь побут на мені. Він просто відсторонився. Тут я зрозуміла що з ним банально страшно жити, адже знаю що у будь-якій складній ситуації залишусь сама.
Почали з являтися наслідки моїх тривог, на жаль. А мені лише 30.
Працюю та зможу утримувати себе та дітей, з житлом можна вирішити, але комфорт буде не той як зараз. Теж є будинок, з якого потрібно буде йти.
Але зараз аналізую та багато чого розумію, тоді емоційний стан не дозволяв. Він мене просто розтрощив, вбив мою самооцінку.
Запропонувала розлучення.
Злякався, можливо щось переоцінив і перестав мене сприймати ’как должное’.
Змінився, старається.
А я розумію що всеодно не хочу, не можу пробачити все. Моє ставлення змінилося, можливо й пучуттів немає, ще не розібралися.
Як і Вас мене хвилюють діти.
Вводьте будинок в експлуатацію, це потрібно зробити обов язково. Скажіть йому типу війна, тре оформити майно щоб у випадку чого можна було подати на відшкодування.
Після цього спробуйте поговорити про розлучення, а там буде видно.
автор
Рыжик-пыжик
• 01 февраля 2023
Ответ дляДело было давно
У мене щось схоже.
Дуже довго було емоційне відсторонення,відсутнімть підтримки, мої прохання чи невдоволення - не ний,не стони, не роби із себе жертву. Про розлучення думаю кілька років, не можу наважитись, знову ж наче не все так погано. Остання крапля - я сама залишилися після пологів з розходження тазових кісток, купою швів, малюком та старшим. Не могла ходити, сидіти. Весь побут на мені. Він просто відсторонився. Тут я зрозуміла що з ним банально страшно жити, адже знаю що у будь-якій складній ситуації залишусь сама.
Почали з являтися наслідки моїх тривог, на жаль. А мені лише 30.
Працюю та зможу утримувати себе та дітей, з житлом можна вирішити, але комфорт буде не той як зараз. Теж є будинок, з якого потрібно буде йти.
Але зараз аналізую та багато чого розумію, тоді емоційний стан не дозволяв. Він мене просто розтрощив, вбив мою самооцінку.
Запропонувала розлучення.
Злякався, можливо щось переоцінив і перестав мене сприймати ’как должное’.
Змінився, старається.
А я розумію що всеодно не хочу, не можу пробачити все. Моє ставлення змінилося, можливо й пучуттів немає, ще не розібралися.
Як і Вас мене хвилюють діти.
Вводьте будинок в експлуатацію, це потрібно зробити обов язково. Скажіть йому типу війна, тре оформити майно щоб у випадку чого можна було подати на відшкодування.
Після цього спробуйте поговорити про розлучення, а там буде видно.
Дуже довго було емоційне відсторонення,відсутнімть підтримки, мої прохання чи невдоволення - не ний,не стони, не роби із себе жертву. Про розлучення думаю кілька років, не можу наважитись, знову ж наче не все так погано. Остання крапля - я сама залишилися після пологів з розходження тазових кісток, купою швів, малюком та старшим. Не могла ходити, сидіти. Весь побут на мені. Він просто відсторонився. Тут я зрозуміла що з ним банально страшно жити, адже знаю що у будь-якій складній ситуації залишусь сама.
Почали з являтися наслідки моїх тривог, на жаль. А мені лише 30.
Працюю та зможу утримувати себе та дітей, з житлом можна вирішити, але комфорт буде не той як зараз. Теж є будинок, з якого потрібно буде йти.
Але зараз аналізую та багато чого розумію, тоді емоційний стан не дозволяв. Він мене просто розтрощив, вбив мою самооцінку.
Запропонувала розлучення.
Злякався, можливо щось переоцінив і перестав мене сприймати ’как должное’.
Змінився, старається.
А я розумію що всеодно не хочу, не можу пробачити все. Моє ставлення змінилося, можливо й пучуттів немає, ще не розібралися.
Як і Вас мене хвилюють діти.
Вводьте будинок в експлуатацію, це потрібно зробити обов язково. Скажіть йому типу війна, тре оформити майно щоб у випадку чого можна було подати на відшкодування.
Після цього спробуйте поговорити про розлучення, а там буде видно.
У вас еще хуже, это предательство я бы даже назвала с его стороны.
1
Дело было давно• 01 февраля 2023
Ответ дляРыжик-пыжик
У вас еще хуже, это предательство я бы даже назвала с его стороны.
Висновок один - завжди вибирайте себе, якщо вам боляче і некомфортно значить так і не здається.
Психосоматика та нерви це серйозно, у мене піднімається тиск, терпнуть руки, язик. Після таких от з ясувань потрапила в лікарню з підозрою на мікроінсульт, це був 2020 рік. Коли ми з сестрою шукали де швидше зроблять мрт він працював, був зайнятий.
Але це я розумію зараз, та й багато чого ще.
Всі нас вважають ідеальною сім єю. Типу я зажрались, у мене все є і мене не б ють.
Вашим дітям потрібна здорова та щаслива мама. Моїм теж
Психосоматика та нерви це серйозно, у мене піднімається тиск, терпнуть руки, язик. Після таких от з ясувань потрапила в лікарню з підозрою на мікроінсульт, це був 2020 рік. Коли ми з сестрою шукали де швидше зроблять мрт він працював, був зайнятий.
Але це я розумію зараз, та й багато чого ще.
Всі нас вважають ідеальною сім єю. Типу я зажрались, у мене все є і мене не б ють.
Вашим дітям потрібна здорова та щаслива мама. Моїм теж
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу