Мама вийшла на пенсію і депресує

Я так зрозуміла мама одинока? Треба їй чоловіка, щоб було куди енергію дівати. За кордоном 60 це ще не вік. Може їй спробувати заміж за іноземця?

Мама зажралась,я вот только и мечтаю выйти на пенсию и никуда не спешить, хочу себе внучку и с ней возиться. Единственное что меня беспокоит это размер пенсии, сейчас у меня светится в ПФУ 9000 пенсия, но это сущие копейки.А если есть мат. помощь пенсионеру, то тогда отлично

Що можна адаптувати у країні для таких людей навіть не знаю.
Он закон новий пані Зеленська наче пропонує - альбом безбар´єрних рішень. Це точно гарне рішення. Допоможе не тільки інвалідам, мамам з візочками, а і просто хворим, слабким, старим людям. Усі ми можемо дожити до старості, коли ходити буде важко.
А так щоб розваги якісь....то хто її буде розважати, крім мене? Має дуже егоїстичний характер, подруг немає. Ото я в неї і все. Наді мною в дитинстві знущалася, як тільки могла, могла б і зараз била, але сил вже нема. Таку злість на мене виливала. Просто так, ні за що. Я була примітною донькою, відмінницею. Всі оточуючі мене любили, але для неї я завжди була погана. Жодного разу не обійняла, не поцілувала свою дитину, не сказала, що любить. Я для неї як спеціально навчений обслуговуючий персонал була і є. Але кинути напризволяще і жити вільно не можу, бо це мати.

Мене це чекаю по ходу

Я вам щиро співчуваю((( прдруги в моєї чисто телефонні, коли питаю чому не зустрічаєтесь, то виявляється, що вони всі зайняті- хто дачею (у нас, нажаль, тільки літня, взимку там важко бути), онуками, чоловіками своїми, процедурами якимись.. Моя все робить в теорії, вже рік мріє як вона щось ремонтує, купляє, квіти садить і тп,можу цитувати довго. По факту не робить нічого. Роблю висновок, що воно їй не треба, або вона чекає наказу що робити. В таке я не граюся. Намагаюсь жити своїм життям, в мене купа справ і я їх люблю, але почуття вини є перед мамою. Хоча я їй колись казала, що однією роботою жити не можна, бо вона колись закінчиться і настане пустота.

Дякую за добрі слова.
Ви правильно робите, що живете своїм життям, але я розумію ваше почуття провини. Якщо проблеми з пам´яттю, мчіть одразу до лікаря, бо потім не зможете її залишити, якщо що. Спробуйте придумати їй заняття, можливо декілька. Але вона навряд чи хоче, я так розумію. Запропонуйте, а там буде їй цікаво чи ні...

Те, що подруг міліон, то вже дуже добре. В моєї немає подруг, і розважати її повинна я. Їй завжди мало розмов і спілкування, але вона слабка і хвора, очі погано бачать. Читати, в´язати, вишивати, малювати не може. Якщо ваша мати може - запропонуйте. Є зараз розмальовки по номерам фарбами, алмазні розмальовки, вишивка нитками, бісером по схемі. Моя, нажаль, не може. Ще і характер має поганий, всі від неї повтікали, то відривається на мені, бо я нікуди дітись не можу. Ну і всю увагу потрібно їй, бо вона не може сама себе розвеселити, а коли залишається вдома сама на годину, то їй дуже страшно і сумно, як малій дитині.
Автор, порада: мати повинна навчитися давати раду собі сама, бо інакше можете стати для неї, як я для своєї - клоуном, у якого сил немає після всіх робочих діл розважати ще її. Не дитину, не чоловіка - її, бо вона ж страждає. Придумайте їй діло, доки не запізно. Якщо з очами не дуже, можна слухати щось. Радіо якесь хоча б. Щось по дому робить? Бо моя навіть зі столу не прибере і чашку до кухні не принесе, чекає, що хтось їй приготує і принесе у кімнату, а потім забере на кухню. Просто лежить/сидить і чекає. Нічогісінько не робить вдома. Звичайно, їй нудно.

Моя точна така сама, робить постійно мені послуги, які мене не треба, а потім я невдячна(( Тримайтеся!