Розкажіть, про свій останній мирний день рік назад.. що робили?

Працювала допізна, планувала і наступного дня, не судилося(

Працювала вдома над ’халтурою’, після обіду поїхала на основну роботу, більшість колег були у відрядженні, робила роботу замість них, яку я зазвичай не роблю сама, а наглядаю як роблять інші) Сиділа до восьмої вечора, переконалася що один зі співробітників реально не тягне і слабка ланка. Втомилася, думала чи варто його звільнити і шукати когось і вчити, чи мені простіше до декрету лишити все як є. Приїхала додому, чоловік прийшов пізно і так само втомлений. Вирішили що мені вже варто меньше працювати на шостому місяці вагітності, не брати ніякої додаткової роботи. Чоловік в четвер мав по роботі йти на якусь круту вечірку в казино, міряв мені одяг, підбирали йому лук)
В 5:30 прокинулася від вибухів, якось відразу зрозуміла що це. Полізла на сайти новин, там нічого, під струмом 5 каналу у ютубі хтось написав ’люди, там Путін здається війну нам оголошує’. Потім полізла у фб і сюди. Розбудила чоловіка, він сказав ’лять! Ну чого так рано?’. Я наполягала що треба їхати, він казав ’давай подумаємо’. Ми пішли в сільпо і купили торт. Пили чай і думали, я вирішила прийняти ванну. Чоловік вирішив знову закурити, пішла курити на балкон, над будинком пролетіла ракета, та що влучила в будівлю на Подолі. Він прийшов з балкону і сказав ’вилазь, суши голову і поїхали’. І ми поїхали ввечері 24 лютого через гостомель і Бородянку в Загальці. Та. Зранку прокинулися від вибухів. Я сказала що треба їхати далі, але бензину у нас було пів бака. Добре що поїхали таки на захід, інакше сиділи б там в окупації

А чому ні? Я абсолютно типовий представник виду ’людина’ підвиду ’українець’. Чи ви думаєте я якась ексклюзивна, чи ті люди якісь особливі? Абсолютно ні. Майже всім треба було в школи, на роботи, на охоту, в спортзал... Одиниці з тих, хто ’та я б...’ насправді щось зробили б. Реально одиниці.

Добре, не виїхали, але б може якось планували життя в умовах війни? Не робили безглуздих покупок?

Ну вы))

Робили б. Бо, повторюсь, абсолютна більшість не розуміли, що таке війна.

Декілька мільйонів розуміли, війна у нас не перший рік.

Я из Запорожья, тоже думали на дачу ехать. Почему-то ,казалось многим ,что на даче будет безопаснее .
В то время я читала бездомного ,и когда фронт стал в 30 км от моего дома ,уговорила мужа уехать.

Планували життя в умовах війни??? Ви це серйозно?? Ну я розуміла, що війна почнеться ось-ось, як я планувала життя? Та ніяк! Зібрала документи, кожному по маленькій сумці з документами, теплими шкарпетками, водою та батончиками щоб в підвалі пересидіть. Як може планувати життя в війні людина, яка війни не бачила? Ну абсурд же. З моїх безглуздих покупок напередодні - сухий спирт. Купила і десь поклала, досі шукаю

В Києві закрили в ніч з 23.02 на 24.02.
Знайомі що вилітали 23 - вилетіли, а 24.02 в 2 ночі вивели з літака

Ще раз - війна не перший рік. Так, не така масштабна, але багато хто вже вдруге втрачає бізнес, житло.

ото може переселенці з Донбасу і розуміли, який може бути порядок дій. Інші, а їх більшість, нічого б не змінили навіть, якби знали

Я ж навпаки, кажу - що одиниці б НЕ зробили. Я б багато чого не зробила - не вкладала б гроші в ремонт, та багато інших речей.

Все рівно якесь скотиняче відношення влади до народу, це факт. Зрадоньку не розганяю, вірю, що ми народ мудрий та волелюбний і оте кодло після перемоги своє отримають.

Нам 23тього дали аванс на роботі, а я полінувалася в банкоматі зняти гроші, на тупного дня простояла в черзі 2 години і зняла 2000, більше не давали. В нас був валютнй вклад в ьанку і на 24 чоловік замовив забирати кошти, не забрав. В менн був запис на 24 до стоматолога, малий до логопеда, ніхто не перезвонив з підтвердженням візиту. Взагалі дізналася о 7-30 по дорозі на роботу, подзвонив колега і спитав, чи ми працюємо у звящку з війною? Я ще відповіла, звідки він ущяв, бо новин не читаю. Він сказав, що бомблять харків, київ. Пам´ятаю і досі свій шок і розуміння, що все рухнуло, і як же діти? 22гого старшому тільки виповнилося 20. Шок був десь до квітня. В квітні завод поновив роботу і я почала приходити до тями. Живу в центральній Україні.

Про мудрість народу дуже спірно. Зраду не розганяю, але народ був сліпий 30 років. А винна нинішня влада.

Саме велике падло - Кучма. Але ж хитрий.

І скільки треба було часу, щоб це зрозуміти. То ж і нинішнє кодло об´єктивно оцінювати зможуть лише наші діти.

Всі все розуміли й тоді. Просто нас тримали в ’холодному тілі’. Як і зараз, ну не звільниться людина з роботи щоб йти бастувати, бо дома діти голодні, орендоване житло і кредитка в мінусах.

Я даже не помню когда и где первый раз услышала сирены. Наверное уже у дочки. Всю ночь ехала к ней на поезде, уже 24 людей в поезде было море, с клетками и переносками, спали по 2 на полке, поезд опаздывал часов на 8, подолгу стоял на станциях, выключает свет, темно.
Приехала и не могла попасть к дочке, такси просто не ехали, попросилась в машину к какой то девушке, ей видимо удалось найти такси. Взяла. В городе тихо, в воздухе тревога и гнетущее ощущение, хоть ножом режь, людей нет, машин мало, где все? Это было 25 уже. Время растянулось и сжалось одновременно. Солнце светит, а ощущение жуть. Наконец то доехала к дочке, она сидела на лавке у подъезда меня ждала

Не правда. Не розуміли. Тип мислення людей був інший. Покірний, безініціативний. На майдан йшли люди і з кредитами і з арендованих хат і з дітьми. А роззброєння сприйняли слухняно. Бо не вміли інакше. Змінилось покоління, відбулись зміни в свідомості суспільства.

23.02.22 я работала, как лошадь, и 2 недели до этого. Новости не читала, о грядущей войне и не подозревали. Краем уха слышала, что коллеги что-то такое обсуждают, и только удивлялась мельком ’О чем они?’

А я читала до трёх ночи о смерти Ленина. Вообще не понятно ,почему меня заинтересовала эта тема. У сына 23 вечером разболелось горло ,я решила не вести его в четверг и в пятницу в школу . Думаю ,полечу его в эти дни плюс выходные ,а в понедельник уже выйдет. На 9 утра 24.02 записана в салон . В 6:30 проснулась от страшных криков соседки. Потом мне в истерике перезвонили из салона и отменили запись. В 11 мы с сыном ,подругой и ее детьми пошли искать хлеб и нигде не могли его купить. Сын мне говорит:’ Мам ,мы вчера булочку купили вороне ,а сегодня себе не можем купить ´. Потом вообще пошли в парк гулять и были единственными людьми , гуляющими в парке.
В парке работал любимый кофейный киоск . 24 февраля был последний латте у него. Подруга замужем за грузином . Говорит ,успокойся , это все будет как в Грузии ,закончится через несколько дней.
Вечером 24 муж свалился с высокой температурой,а следом и я .
Через неделю ,ещё слабые ,приняли решение уезжать.

Зараз простіше з телебаченням, соцмережами, інтернетом, транспортом. Свідомість свідомістю, але є ще організаційні питання.

Моего мужа уговаривала его иностранная фирма выехать ещё в январе. Нашли уже нам дом. Я напряглась,а Муж меня уверял,что будет обострение на Донбассе. Я же вообще не интересовалась политикой
Кума с начала февраля говорила о войне и чтобы мы выезжали. Ее все подруги из Киева в начале февраля вывезли мужей и сыновей за границу ,перевели бизнес. Я с ней ссорилась и говорила не грузить меня этой темой.
Ответила ,что пересидим на даче пару недель и вернёмся домой,если что.

Там каждый следующий приложил руку

А куда вы выехали ?

Так, користувалися адмінресурсом, грошима кураторів. Людей ставили перед фактом. Я не знаю як де, але на Сході, якщо це не обл.центр, то до появи Т2 було 1-4 телеканали. У дуже заможних супутник з руснявими. ’Новини’ доходили далеко не новинами.

Было солнечно. Киев. Я пошла и купила брюки в секонде, оч интересные, рыжие в клеточку, чтобы сфотать на манекене свои красные и рыжие свитера в комплекте) собиралась их здесь продать или на шафе.
Поработала онлайн. Занималась с ребенком.
В войну не верила от слова совсем, максимум в эскалацию в лднр.

А вечером к мужу приехал друг и сказал, что он думает, что ’что-то будет’.

И мы на всякий случай заправили машину ( хюндай соната, только газ) и сняли со счета 15 тыс грн в отп.
Я еще удивилась, что никакого лимита нет, хотя уже было военное положение.

Утром началась война. Через день решили уезжать, т.к. владелец машины просил ее вывезти, а муж с иностранным паспортом, выездной.

У меня такое ощущение, что нас какая-то сила все время поддерживает. Все складывается благополучно даже при плохих обстоятельствах.

Какое ВП 23.02?