Бокс-орун• 24 февраля 2023
Розкажіть, про свій останній мирний день рік назад.. що робили?
Про що мріяли та планували.. Свої відчуття напередодні..Чи вірили що буде війна?
показать весь текст
3
568
0
23 пізно ввечері я поверталась з уроку по малюванню і побачила з вікна автобуса, як їдуть машини з нашими солдатами і БТРи. До цього я не дуже вірила в початок повтомасштабної війни, а чоловік запасався консервами і складав тривожну валізу.
Але в той вечір стало мені дуже страшно. Приїхала, перебрала документи.
А потім вже коли зібрали речі, то я не знала, чим себе зайняти. Чоловік собі не міг знайти місця, а я навіть трохи заспокоїлась.
І ми тоді ще посварились, бо у нас як раз 23-го річниця знайомства, і я його вмовляла святкувати. Хоч це було дивно, але я в стресі не завжди логічно мислю) Та і я не знала, як ще можна підготуватись. І пішла лежати в ванній і пити Бейліс.
Потім ми заснули, але ненадовго, бо почули вибухи. Я ще не повірила і сказала чоловіку: ’Спи’. Після цього зібрались з його батьками у них в квартирі. Чоловіку мали організувати евакуацію з роботи, але не вийшло.
Свекруха дуже переживала, бігала і вмовила нас поїхати на дачу. Думали ми, що вона далеко від траси, і що Київ будуть бомбити, а там буде більш безпечно. Коли приїхали, то тихо було, але потім почалися бої недалеко від тієї дачі. Ледве звідти виїхали через майже 2 тижні.
Але в той вечір стало мені дуже страшно. Приїхала, перебрала документи.
А потім вже коли зібрали речі, то я не знала, чим себе зайняти. Чоловік собі не міг знайти місця, а я навіть трохи заспокоїлась.
І ми тоді ще посварились, бо у нас як раз 23-го річниця знайомства, і я його вмовляла святкувати. Хоч це було дивно, але я в стресі не завжди логічно мислю) Та і я не знала, як ще можна підготуватись. І пішла лежати в ванній і пити Бейліс.
Потім ми заснули, але ненадовго, бо почули вибухи. Я ще не повірила і сказала чоловіку: ’Спи’. Після цього зібрались з його батьками у них в квартирі. Чоловіку мали організувати евакуацію з роботи, але не вийшло.
Свекруха дуже переживала, бігала і вмовила нас поїхати на дачу. Думали ми, що вона далеко від траси, і що Київ будуть бомбити, а там буде більш безпечно. Коли приїхали, то тихо було, але потім почалися бої недалеко від тієї дачі. Ледве звідти виїхали через майже 2 тижні.
1
А я почула вибухи і подумала, спросоння, що то сусіди щось ремонтують. Ніч на дворі думаю, який довбо@об там що робить) Чоловік сказав - калібри полетіли, і тут до штірліца нарешті дійшло.
Читаю історію кожного... Скільки нам довелось пережити після того, але нас обєднує почуття жаху в цей момент. Для кожної на той час, мабуть, не існувало ’завтра’, ’через місяць’. Ми пережили рік війни, рік який докорінно змінив нас.
До війни мені хотілось жити в Європі чи США, під час , зрозуміла, що люблю її, свою країну´. Мені шкода, що тільки з війною поняття ’Батьківщина’ набуло для мене сенсу, ніколи не думала, що на змаганнях доньки, під час гімну, котитимуться сльози. Мені дуже шкода, що до війни якось неправильно ставилась до національної мови ... Маю відчуття, що Україна зараз перероджується і ми викарбовцємось наново разом з нею
До війни мені хотілось жити в Європі чи США, під час , зрозуміла, що люблю її, свою країну´. Мені шкода, що тільки з війною поняття ’Батьківщина’ набуло для мене сенсу, ніколи не думала, що на змаганнях доньки, під час гімну, котитимуться сльози. Мені дуже шкода, що до війни якось неправильно ставилась до національної мови ... Маю відчуття, що Україна зараз перероджується і ми викарбовцємось наново разом з нею
9
25 я прокинулась від стрілянини під вікнами, я думала це все, пздц. Живу біля Богатирської, це фактично виїзд на Вишгород . Наші перестрілювались з дрг , вони були на танку і ще була велика військова машина з кулеметною установкою. Вона так і стояла місяць мабуть, як не бульше , навпроти моїх вікон
1
23 февраля встретилась с бывшим мужем, что б обсудить куда вывозить ребенка если начнется война.
1
23/02/2022 була на роботі, потім ще забігла до супермаркету, набрала купу каву по акції, запам´ятала так як дуже стомлена була, але все рівно пішла до магазину. 24/02/2022 чоловік прокинувся, почув вибухи в Борисполі, я ще йому сказала що то фігня і щоб він спав далі, після обіду вже виїхали з Києва, вдало вибрали напрямок (по старооб трасі) та виїхали без заторів.
П.с. в березні передали ключи родичам які залишились, та попрохали забрати з морозілки м´ясо та рибу (щоб з´їли), щоб не пропало у випадку відключення світла, вони заодно забрали і всю каву, макарони та хімію
, але то вже пережили та забули.
П.с. в березні передали ключи родичам які залишились, та попрохали забрати з морозілки м´ясо та рибу (щоб з´їли), щоб не пропало у випадку відключення світла, вони заодно забрали і всю каву, макарони та хімію
, але то вже пережили та забули.
1
Ми з чоловіком - держслужбовці, нас днів за 2 керівництво попередило бути на зв’язку цілодобово, телефони мати при собі, бо можуть навіть вночі викликати на роботу. Крім того, син постійно в контакті з друзями-білорусами по АТО, тому ілюзій не було. Даним американської розвідки вірили. Але я особисто очікувала напад 23-го, думала, що прив’яжуться уроди до дня совєцької армії. Ввечері 23-го сіли з чоловіком, цілий день була на стрьомі... почали обговорювати, що і як. Я найбільше очікувала прориву від русні вздовж кордону, типу будуть намагатись відсікти від Заходу. Крім того, живемо біля аеропорту. побоювались висадки десанту. Проговорили, що в разі чого - документи всі зібрані, хапаю в машину наших 2-х менших, 2-внуків, найменшу дитину наших друзів-сусідів і пру щосили до кордону, обминаючи основні дороги. Благо, колись займалась спортивним орієнтуванням і карти для мене - не проблема. З тим і лягли спати. Діти в школу не йшли, ще спали, ми з чоловіком зібрались на роботу, він виїздив з подвір’я а я стояла збоку, бо мала закрити ворота. І ттут - приліт.... Ніколи не забуду те заціпеніння... чоловік вискочив з машини, дивимось одне на одного і в один голос - ’війна’. А далі все понеслось.... але разом з тим, наступило і відчуття якогось, не знаю як правильно назвати, типу полегшення. Бо оте очікування і невідомість добивали і вимотували до сказу. З’явилось розуміння що і як. А ще - відчуття дежавю, ніби повернулась у 2014-й.
5
Я зрозуміла, ви вперто хочете бачити тільки те, що собі придумали. От я вам кажу особисто - я б не робила ремонта, але це для вас не аргумент. Ну ок.
2
Працювала, як зазвичай. Потім заїхали з чоловіком у супермаркет. Думали машину заправили, але треба було коло робити, тож вирішили наступного дня...
То якісь чартери були. Регулярні рейси познімали. Десь з числа 16 авіакомпанії почали знімати всі рейси в Україну.
Я з Харкова. Співробітниця теж поїхала ’назустріч’, думала на дачі пересидіти буде спокійніше. Пересиділи... в окупації. У Харкові її дім з більш-менш тихого боку знаходиться.
2
Я не знала, що там висадився десант, чула бої. Не пам´ятаю коли про це розповідали. Я вже значно пізніше побачила відео, де розповідали про те як розгортались події. Але точно пам´ятаю що по телику говорили що війна ’ далеко’, а здавалась що за рогом. Я в шоці від тієї брехні якщо чесно. Бо вони постійно наголошували на тих 50-80 км. Реально я була менш ніж в 10 км
4
Що саме було відомо, як об´явили? Я постійно була в новинах і не чула про реальні кордони військових дій
1
Начиная с 20-21.02.22 по вечерам пила много пива. Я не могла уснуть, в надежде, что все пройдет и я не паникер и не будет войны- договорятся. Вот это точно помню, все остальное бытовуха и бессонница. В январе запланировала поезду на февраль на отдых в Египет с ребенком- и как раз сделала паспорта, но увы... февраль оказался не тот февраль
2
У дочки хлопець з Донецької області. Їх містечко у 2014 тихо пройшли дорогою зі Словʼянська до Донецька. Тож дійсно люди могли думати, що у селах/дачах/маленьких містечках буде спокійніше.
3
23 февраля 2022. Поехала за продуктами с племяшкой. Зашли с ней в магазинчик с одеждой, она что-то себе искала. А я тогда увидела рубашку в котиках и хоть ничего не планировала и не искала, но мимо рубашки пройти не смогла. Была такая счастливая....
1
Мои две недели под бурятами были. Без всего: воды, еды, тепла, связи. Я по всем возможным сетям и каналам пыталась найти хоть какую-то инфу, а мне все писали одно: ’Там п@#дец’. Ещё и зелёный коридор расстреляли.
Думала с ума сойду. А уж как мои да и вообще люди в таких условиях выживали, даже не представляю. Слава Богу выбрались чудом. Рассказала сестра, что возле дома в 10-15 шагах град стоял и стрелял бесконечно, а она в подвале на детях лежала, чтоб собой закрыть..
Думала с ума сойду. А уж как мои да и вообще люди в таких условиях выживали, даже не представляю. Слава Богу выбрались чудом. Рассказала сестра, что возле дома в 10-15 шагах град стоял и стрелял бесконечно, а она в подвале на детях лежала, чтоб собой закрыть..
2
Мы никуда не уехали,в городе кто мог,уезжали,нам звонила родня с Западной
Украины,срочно приезжайте.А мы как зомби,как отрешенные,сидели дома.Муж еще говорил,что орки будут ехать по такой-то трассе ,потом по такой и с этой трассы прямо к нам нам на массив,типа мимо нас будут проезжать.
Слава Богу,Слава ЗСУ,к Киеву они не добрались.
Украины,срочно приезжайте.А мы как зомби,как отрешенные,сидели дома.Муж еще говорил,что орки будут ехать по такой-то трассе ,потом по такой и с этой трассы прямо к нам нам на массив,типа мимо нас будут проезжать.
Слава Богу,Слава ЗСУ,к Киеву они не добрались.
3
Я прокинулася від того, що у нас в робочому чаті співробітник написав щось типу ’що за вибухи, нас бомблять?’. Він трохи дивний, то я подумала ’знайшов час шуткувати о 5 ранку’, ще й чоловікові про це сказала. Потім десь далеко почули, що щось бахнуло, але так, ніби колесо. А потім ще, ще. Й у робочому чаті інші писати почали...
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу