Кто жил в Ссср?

Я 79) і видалення аденоїдів в 6 років я пам´ятаю як страшний сон. Без наркозу. Біль страшенна і санітарка, яка тримала за ноги мене. А стоматологія-то взагалі жах.

для любителей коммунизмосоциализма совка и ленина сейчас лучше не спорьте .хотя вас не переубедить никогда. а зачем? нельзя жить прошлым вы же живете сегодня .война все равно кончится .такие халупы как живут кацапы у нас и не встретишь там время остановилось .только не говорите что тогда все было ’харашо’.медицицина бесплатная гамно была . я работала в больнице .за спекуляцию в тюрьму 5 лет давали .и убийства были и воры и маньяки только все скрывалось а еще вспомнила за тунеядство тоже в тюрьму садили или может я жила в криминальном районе .что так это все помню . а в афганистан тоже поперлись порядок наводить как орки к нам сейчас и тоже ехали молодые за идеи партии вы это вспомните лучше кто зовет путина

Про жильё забыла написать давали на предприятиях... как это происходило у других я не знаю . Тк я писала что мои сами купили. У них была частная собственность. И вообще в моей семье практически ничего не поменялось по уровню жизни. Что тогда они зарабатывали сами, что сейчас

там путлер воскрес і поєднав в собі і петра , і дзержинського

Після інституту молодим спеціалістам давали. Мій колишній чоловік , інженер, отримав після року роботи. Теперішньому , як тільки прийшов економістом в фінвідділ, через пару місяців. 1985.

Ну в мене родич був спортсмен, атлет
а потім його в Афган одного з перших з України
Бо вони спочатку украінців туди бросали на убій
То родичі скидалися грошима, щоб відкупити, це батько розповідав, бо сам давав теж гроші ..
Та його все одно відправили в Челябинськ служити, вже потім після розвалу якось перевівся в Київ

Я в этой теме, как раз многое и узнала нового, и есть о чём подумать) А рассказы мамы воспринимаю со снисходительной улыбкой, так как в молодости понятно, что больше энергии было и вся жизнь впереди) И осознаю, что рада не стоять днями напролёт в очередях, и не знаю о дефиците) В тоже время понимаю, что и тогда вполне могло быть что-то хорошее, а не только плохое) Как и в наше нынешнее время есть плюсы и минусы.

Хорошего качества были импортные. Но цена у них под 1000 руб была. Простому работнику не один год на стенку надо было собирать денег.

Согласна. Вчера так хорошо начиналась тема, а потом пришли несколько особ и стали ко всем цепляться. Сейчас зашла, а тут уже сплошной срач.

А повинно бути з наркозом ? Я, навпаки , боюсь наркозу і прошу , щоб все під місцевим обезболенням було.

Я 1985г. Сама ничего не помню, но знаю от родителей и бабушки с дедушкой - дешево было все, но этого всего нигде не было. Бабушка с дедушкой работали на ДВРЗ, деньги были. Но купить за них ничего не могли.

Одежда, обувь точно также - мама до сих пор не носит сапоги - говорит, что всю молодость проходила в одних сапогах, некрасивых, еще и не по размеры - какие удалось купить по блату

Мои ничего хорошего о том времени не рассказывают и тем более не сожалеют

Я 1973 р. Бачила як і круте життя в СССР так і простих людей. Дід по батькові був великим начальником обласного рівня, очолював котлонадзор області, тобто міг зупинити любий завод, в основному по харчовій промисловості. Сім’я часто переїджала, відразу давали квартири великі, в основному сталінки, останню він в 73 році умудрився при переводі залишити батькові. Тож мої батьки в 25 років стали власниками великої трикімнатної квартири в заводському домі, на два входи та ще багато чого. Бабуся була хіміком харчовим, завжди працювала. в них навіть була помічниця (прислуга).Жили дуже добре, холодильник ломився, батько ностальгує за сссром дуже. Я коли підросла, то дідусь вже був просто пенсіонером, жили з бабусею в двушкі в обласному центрі. Оскільки наш будинок був заводськм, я прекрасно бачила як живуть поряд люди, через скільки батьки моїх друзів отримували квартири, як вони по 3 зміни вкалували. Мені дуже заздрили, що маємо таку квартиру. Бабуся і дідусь з маминого боку були без освіти, дідусь бондарем на млину, бабуся просто робітницею. хату побудували самі, глиняну, при чому бабуся вже добудовувала сама вагітна, бо діда в 50 році забрали, потім реабілітували. Я так зрозуміла що по доносу. Тяжко працювали все життя, тримали трохи хазяйства, город був біля хати і в полі. Ніхто ніяких квартир, ніяких санаторіїв і таборів. Нічого. У мене в дитинстві теж, в санаторій їздив тільки батько, бо у нього астма була. Ми з мамою на море, дикарями, то з друзями батьків, в табор раз взяв путівку дідусь подруги, бо парторгом був в колгоспі. Мама більше за батька заробляла, бо була вчителем, багато годин. Батько на заводі на заводі навіть толком не знаю ким, технікум кінчив газозварювальний якийсь. Але правда, крутився трохи. Жили в провінції, всі епопеї з чергами і дефіцитами прекрасно знаю, придбання одягу у спекулянтів. Дещо було хороше, але саме для мене було неприємне оця лицемірність, коли в школі говорили одне, в квартирах інше, дідусь, цей що був начальником, люто ненавидів керівництво країни. Памятаю як вчили в садочку герби республік і я знала пофамільно всіх членів політбюро. Звичайно, це моє дитинство і молодість, але якщо детально і особисто розібрати життя кожного з попередніх поколінь, то коси стають дибом. Кожна історія на книжку тяне

Ще з таких розповідей
Травень 1986
Мені навіть року не має, готують парад
А в нас то Чорнобиль, батька туди ж в відрядження без пояснень, батько швидко повертається, і вивозить нас з мамою на рік на Дніпропетровщину
А тут все паради і свята 9 травня

В нас в селі був фельдшер.Лікарня була в райцентрі-одна на всі села. Які лікарні в селах, про що ці люди пишуть?) Іграшки в магазинах-іноді були, завозили раз в в якийсь час в села дефецит. Але рідко і мало.В нас в селі навіть морозиво не продавали-не завозили, не було холодильника в магазині. Після розвілу совка комерсант викупив магазин-тоді і морозиво з´явилося

Что я помню из сср это дешевое и вкусное мороженое, куча бесплатных кружков для детей, очереди за мебелью с отмечаем по выходным, одежда меня тогда не очень интересовала, я ещё мала была

За які заслуги ? А податок за бездетність платив ?

І тут були нюанси)))
Мій чоловік дуже хотів на футбол. Мріяв!
Але його не брали. При чому нікуди
Тому що був трошки повненьким. І тренери казали, що їм для плану треба показники : сьогодні новачок, завтра розрядник, потім кмс, а він їм всю статистику завалить. Нащо воно їм треба. В них же план, показники))))
А платних гуртків тоді не було

Ох, казала, що не зайду в тему, але напишу ще моментик.
Нагадаю про відсутність в срсрі декрету як явища. Про дітей в яслях з 9-12 місяців. Про рівень дитячої смертності. Про кількість абортів, що робила кожна пересічна будівниця комунізму дітородного віку.

І ще одне: зверніть увагу, що найбільші поціновувачі совка - підстаркуваті баби, з тих, що сидять під під´їздами, шиплять вслід іншим ’наркамани прасцітутки’, хамлять перехожим, кричать на дітей і вважають, що все, що люди мають - накрадене. От вони типові представниці совка з совковим мишленням і прекрасно передають його суть: заздрість, нетерпимість, підозріливість, бажання засудити і заклеймити. Так тоді і жили.

А в які роки вони заробляли самі?
Бо раніше за форцовку і спекуляцією (саме так це називалось) можна було в тюрму сісти

Чорного не бачила. Рожеві панталони з віскози бачила в магазині, в подарункових наборах на 8 березня.
І в квіточку білі були. А мені теплі з ´начосом´ купували.

Різницю відчуваєте? Роз´їхалися за кращим життям. В совку ця опція була відсутня.)

Выращивали овощи на огороде и продавали. Это не запрещалось. Пахота 9 месяцев в год.

Румунська стінка від 1400 руб. мінімум коштувала. Річна зарплатня вчителя з вищою категорією.

Меня так на гимнастику не взяли. Пришли с подругами и родителями, их взяли, а меня нет. Сказали, что я не гибкая.

Год рождения 1980. Помню, что у родителей зарплата была 200 руб. у каждого. Помню бублики по 5 коп, газировку из автоматов по 3 коп, хлеб и мороженое вроде по 20 коп. Помню очереди за некоторыми продуктами. И малосемейку, где мы жили вчетвером. Квартиру родители получили в 1990. Еще эти дурацкие октябрята, пионеры с необходимостью учить лозунги, клятвы и пр.

А уколи пеніциліну кожні 4 години, навіть вночі у відділенні гнійної хірургії райлікарні, бо не якісно пройшла процедура, занесли інфекцію? А мені 8 років і я без мами, в палаті з чужими тітками/бабами (6 койок в палаті) з гангренами при діабеті, гнійними шрамами післяопераційними... Бррр

О газировку тоже помню , только не понимаю как пить из общего стакана