Познайомилася з чоловіком, а в нього за 30 з гаком років ніколи не було...

Познайомилася на сайті знайомств з чоловіком, зав´язалися стосунки і виявилось, що в нього за 30 з гаком років ніколи в житті не було трудової книги! Я питаю: як же так вийшло?! А він каже, що усе життя працював на таких роботах, де не було потреби в ній.

А так він зараз працює продавцем овочів та фруктів. Його родичи з Азербайджану, і він працює у них. Каже що не планує і не хоче ніде будувати кар´єру і працювати на більш цікавих і дохідних роботах або мати власний бізнес.

Він на половину азербайджанець. Але все не так просто. Він народився в Україні, його мати українка, і він закінчів українську школу. Десь навіть працював, наче програмістом, сайти якісь там створював. Тобто в нього розуму вистачає бути якимось там айтішніком, але оця його лінь... Ментально він українець, але він підмазується до своїх родичив мігрантів і сидить торгує у них, так як наче нічого крім цього не вміє і не знає. Каже, що для нього здоровий сон головніше ніж якась там кар´єра, де буде куча головняків, мовляв, набридло головою думати.

Обіцяє ті самі золоті гори. Але де ж тим горам взятися? Якщо його навіть дядько не може умовити зробити над собою зусілля і піти відкрити категорію на вантажівку, щоб допомагав їм возити товар. Ті що приїжджі, родичи, вони трудяться як бджілки, а цей примазався і сидить цілими днями, тіпа торгує, а всю важку роботу родичи роблять.

І оці якості якось мене відштовхують.

От вчора проїзджала на маршрутці поряд з місцем де їх точка. І помітила як він сидить на стільці біля свого павільйону і позіхає, клацає в телефоні і кофе п´є, а поряд такий же місцевий пес сидить і ліниво піддрімує на сонці. І так його будні проходять. І отакі сцени якось не дуже в мене вселяють надію, що з ним щось толкове вийде. Я вважаю, що в такому віці чоловік повинен максимально ворушитися, щоб потурбуватися про своє майбутнє.

Візуально він прям мій типаж, симпатичний, в нього гарне почуття гумору, він слідкує за собою, гарно одягається, романтичний, турботливий, не жадібний, але при усіх цих якостях, він багато в чому як тюха-матюха якийсь. Нема оцього відчуття, що з ним буде матеріально стабільне життя, де він буде справжнім господарем своєї оселі.

Я думала, раз в нього батько кавказець, то виховав його в дусі їх традицій, і в нього буде відповідний характер і темперамент. А нещодавно побачила його матір з цим батьком в АТБ зі сторони, так батько як по струнці йшов, а мати над ним щось там словами домінувала, а батько зайве слово боявся сказати і так потилицю втягнув, як пінгвін якийсь, наче готується, що туди прилетить міцна долоня. І тоді я зрозуміла, чому син таким вийшов в них. І я злякалася, що разом з ним можу теж стати такою жінкою. Бо в мене батько такий з матір´ю став і я завжди побоювалась такої долі. Хочеться бути легкою, милою та тендітною в руках сильного чоловіка, а воно по іронії долі може вийти навпаки. Боюся стати такою огрубівшою домінаторшою з ним.

То які на вашу думки перспективи будування стосунків з таким чоловіком? Чого очікувати років через 10 такого шлюбу?