Ви би погодились доглядати самотню сусідку в обмін на квартиру?

Нет, не согласилась бы.
Скорее всего, хочет вас использовать ради денег.
Даже нотариальный договор потом ее родные могут легко оспорить в суде

Автор, а родственники у соседки есть?

Троюрідний брат десь на заході країни. Не спілкуються років 60.

Легко разорвать в суде.
Хозяйка квартиры скажет, что ее обижают, издеваются и найдет новых людей

На самом деле это нужно доказать
Разорвать договор не так просто как кажется, даже через суд

90 всього-то. Звісно, за договором. З нього не вийти. Такий договір захищає тільки святу кульбабку-бабусю. А те, що я роками під абьюзом та напахала вже на три таких квартири нікого не бентежить.

Все равно найдутся племянники и тд
Если через договор, то можно
В теме одна девушка пишет, она в теме. Грамотно составленный договор нужен

Чеки вообще не доказательство.
Может вы себе заказываете продукты на ее адрес?
Этого никто не проверит

То вы ее ещё ’молодой’ взяли
Опрометчиво :)))

Я не брала. Вона сама влізла в родину. Потім мені це дісталось за спадщиною як обтяження.

Капец ’повезло’

Причем не легко. а очень легко.
У друзей был плохой опыт.
В 90 процентов случаев со стороны бабушки-дедушки это банальное кидалово

Я, з сумного досвіду, не раджу не тому що «кідолово». А тому, що реально договір захищає тільки одну сторону. І це не вас. Приймаюча сторона розуміє, що отримує, а ви й гадки не маєте скільки років ви маєте гарувати. Дуже перекошено.

Что помешает условной бабушке заявить что ее не удовлетворяют предоставленные услуги? Хочется ей омаров на завтрак, а ее колбасой пичкают. Всего в договоре не пропишешь.

Вы вообще не имеете даже представления о том, что такое уход за старым человеком.
Это тупо просирание молодости.
Хорошо если пенсионер еще активный и сам за собой ухаживает, а если лежачий?
Его нужно мыть после каждого похода в туалет, менять памперсы, самой поднимать человека.
А если еще деменция?
Наша бабушка после 75ти лет и до смерти (83) вообще никого не узнавала из родных, пугалась, когда мы приходили, была истерика, требовала, чтобы ушли, бросала что-то в нас или деда.
Ей казалось, что на дереве за окном растут бананы и требовала, чтобы мы ей нарвали их. Покупали в магазине шли, а она кричала:’Это не бананы, там другие растут, ты сволочь не можешь мне бананов сорвать????’

Дед умер от инсульта раньше чем она, потому что сошел с ума с ней, не смог больше терпеть, нервничал круглосуточно и обслуживал ее карпизы.
Она не давала ему ни есть, ни спать, ни телевизор смотреть.
Это адский труд и никакая квартира того не стоит.

Там ничего доказывать не надо, достаточно слов хозяйки жилья

А как в Вашем идеальном договоре оговорена инфляция? Сумма указана в гривнах, еще лет пять и этой суммы на хлеб не будет хватать.

Таким промышляют прошареные пенсионеры)))
Чтобы их кормили, обслуживали.
Потом разорвут договор и отпишут квартиру родне, знаю такие случаи)

Давайте подробней опишу историю друзей.
Семья досматривала бабушку лет 70и. в течение 6и лет. потратили много средств на лекарства и прочее. Бабуля становилась все жестче и требовательней. в общем. разорвала договор. Причем четенько по пунктам прошлась, насочиняла что услуги не оказывались, заручилась показаниями соседок - тем соврать, что два пальца .....
Друзья даже не судились, нервы сдали и послали ее подальше.
Но завершение истории следующее - бабулька нашла очередных желающих, те взялись ее досматривать. и .... через пару месяцев бабка отошла в мир иной).
Подруга говорила, видела тех досматривателей - она бы у них подкурить не решилась((

Только таким людям и достаются квартиры)
Нужно быть жесткой и грубой, чтобы старики боялись лишнее слово сказать.
Когда ты мягкий, то они начинают вытворять абы что

Конечно, появятся, даже не сомневайтесь. А какая цена той квартиры? Если что, есть договор, не дарение, не завещание, а такой, что квартира переходит в вашу собственность, сразу после смерти хозяйки, забыла, как он правильно называется, если что, то только такой путь

знайома догледіла і отримала 2-кімн квартиру в центрі Одеси.
А я не знаю, чи б погодилась. Бо не маю здоров´я за лежачими доглядати.

Ну как бы если есть ’дарственная’ то и квартиры у бабули уже нет

В моїх друзів дід помер - 102 роки. Почали вони його доглядати, як народився старший син, коли дід помер - сину було 24 роки

ТІльки якщо б взагалі не було виходу, де жити... Це дуже-дуже важко. Невідомо, як воно складеться, але чи готові ви покласти на це років 10+ свого життя? А якщо зляже? А якщо не зляже, а втратить розум через деменцію?
А якщо важка хвороба та дуже вартісне та виснажливе лікування, якщо потрібен буде цілодобовий догляд? Чи витримаєте фізично, морально та матріально?
Чи готові не бути собі хазяйкою? А як щодо поїздок кудись, чи, раптом, переїзду? Що будете робити у випадках власних проблем зі здоров´ям? Можна витратити на такий догляд свої активні роки життя, а потім опинитися такою самою бабцею, що потребує догляду. Виснажена, хвора, життя пройшло. Добре, якщо не кинули і квартира є...
Звісно, все може скластися простіше, і цілком прийнятно, знаю такий випадок, але все одно - це дуже важко.

Если она дожила до такого древнего возраста, и при этом ещё бодрая, то вполне может жить ещё долго. Есть такие живучие бабки, которые не только своих ровесников, но и своих опекунов, и всех соседей переживают.

погодилась би. моя тітка так замолоду пів будинку розділеного заробила і досі там живе. 2 поверхи, 3 кімнати, гараж

Якщо право власності сусідки перевірене, договір нотаріально завірений та правильно складений, немає родичів, які б у перспективі могли б намагатися опротестувати його у суді - то це непоганий спосіб здобути нерухомість.
Але, він не є легкий. Так, зараз вона активна й бадьора, та це може змінитися будь-якої миті, буквально. Чи готові ви до цього, чи не відступитеся? У такому віці може спіткати інсульт, деменція, Альцгеймер, зробити людину недієздатною, і ваша участь вже не буде обмежена такими нескладними задачами, як є, буде набагато складніше. А може, цього й не станется, але ж ніхто не може знати напевне.

ви так смішно їх описали, наче це якась секта і в них по 9 життів з реєнкарнацією

Саме так. Тут власній бабусі 94 і це часом нестерпно. Постійні скарги, примхи, образи, то їжа не така, то ’вкрали’ щосіь(го, від старих панталон до чоботів, які, типу, на антресолях років 50 стояли, а зараз зникли і т.п.) І це вона загалом в розумі, тільки моментами проскакує, але жесть... Істерики кожного разу, як нікого немає вдома. Нескінченні дзвінки ’Я помираю ,а ви мене кинули’....