Покращена• 19 августа 2023
Как дети реагируют на ракеты?
Как Ваши дети реагируют на войну? Как вы им обьясняете ситуацию? Я подумываю вернуться домой, но не знаю как ребёнку объяснить. Ребёнку 4 года.
показать весь текст
1
18
269
0
Говорят,ого сегодня было громче,чем вчера. Ночью спят, младший даже не слышит взрывов,но у меня уже взрослые 18 и 13.
1
1
Очень плохо реагировали, пригород киева, поэтому в конце февраля 22 года все дружно чухнули заграницу, а это 3 человека, младшему 11, Канада. Насчёт Возвращается обратно, сомневаюсь, здесь нет для них ничего хорошего.
Киев, не выезжали. Сыну сейчас 9,5 реагирует спокойно я бы так это описала. Когда орки стояли под Киевом и день и ночь арта работала еще и меня успокаивал, типа ничего странного это наши. Видели с ним ракету, которая потом в 2 км ’приземлилась’. Я больше боюсь, чем он. Сейчас по ночам спим, даже не просыпаемся.
1
Почему нет ничего хорошего в Канаде? Вроде должно быть хорошо, все подряд получали визы, вроде как ’мечты сбываются’, про легкодоступность Канады сейчас
Моему сыну было 8 лет, когда началась война. Взрывов боялся, но мы уехали 25 февраля в Закарпатье. Потом вернулись(меня вызвали на работу). Но, в конце августа прошлого года мы с ним выехали из Киева в Германию.
О своем решении не жалею. Ребенку совершенно не нужно знать, что такое тревоги и взрывы. Дети должны учиться и расти в спокойствии
О своем решении не жалею. Ребенку совершенно не нужно знать, что такое тревоги и взрывы. Дети должны учиться и расти в спокойствии
4
Вчитель. Буча. Наразі маю 29 шестикласників. Звичайні діти, без ніяких психологічних травм. Ведуть себе адекватно і відповідно віку. Ракет не бояться, радіють, що треба йти в підвал і урок відміняється. Ніхто з батьків не зауважував мені про якісь проблеми в зв´язку з війною.
10
2
Ви маєте повне право вирішувати за свою дитину. Я відповідала Автору. Розумію, що з-за кордону все виглядає страшніше. Спілкуюсь з деякими батьками, що виїхали. Те що вони собі фантазують-на голову не налазить. Була педагогічна нарада, психолог сказала, що ті люди так себе заспокоюють у правильності свого вибору і не потрібно їх переконувати у зворотньому.
9
3
Незнаю, я старая тётка, пригород киева, южное направление, когда начинает гудеть тревога, меня мандраж внутренний берег, очень боюсь взрывов, год назад активно всё у нас было, именно над моим домом бывало и 3 сразу ракеты летели гуськом одна за одной. И так каждый вечер было, и взрывы стрельбы над головой, я как амеба была, до сих пор не очухалась морально, уехать хочу, но не могу, я поздний ребёнок, поэтому приходится сидеть с матерью которой 88 лет.
Звісно, дорослі інакше сприймають війну, бо відчувають відповідальність. Питання було про дітей. Їм набагато простіше. Якщо вони не з лінії фронту, звісно. Київщину обстрілюють як правило вночі, діти сплять і навіть нічого не підозрюють. А на звичайні тривоги без обстрілів не реагує взагалі ніхто
3
Моему 14. Никак не реагирует. Ночью спит, даже взрывы над домом ему не мешают. Днём так тем более . Короче, никак не реагирует. Но мы в принципе тоже не реагируем. Ни разу не ходили в убежище. В коридор выходили за всё время пару раз когда было ну очень громко. Киев
3
Вот неправда что некуда, я периодически помогаю людям там что то найти и есть ещё немцы, которые принимают у себя первое время украинцев.
2
Я з Вашим психологом не зовсім згодна, тому що всі жахи Маріуполя , Бучі і Ірпеня нікуди не поділися і ще тривають на окупованих територіях та на лінії фронту, і це окрім прильотів і тривог.Тому скоріше за все люди, які залишились себе заспокоюють що все добре і це в той час, коли східна та южна частина країни під постійним обстрілом і терором.
4
1
Не розповідайте за всіх дітей в Києві, все вони чують і не завжди сплять, просто для них це тепер вимушена реальність, яку кожний дорослий тепер трактує у вигідну йому сторону.
5
Як батьки реагують, так і діти. Мої взагалі нормально реагували, вночі і не просинаються, просто перенесли в коридор і все.
Але в садочку меншій дитині інші діти нарозповідали жахіть, боялась спати вночі. От навіщо ви батьки таке робите?
Але в садочку меншій дитині інші діти нарозповідали жахіть, боялась спати вночі. От навіщо ви батьки таке робите?
5
Я розповідаю за своїх дітей, з якими провела рік в умовах воєнного стану в регіоні з найстрашнішою історією. Ніхто з них не набув ніяких травм, хоч деякі пробули в окупації і виїжджали під дулами автоматів. Якщо у батьків не здають нерви і вони не налаштовують дітей на ,,ми все умрьом,, , то діти практично ніяк не реагують на тривоги.
Не раз зустрічала своїх після уроків під час тривоги в дворах. Питаю, чому ви на вулиці в цей час-а чому нам йти додому, в нас все нормально....
Не раз зустрічала своїх після уроків під час тривоги в дворах. Питаю, чому ви на вулиці в цей час-а чому нам йти додому, в нас все нормально....
2
5
Крепким словцом,14.
Я стараюсь перевести это в практическое русло.
Краткая теория, четкие инструкции, понятные занятия на время тревоги.
Я стараюсь перевести это в практическое русло.
Краткая теория, четкие инструкции, понятные занятия на время тревоги.
Додам. Маю в класі дітей з Маріуполя, Херсона, Харкова. Діти як діти, як і решта. Пережили, піднялися, струсили і йдуть далі.. Харків´яни цьогоріч повернулися вже додому.
4
Я нашла квартиру 2 месяца назад. В отличном месте. Но, я искала ее 7 месяцев, до этого жила у немца. Найти можно, конечно. Но, много квартир находятся в сёлах, из которых очень сложно выехать (без машины нереально). Там нет школ, магазинов... Вообще ничего нет.
Я из Киева приехала к немцу и у нас был уговор, что он помогает мне оформиться и я через месяц ухожу на квартиру. В итоге, квартир не оказалось и я прожила у него 10 месяцев
1
Вот полностью согласна. Если родители спокойные то и ребенок спокойный. А если мама психичка заламывающая руки и орущая мы все умрем, то и ребенок такой же.
7
Дочери 14 лет. Делает вид, что не боится и ей все равно на ракеты и взрывы. А по факту бессонница и частые кошмары.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу