Телячі ніжноСті• 22 августа 2023
Я трималась довго але все. Ще роки війни я не витягну...
Опускаються руки. Дівчата ВПО, як ви тримаєтесь?
Невже всі прямо так привикли на нових місцях, і всім все так подобається.
Вдома я мала гарну роботу, власне житло, працювала у самому центрі мегаполісу, мала хобі, друзів, жила своє життя. А тепер що? Зйомні свинушники, так саме так, які треба ще добре відшкрібти, щоб заїхати і жити. Бо кращі квартири, то космічні гроші. Відношення як до третьосортної. І всім докажи, що ти не верблюд, що тобі не треба ті макарони з допомоги, що ти хочеш жити в себе вдома от і все.
І не кажіть мені, що комусь гірше, я це все знаю. Я наїздилась з батьками ще з дитинства, думала хоч своє доросле життя проживу на одному місці, тому і прикіпіла до нього. А ні....😪
Просто хотіла виговоритись, хто хоче потролити трольте, мені вже всеодно...
Невже всі прямо так привикли на нових місцях, і всім все так подобається.
Вдома я мала гарну роботу, власне житло, працювала у самому центрі мегаполісу, мала хобі, друзів, жила своє життя. А тепер що? Зйомні свинушники, так саме так, які треба ще добре відшкрібти, щоб заїхати і жити. Бо кращі квартири, то космічні гроші. Відношення як до третьосортної. І всім докажи, що ти не верблюд, що тобі не треба ті макарони з допомоги, що ти хочеш жити в себе вдома от і все.
І не кажіть мені, що комусь гірше, я це все знаю. Я наїздилась з батьками ще з дитинства, думала хоч своє доросле життя проживу на одному місці, тому і прикіпіла до нього. А ні....😪
Просто хотіла виговоритись, хто хоче потролити трольте, мені вже всеодно...
показать весь текст
2
2
41
183
391
0
Вы, такие, как вы, с ужасом думают, что Украина победит. Вы не желаете Украине победы. Вы только приводите сотни доводов «всё пропало»Вы ж халавщицы, не будете знать, что делать дальше.
Отдохнуть на пособия…
Из-за таких, как вы и складывается плохое мнение о тех кто выехал, хотя многие выехали действительно не из-за пособия.
Отдохнуть на пособия…
Из-за таких, как вы и складывается плохое мнение о тех кто выехал, хотя многие выехали действительно не из-за пособия.
1
21
20
3
Нет, не обжились и не освоились. Мысли о доме, родном городе со мной практически постоянно.
Я пришла к этапу полной потерянности( До войны я любила мечтать, особенно перед сном) ставить какие-то цели. А сейчас это состояние ко мне не приходит, как не старайся.
Очень не хватает привычной социальной среды((( Друзья и близкие разбросаны по миру. Оказывается очень важны даже такие мелочи: бежишь по родному городу - там приятельницу встретил - поговорили, там с соседкой парой слов перекинулся, в магазине у дома знакомый продавец уже тебе улыбается... а сейчас словно выброшенная на берег рыба((((
Я пришла к этапу полной потерянности( До войны я любила мечтать, особенно перед сном) ставить какие-то цели. А сейчас это состояние ко мне не приходит, как не старайся.
Очень не хватает привычной социальной среды((( Друзья и близкие разбросаны по миру. Оказывается очень важны даже такие мелочи: бежишь по родному городу - там приятельницу встретил - поговорили, там с соседкой парой слов перекинулся, в магазине у дома знакомый продавец уже тебе улыбается... а сейчас словно выброшенная на берег рыба((((
4
13
Розумію вас. Я, навіть, від гуманітарки відмовилась щоб не колупати вавку в душі що ми тепер бомжі. В роботі з головою, раз на тиждень з подругою на шабаш домашній до неї, навіть у театр інколи ходжу (знайшла собі бабів компанію), пілюлєй раздаю хто просить. Спочатку придурювалась сама собі та іншим що все ок, типу це просто переїзд, а зараз сама повірила)) треба жити, що зробиш
10
Тоді вас треба просто обійняти. Ми всі сумуємо за минулим, до 24.02.2023..Якими щасливими були й часто цього не розуміли.
Але життя йде вперед, потужив, поплакав і потихеньку треба вирулювати...
Але життя йде вперед, потужив, поплакав і потихеньку треба вирулювати...
9
В мене кума в Польщі, на двох роботах працює, щоб оплатити житло і потреби 2 дітей. Поговорити ніколи, А я в Австрії від скуки вити скоро буду. Запрошую до себе, А в неї діти вже до польської школи звикли.
3
Та навіть в Одесі можна зараз жити, в нас є там друзі. Обидві родини жодного дня нікуди не виїжджали. Та й в Харків люди потроху повертаються. Хтось каже в Дніпрі жити не можна, але живуть та навіть повертаються. Напевно в кожного свій рівень страху та тривоги.
2
Це точно! Я бойова одиниця і не маю права здаватися. Є діти, немолоді батьки, для них маєш бути лпорою.
Але іноді плачу, коли ніхто не бачить...
Обіймаю Вас
Але іноді плачу, коли ніхто не бачить...
Обіймаю Вас
8
Все мы в такой сраке, хватить ныть , возвращайтесь домой, если вы конечно не купянск или волчанск, либо выезжайте из Украины. Других вариантов нет .
Я в Харькове,не выезжала, все новости нафиг удалила год назад , не читаю, так легче. Если вертеться умеете и будет работа- прожить нормально можно .
Я в Харькове,не выезжала, все новости нафиг удалила год назад , не читаю, так легче. Если вертеться умеете и будет работа- прожить нормально можно .
14
2
Выдержите. Куда вы денетесь?
Или уезжать и строить свою жизнь за границей или строить ее в более менее спокойной части Украины.
Какой ещё у вас есть выбор?
Или уезжать и строить свою жизнь за границей или строить ее в более менее спокойной части Украины.
Какой ещё у вас есть выбор?
2
Ну от сконцентруйтесь на цьому, знайдіть собі ціль. І тоді ’зйомні свинюшники’ будуть не причиною депресії, а лиш кроком до здійснення цілі.
Авторе, то ви з Харкова чи ні? Якщо так, то я б подумала над тим, щоб повернутися. У мене 3 колеги живуть, при чому 2 з них там роблять ремонти дизайнерські у своїх нових квартирах.
У мене немає більше куди повертатись, хату розбомбили. І закордоном була, але без чоловіка витримила рік. Тепер от по зйомним хатам. Я знаю, що мене накриє ближче до Нового року, бо в цей час вдома був особливий затишок, з ялинкою, гірляндами скрізь і новорічним настроєм. Ех, грьобана русня... Намагаюсь просто як найменше про це рефлексувати, тому що здається, що моя кукуха не витримає.
У мене немає більше куди повертатись, хату розбомбили. І закордоном була, але без чоловіка витримила рік. Тепер от по зйомним хатам. Я знаю, що мене накриє ближче до Нового року, бо в цей час вдома був особливий затишок, з ялинкою, гірляндами скрізь і новорічним настроєм. Ех, грьобана русня... Намагаюсь просто як найменше про це рефлексувати, тому що здається, що моя кукуха не витримає.
22
5
І довго ви, автор, так плануєте чекати повернення в рідне місто?
А раптом цього не станеться ніколи.
Я поїхала за кордон, буду починати тут.
Сидіти нити сенсу немає.
А раптом цього не станеться ніколи.
Я поїхала за кордон, буду починати тут.
Сидіти нити сенсу немає.
1
9
Он и сейчас при онлайн учёбе особо не учится, а что я с ним буду делать за границей? Он обвинит меня во всех грехах 
Я уже объясняла ему, что у него два пути здесь: поступить в универ (желательно на бюджет) либо его ждёт армия. Посмотрел на меня, как на умалишённую. У меня ещё есть старший сын (ему 27) он тоже сейчас с нами в одном городе, заявил мне, что ’якщо держава покличе, то він готов боронити країну’
Я уже объясняла ему, что у него два пути здесь: поступить в универ (желательно на бюджет) либо его ждёт армия. Посмотрел на меня, как на умалишённую. У меня ещё есть старший сын (ему 27) он тоже сейчас с нами в одном городе, заявил мне, что ’якщо держава покличе, то він готов боронити країну’
6
4
Ответ дляВерочка 100%
Це точно! Я бойова одиниця і не маю права здаватися. Є діти, немолоді батьки, для них маєш бути лпорою.
Але іноді плачу, коли ніхто не бачить...
Обіймаю Вас
Але іноді плачу, коли ніхто не бачить...
Обіймаю Вас
Я тихо плакати не вмію, а вдома не сховатися, тому пока нє) тримайтеся, не пересеремось))
5
Сто процентов
Люди и через лагерь без денег проходят, потом учатся и находят работу. Было бы желание
Люди и через лагерь без денег проходят, потом учатся и находят работу. Было бы желание
5
Не тільки, ви не враховуєте психічний стан людини. Я, яка здібна до вивчання мов, в Німеччині відчула себе тупою, бо через весь цей стрес не могла сприймати заняття.
6
Даже без выплат, не представляю кем нужно быта, чтоб протрынькать все деньги и поехать назад. А ехали зачем и откуда? Война прошла? Или их она не тронула, поехали попутешествовать? Да, за границей они не будут под крышей дяди открывать «бизнесы», укрываясь от налогов. И без знаний в офис не запихнутся, это не Украина. А больше ничего и не умеют, получается, а учиться и работать с 0 не хочется, они же на халяву все привыкли. Кто с головой, тот место себе найдет, и кто руками умеет работать тоже. А у кого ни того, ни другого, придется домой, пока жилье и запасы есть.
7
Ви розумієте, що свою ситуацію узагальнюєте на всіх? Що автору втрачати? Це буде її досвід, завжди можна повернутися. Тим паче, ми не знаємо, можливо, вона знає іноземні иови.
В Польщі без своїх заощаджень важко, адже допомоги майже немає. Тож розумію вас..Мова про інші країни.
В Польщі без своїх заощаджень важко, адже допомоги майже немає. Тож розумію вас..Мова про інші країни.
2
Автор, я вас прекрасно понимаю. Мои родные через такое прошли, бежали из родного мегаполиса, жили в зачуханных хатах, думали, что все - больше не будет ничего, ни дома, на работы... Сейчас в их городе намного тише стало, квартира целая, слава Богу, работу потихоньку налаживают, хоть и тяжело и нет таких заработков как раньше. Зато дома и все успокоились.
Я в другом городе живу, тоже была на грани побега - но как подумаю, где придется жить и вообще про все это - просто выла.
Это нужно просто пережить, выхода другого просто нет. Не хотите за границу - может, начать искать работу здесь - удаленно, пусть хоть даже неофициально, но начинать с чего-то заново....
Я в другом городе живу, тоже была на грани побега - но как подумаю, где придется жить и вообще про все это - просто выла.
Это нужно просто пережить, выхода другого просто нет. Не хотите за границу - может, начать искать работу здесь - удаленно, пусть хоть даже неофициально, но начинать с чего-то заново....
1
Переехали год назад в последний раз на данный момент. И пытаемся обживаться. Муж нашёл работу, мне повезло свою удалённую не потерять. Уровень жизни критично ниже, но не в сарае живём, и хорошо. Первые месяцы жили на паузе в селе, в доме, где давно никто не жил. С трудом потопили его. Туалет на улице, мыться в тазике и воду выносить на улицу. После тех условий сейчас мы сейчас оооочень хорошо живём)
Увы, почти уверена, что домой уже не вернёмся.
Увы, почти уверена, что домой уже не вернёмся.
2
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу