Я Вас не боюся• 10 сентября 2023
У кого особливі діти, як Ви змирились з тим, що ніколи не будете належати собі?
Для мене такі батьки - герої. Це ж дуже важко - розуміти, що ти більше ніколи собі не належатимеш, що без тебе твоя дитина не виживе ані в 5, ані в 50 років.
Все життя - навколо дитини. А якщо ще й немає підтримки та допомоги батька дитини, рідні - це ще важче у 100 разів, адже ні про карʼєру, ні про фінансову стабільність у більшості навіть не йдеться. Та й особисте життя влаштувати дуже важко, адже не кожен чоловік захоче жити з чужою особливою дитиною
Все життя - навколо дитини. А якщо ще й немає підтримки та допомоги батька дитини, рідні - це ще важче у 100 разів, адже ні про карʼєру, ні про фінансову стабільність у більшості навіть не йдеться. Та й особисте життя влаштувати дуже важко, адже не кожен чоловік захоче жити з чужою особливою дитиною
35
0
Знаю маму, она сама воспитывает девочку. Отец растворился сразу, узнав о диагнозе. Искренне ею восхищаюсь.
12
Пошукаю Ваш пост, ще не бачила. Тримайтесь! Ви повинні бути сильною заради Вашої дитини, адже мати - найрідніша людина
хуже всего, что родители когда-нибудь умрут, а особенный ребенок останется один в этом мире...
2
9
Є інтернати для таких діток, а от піклуватись самостійно чи віддати на піклування в заклад, це вже інше питання. У близької подруги така ситуація, ДЦП без шансів, до 1,5 року була з ними, потім віддали у інтернат, є ще одна здорова дитина, розлучились, зараз в кожного своя сімʼя, хворій дитинці 12 років, там все дуже страшно, навідували раніше, зараз інтернат виїхав закордон, у Польщі дітки, там усі лежачі, догляд зі слів хороший, як по факту, ніхто не знає.
11
В усіх все по- різному, бо діагнози різні і пермпективи теж, відповідно.
І батькіамький і людський ресурс в кожного свій.
Мені особисто стало легше після прийняття того факту, що так - це назавжди, і ні - в норму ніколи не вийдемо.
Це не значить, що я стала прямо менше займатись здоров´ям і реабілітацією дітей, це лише про те, що я вчуся жити не всупереч діагнозам, а разом з ними, приймаючи дітей з усума їхніми особливостями.
І батькіамький і людський ресурс в кожного свій.
Мені особисто стало легше після прийняття того факту, що так - це назавжди, і ні - в норму ніколи не вийдемо.
Це не значить, що я стала прямо менше займатись здоров´ям і реабілітацією дітей, це лише про те, що я вчуся жити не всупереч діагнозам, а разом з ними, приймаючи дітей з усума їхніми особливостями.
8
1
Если это ваша тема про девочку, которая не хочет одеваться, то вы просто не понимаете, о чем речь в этой теме. Таких, как у вас - сейчас полно, возможно, даже перерастет. А не перерастет - можно корректировать занятиями. У людей лежачие дети, с ДЦП, грубыми нарушениями в ЦНС, эпилепсиями. Такие, которые даже кушать самостоятельно не смогут никогда.
3
Особлива дитина - це широке поняття. Який саме діагноз? У мене син із РДУГ та ОБР. Це теж особлива дитина, я не змирилася і не прийняла повністю.
У меня сын особенный. Зрение. Но думаю автор имела ввиду сложную группу инвалидности
Просто для людей, которые только слышали, но не сталкиваются, особые дети все сложные, и конец света(( на самом деле главное, чтобы мозги работали, остальное можно компенсировать.
Просто для людей, которые только слышали, но не сталкиваются, особые дети все сложные, и конец света(( на самом деле главное, чтобы мозги работали, остальное можно компенсировать.
У мого брата одна дитина з ДЦП, виховує дітей самостійно, в дитини є няня яка нею займається, стосунків ні з ким нема, хоча бажаючих дуже багато
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу