Сарафанное радио• 10 сентября 2023
Порадниці з окупованих територій, ви вірите, що повернетесь додому?
Не в сенсі залишитися за кордоном, а повернення у місто, селище, де ви жили до війни.
Чи буде там життя? Чи маєте ще надію, що одразу після звільнення цих територій, повернетесь у ваш дім? Не через роки, а одразу. Чи вже надії немає і почали чи почнете все спочатку у іншому населеному пункті?
Чи буде там життя? Чи маєте ще надію, що одразу після звільнення цих територій, повернетесь у ваш дім? Не через роки, а одразу. Чи вже надії немає і почали чи почнете все спочатку у іншому населеному пункті?
38
0
Промышленности там больше нет, город разбит. Смысл туда возвращаться? Да и не верю я в то, что территории отвоюют обратно. Разве что тебе собаки сами уберутся.
9
6
20
Та ну нет хуже чем жить надеждой в вопросе, где от тебя ничего не зависит. Строю свою жизнь а там как будет
4
3
Моє місто звільнили,але я ще не повернулась(Обстріли постійно.Я навіть не уявляю коли ми повернемось додому.
13
Наше місто ще ціле..
Ми з початку березня в окупації.
Як воно буде((( ми вірили, що ось повернемося, минулим літом, восени, на новий рік, цим літом.., але склалося не так, як гадалося.. поки все як було((
Ми з початку березня в окупації.
Як воно буде((( ми вірили, що ось повернемося, минулим літом, восени, на новий рік, цим літом.., але склалося не так, як гадалося.. поки все як було((
16
Родня из Донецка, у меня там тоже недвижимость есть. Не теряю надежды, но умом понимаю, что ни я, ни родные там уже не будем жить как раньше. Если уцелеет имущество - продадим как появится законная возможность и будем обживаться в другой местности. А люди, которые уже без жилья - им вообще смысла нет возвращаться на руины. Даже если что-то отстроят, восстановят - это уже будут совсем не те города.
18
Ну вот я в оккупации была 2 месяца, ровно столько времени дала себе разобраться в ситуации (все ж говорили про пару недель). Выехала, прошло больше года, уже новая жизнь а воз и ныне там
6
Нет не вернусь . Город разбит полностью , работы нет. Все крупные предприятия и предприниматели уехали кто куда . Людей нет, будущего нет, покрупней мере ближайшие 10, 15 лет. Даже если нашу территорию отвоюют там делать нечего …. Мне надо ребенка вырастить , дать образование , секции , спорт , общение . Надо проживать как то эту жизнь выжав из нее все лучшее что можно .
Себя утешаю тем , что когда я стану старенькая мой дом отстроят, освободят и я приеду на пенсию к себе на родную землю где я и родилась . Но это будет не сейчас точно …
Себя утешаю тем , что когда я стану старенькая мой дом отстроят, освободят и я приеду на пенсию к себе на родную землю где я и родилась . Но это будет не сейчас точно …
23
1
Я из Херсона, сейчас здесь, скоро опять уеду. Жилье целое пока, но все время обстрелы, здесь нет работы и в целом нечего делать.
2
29
Донецк это вообще боль
твари кацапские разрушили жизнь огромному количеству людей, разворовали все
твари кацапские разрушили жизнь огромному количеству людей, разворовали все
20
1
Та ось питання не в тому, чи віримо /звичайно віримо/, а у тому, чи повернемося. Чи буде куди повертатися, чи буде там життя.
Те, що так, як було, вже не буде, ясно(
Те, що так, як було, вже не буде, ясно(
3
а мне страшно пережить еще раз 24 февраля и тот жуткий страх угрозы оккупации в моменте когда по Оболони танки ехали
и искандер в Броварах
и прилет в телецентр, который я видела на вокзале уезжая и эти пустые улицы и окна без света в домах напротив
и искандер в Броварах
и прилет в телецентр, который я видела на вокзале уезжая и эти пустые улицы и окна без света в домах напротив
4
7
Якщо окуповане, то питання, що зостанеться після деокупації. Та й їхати в населений пункт, де немає роботи, понівечені школи, садочки, знищена інфраструктура, замінована уся навколишня територія.. чи потрібно, чи можливо
5
Луганськ. Там все цвіте і пахне. А що там після деокупації зостанеться, мене не дуже хвилює, я то ще у 2015 поховала.
Як я співчуваю всім тим людям,які вимушені були покинуті домівки і можливо ніколи не повернуться назад.. ясна справа,що людина така істота,яка прилаштується де завгодно,але ще ж є пам´ять,на жаль..
Я коли їду в село,де жила бабуся, заходжу в той забутий богом двір,в мене такий щем на серці через спогади..що казати про людей,які одружувались,дітей народжували і мали все кинути і їхати..
Обіймаю всіх..
Я коли їду в село,де жила бабуся, заходжу в той забутий богом двір,в мене такий щем на серці через спогади..що казати про людей,які одружувались,дітей народжували і мали все кинути і їхати..
Обіймаю всіх..
26
Мариуполь. Не вернусь, не хватит у меня душевных сил жить там. Буду приезжать отдыхать рядом, на Белосарайскую Косу, там хотя бы не было столько боли и смертей.
2
22
Вот..воспоминания, тоска и щемящее чувство: и приезжаешь - до слез горло сжимает, и завтра уезжать - тоже ревела весь день...
4
Вибачте, може різко. Але хто ж там буде жити коли відвоюємо?. Більшість відповідей що вертатися не готові. Тож логічне питання, а що ми потім з тими землями будемо робити. Мабуть риторичне.
9
Хоча б є можливість приїхати, хоча б на день.. в мене батьки залишилися там, друзі.. сердце не витримує(((
Матеріальне,то матеріальне, не шкода.. Все життя там прожила, шкода сили, які були вкладені. Звичайно, спогади, емоції..
Матеріальне,то матеріальне, не шкода.. Все життя там прожила, шкода сили, які були вкладені. Звичайно, спогади, емоції..
6
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу