Непогодка• 26 сентября 2023
Боюсь сказати мамі((
Прийняли рішення з сім´єю їхати з України.
Орієнтовно через 2-2.5 місяці.
Не уявляю як сказати мамі. Вона буквально "живе" нашою сім´єю та внуками
Розумію, що це не зовсім нормально, але вона прийняла сама рішення так жити.
Можливо, їй би це навіть пішло на користь, почала б жити своє життя, але зрозуміє вона це не скоро, а зараз буде просто ридати і, може навіть, намагатись нас відговорити.
Я в розпачі, не хочу, щоб вона плакала. Навпаки, хай би раділа, що у дітей на внуків буде нормальне спокійне життя без війни, але вона так точно не зможе
Орієнтовно через 2-2.5 місяці.
Не уявляю як сказати мамі. Вона буквально "живе" нашою сім´єю та внуками
Розумію, що це не зовсім нормально, але вона прийняла сама рішення так жити.
Можливо, їй би це навіть пішло на користь, почала б жити своє життя, але зрозуміє вона це не скоро, а зараз буде просто ридати і, може навіть, намагатись нас відговорити.
Я в розпачі, не хочу, щоб вона плакала. Навпаки, хай би раділа, що у дітей на внуків буде нормальне спокійне життя без війни, але вона так точно не зможе
показать весь текст
3
5
6
21
68
226
0
ну да, ну да))) пока дочке надо было жопу занести, детей выняньчить- нормально. Не мешала) Дочь к самостоятельности не стремилась) а вот теперь, на старость можно и избавиться. Вдруг заболеет и тоже ухаживать придется, как она когда то, за детьми.
Ответ дляКлептоманка
Донька - супер. Тобто тут мамою користувалися по повній, бо нібито вона ’сама так вирішила’. А тепер, як злиняти, то навіть повідомити ’не може’. Хвилюється вона, бач, бо мати плакати буде...
Багато людей у віці не хочуть їхати в іншу країну. При цьому коли їдуть діти, починають ридати. Хоча їм пропонували їхати разом.
Виходить, що вони і самі не будуть щасливі, бо ридають, і дітям не дають жити так, як вони вирішили.
Особливо це стосується міст, де ситуація найгірша. Це егоїзм - не їхати, протестувати, щоб їхали діти, і це при високій небезпеці для життя. Скільки людей залишилось, бо батьків залишити соромно!
Виходить, що вони і самі не будуть щасливі, бо ридають, і дітям не дають жити так, як вони вирішили.
Особливо це стосується міст, де ситуація найгірша. Це егоїзм - не їхати, протестувати, щоб їхали діти, і це при високій небезпеці для життя. Скільки людей залишилось, бо батьків залишити соромно!
1
тю, я думала ей за 70 лет.. о чем тогда речь, пусть живет своей жизнью, не бойтесь, скажите как есть.
2
де, ну от де ви прочитали, то там мати категорично проти того, щоб діти їхали. І з яких слів автора ви вирішили, що вона через це міфічне ’проти’ може залишитися? Є конкретна ситуація з конкретними жінками.
Не дуже зрозуміло, яке відношення ваша ситуація має до ситуації автора. Нібито вона не писала, що її чимось шантажує мати, або якось пагано впливає на відношення з чоловіком. Навпаки, автор планує робити, що хоче і на життя не жаліється.
Ей 50 лет. Алё! Какие ухаживания? Она может ещё столько же проживет , то 50 лет сидеть рядом с ней? А свою жизнь дочь когда будет жить? Или надо ждать смерти мамы чтоб делать то что хочешь?
1
Детям легче даётся адаптация .. мы через это всё прошли. Маму я забрала на время. Все хорошо. Гуляет и в магазин ходит сама.. книги в библиотеке беру для неё. Вместе ездим то в музей то в зоопарк , если не большие расстояния Маме 76 лет. В Испанию собираемся , мама отказалась ехать. Ей тяжело даются такие поездки, а вот через неделю в караван возле моря побыть то да . 30 минут машиной.. Так что смотря как усложнять.
Якщо раптом комусь цікаво, чим все закінчилось, то розкажу, бо ще трохи в шоці
Зібрались на вихідних з родиною на вечерю, почали розповідати про свої плани та наміри.
І все пройшло приблизно так, як я і очікувала. Тато відреагував спокійно, трохи злився, але вцілому ок. У мами ж спочатку шок, купа сліз. Наче заспокоїлась, але почала вигадувати різні варіанти як уникнути переїзду. Вкінці вечора посварились, бо почалось відверте приниження і обезцінювання.
На наступний день вирішила взагалі нічого не говорити, дала час обдумати.
Зараз під час розмови вона більш спокійна, вже не плаче, але згадує всіх знайомих, яким за кордоном погано живеться, всі ’так звані’ мінуси країни виставляє, як щось смертельне.
Ну і коронне звісно це те, що ми зіпсуємо дітям життя, просто шок
Короче, підтримки не відчули, розуміння теж, на жаль
Зібрались на вихідних з родиною на вечерю, почали розповідати про свої плани та наміри.
І все пройшло приблизно так, як я і очікувала. Тато відреагував спокійно, трохи злився, але вцілому ок. У мами ж спочатку шок, купа сліз. Наче заспокоїлась, але почала вигадувати різні варіанти як уникнути переїзду. Вкінці вечора посварились, бо почалось відверте приниження і обезцінювання.
На наступний день вирішила взагалі нічого не говорити, дала час обдумати.
Зараз під час розмови вона більш спокійна, вже не плаче, але згадує всіх знайомих, яким за кордоном погано живеться, всі ’так звані’ мінуси країни виставляє, як щось смертельне.
Ну і коронне звісно це те, що ми зіпсуємо дітям життя, просто шок
Короче, підтримки не відчули, розуміння теж, на жаль
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу