Діти бідних батьків мають менше шансів на життєвий успіх?

Нет, не все. Вы не мне ответили,но я была в такой же ситуации. Когда нет своей квартиры и помощи от родителей, ты скован в своей свободе выбора профессии и места работы. Долго искать работу нельзя потому что нужно платить за квартиру, начинать с 0 тоже нельзя,потому что за эту зарплату не проживёшь, учиться не можешь паралельно,потому что не сможешь сочетать с работой,которая кормит. Получается много упущенных возможностей. Это очень важно,когда после учебы есть опора и материальная поддержка от родителей,

В бедной семье через постоянные стрессы и общую нервозность ещё могут внушать, что если ребёнок по каким-то причинам хочет большего, то тем самым он оскорбляет своих родных, хочет быть лучше них, противопоставляет себя им и предает. А если родители чувствуют себя неудачниками они вместо поддержки будут транслировать ’не высовывайся’

Мой одноклассник в 17 поступил в мореходку, в 18 вьішел в Америке на сушу. В никуда , без знакомьіх и язьіка. Вьіжил. Имеет все. Жил в Краматорске в гостинке с мамой , папу в жизни не видел

Фіг його знає, я і сестра з бідної сімʼї. Я керівник відділу аналітики в іт компанії, нещодавно зародились нові амбіції і побачила куди рухатися далі, вона приватний нотаріус, не бідуємо. Знаю людей із не бідних сімей, які досягли менше, знаю із багатих сімей, які взагалі нічого не досягли, просто живуть за рахунок статків батька
А знаю і таких хто зі звичайних сімей досягли багато чого, і із заможніх також.
Тому, вважаю, головне не те з якої ти сім’ї, а те який ти маєш характер і амбіції

Мы все любим сказки, поэтому наша память заботливо сейчас подсовывает нам случаи из жизни про Петю, который чуть не босиком пришел в большой город и Машу, которая работала по 18 часов. И все они стали богачами, хоть и из бедных семей или сироты.
Но жизнь такова, что деньги-к деньгам. С исключениями, которые мы так любим.

І часто ще діти багатих батьків отримуюють атрофоване бажанння чогось досягати.

Не завжди так, є різні життєві приклади - багато залежить від самих батьків і їх поглядів на життя

Пробачте за зауваження, але мені якось дуже око ріже.

Правильно ’середовище’, а не ’середа’.

Так, дякую, ви праві)

Так, в бідній чи неблагополучній родині саме батьки навіюють своїм дітям шкідливі установки.
Від фінансових в стилі ’гроші - зло’, до сімейних в стилі ’чоловіка треба завжди слухатися’.
Останнє це від моєї власної матері, але до такого у мене зразу відраза пішла, тож не сприйняла, на щастя. А якби я сприйняла? А скільки дівчаток вірять, що так і має бути?

Автор, в нас батько ще й бив, не тільки пив, а і буянив. Освіта після 9го класу також. У мене взагалі перша освіта - бурса.
Також нових речей не бачила, їли те що на городі виростили. На морі вперше в 25 побувала. Нічого, зара покупка останнього вйфону взагалі ніяк не відображається на моїй зп. Ше й відкласти залишиться. Просто є люди які винять все в навколишньому середовищі, а є такі що будуть рвати і метати на своєму шляху, аби вирватися в кращі умови

Амбіції батьки можуть в дитині забити ще на стадії ’куди ти така крива, коса, тупа лізеш?’, ’он Маша і те і се, а ти моє покарання в житті’, ’навіщо тобі ті книжки- краще б думала що треба готувати і прибирати нормально (одруження не за горами)!’

Характер і амбіції теж формуються в дитинстві. Плюс генетично задані параметри, на які дитина взагалі не впливає і вплинути не може.
І знову виходить, кому як пощастить на старті.

...и стыдно ж так было, отличница, медалистка, - и пошла в пту. Позже уже была заочка по профилю, но...
А ипотека? Ну взяла в 23, что само по себе больше исключение, чем правило. К 40 выплатила. Через месяц от последнего платежа: война, прифронтовой город, прилеты, эмиграция. Бьешься как та лягушка, только не в молоке.

я б по іншому сказала, скоше ще важливо наскільки сім´я психологічно благополучна, якщо батьки люблять дитину, один одного, підтримують, щасливі, то це все теж має велике значення

вот правильно вы пишите, родители часто сами детей гнобят, стыдят, обесценивают, некоторые могут противостоять этому, некоторые нет
как будто завидуют детям

Про другу установку ви прям попали в серце,( матір ще і тепер, вже дуже старша жінка далі талдичить, що я не могла розвестися, сама б не справилася з дітьми. Треба терпіти чоловікові вибрики😩

Так валите из этой страны

При прочих равных вы правы автор. Потому что изначально старт у молодежи разный.
Мы с мужем оба из нищеты, а значит до первого авто, жилья и норм уровня пахали 10лет и продолжаем пахать. В то время когда мы купили бу ланос для работы, приятели ездили на Сантафе из салона, потому что родители купили, тоже самое с жильем и т.д. Муж бизнес поднимал сам с 0, с мастерской в углу гаража друга, а кто то просто возглавил родительский бизнес по наследству.
Кум к примеру имеет 4 квартиры, что не встреча рассказывает какие арендатели козлы и как тяжело сдавать недвигу в аренду, параллельно убеждает нас вложиться тоже в квартиры (его жена риелтор ))), забывая упомянуть, что свои квартиры они купили за наследство.
И таких примеров сотни.

Звичайно, що так. Діти алкозалежних батьків ростуть у постійному страху попасти на очі п´яного батька чи матері. Бо тоді сварка на рівному місці.
Жодних сімейних походів банально у парк. Ніякого зацікавлення чим там діти захоплюються. Утримання дітей на рівні тварин, щось поїсти. І якось одягнути.

У мене мама працювати почала в 40років, продавцем в супермаркеті, тато на роботах не затримувався, бо алкоголік запійний. Вам в від сестри на 2 роки старше передавався одяг, мені від сестри на 6 років старше… я була готова робити все щоб не жити таким життям, і щоб мої діти так не жили.
Прикладу амбіцій в моєму дитинстві не було, тільки в дорослому віці

На жаль, в сімʼї моєї мами так не було. Мій дід, її батько пив-гуляв, бабуся крутилася з ранку до ночі між роботою в колгоспі і домашнім хазяйством. Виховання було більш ніж строге. Мама навіть плакати десь ховалась, бо знала, що її не пожаліють, а радше навпаки((

Однозначно. Но, также важна цель у ребенка. Мы, например, оплатили своему ребенку учебу и жилье в Англии. Но чтобы ему сейчас вырваться, попасть на стажировку в топовую компанию, столько надо проделать самому.

Я щиро вірю, що в дітей зараз набагато більше можливості, ніж було в нас. Зно, завдяки якому розумні діти мають всі шанси на якісну освіту. Мільйони програм для мандрівок, безкоштовної освіти за кордоном в найкращих вузах, стажування. Велика кількість ГО, які допомагають. Все що треба, це крапля зусиль, мотивація, бажання змін. Немає грошей на репетитора? Є освітній суп чи той самий Engin. Немає на освіту? Програми UWC чи UGS. Я вже мовчу про eyp, Erasmus+
Зараз є мільйон шляхів, де не треба гроші, але треба мотивація та праця. Це допомагає зрівняти шанси дітям

У мене сім´я не бідна ,але робітники звичайні були . Я нічого не добилась в житті, але і не було такої мети .

Бідність не така велика перешкода, як погана атмосфера в родині. Коли немає базової підтримки і довіри. Але це може бути і в заможних родинах так само, як в бідних

У вас низкая самооценка
На мне нормальный женился. Хотя многие бы удивились видя внешность

мне кажется, что на успех влияет финансовое состояние родителей, благополучная атмосфера в семье и воспитание, есть ещё врождённые качества ребенка, вот все вместе даёт больше всего успеха, а по отдельности уже как получится, смотря сколько факторов сложится, ну и исключения есть

Та ні, не зрівнялись. Коли батьки і квартирку і в квартирку все вже зробили, то це одне, а коли як ми з чоловіком до сорока років тільки збирали на свою квартиру, то це дуже інше. Ніхто з батьків нічим не поміг, обоє ми з бідних родин.

Так, звичайно.І насправді справа навіть не в грошах. Мені здається, що люди які мають гроші і чогось досягли в цьому житті заряджені навіть певною енергетикою, завжди рухаються по життю і допомагають обрати дітям свій шлях, у них оточення інше. Люди які не мають грошей, самі подумайте, нічого не міняють, працюють на одній і тій самій роботі десятиліттями, у них немає мрій і бажань, не мають енергії на себе, не кажучи вже про дитину.
Мені 35 років, єдина дитина в сім´ї, але ніякого старту не отримала, жили як і більшість. Вистачало на їжу, одяг,якісь парки, зоопарки і все. На море перший раз поїхала з чоловіком.Я найактивніша в родині :-) Коли ходила на курси англійської, мій батько кричав:Навіщо воно тобі треба! Коли пішла на курси парикмахерів, мені сплатили 1 етап, а на другий гроші не дали. Закінчила університет, пішла до аспірантури, закінчила її, але не встигла захиститись, прийшла війна.Ще з університету почала працювати і рухатись, десь підробляти, хотіла кращого життя, але до сих пір не вигребла. Завжди маю якісь фінансові обмеження, щоб пійти навчатись, про щось мрію і все впирається в гроші. Добре, що зараз є безкоштовні курси, проходжу, дізнаюсь щось нове, перед війною був шанс на розвиток і знов все накрилось, карма якась. Мрії є звичайно, але час іде і від цього болить ще більше.Зараз підтягую англійську, вчу польську, а там подивимось...

Так, це те ж саме, що написала я - багато залежить від батьків і їх поглядів на життя.
Але є добра новина) в дорослому віці ми обираємо як бути з тим, що в нас заклали батьки