Як змириться з хворобами, старістю?

Не варто руйнувати себе. Свою психіку.
Хай це роблять люди, які адекватно приймають життя та смерть тварин.

Я вже писала, що нема ніякої ненавісті в мене. Мене не розуміють(

Я поэтому слово ненависть взяла в кавычки. Конечно, это не ненависть в прямом смысле. Это очень острое ощущение своей необходимости в жизни мамы. Бежать на амбразуру с голой грудью. Главное, не останавливаться.
Потому что если Вы остановитесь, то начнут появляться очень неудобные мысли.

Думки не залежать від дій. Щоб они з´являлись, стояти не треба.

Давно думаю, що автор тріль

Всё связано. Как люди не любят эту вторичную выгоду. Нет, мы не такие, у нас славная мотивация (спасти маму, спасти котика), а остальное оно само, жизнь боль.

Що само?

Хто такий тріль?

Ви))

Не реализоваться в жизни, разрушить свою семью, покалечить жизнь двум детям итд.
Оно ж всё само, Вы мимо шли, понятно, что виновата мама и немного котики, заставляют Вас страдать, переживать, мучаться.

Нікому життя я не калічила. Як зручно жити людям, турбувати не повинно нікого.

Знаю по себе, что когда в голове порядок, то не думается про конечность жизни, и не высчитывается сколько там еще осталось. Просто живется. Здесь и сейчас. И это происходит совершенно естественно, без напряга или дополнительного усилия.
Автор, вы же молодая женщина. У вас семья и дети, ну чего вам о смерти думать. Вам еще детей вырастить, для себя пожить и внуков поднять помочь. Дел еще лет на 100!
А про старость и болезни. Ведь они не моментально и одномоментно приходят. Постепенно и незаметно. Если не запускать, то многое корректируется, поправляется. Надо быть борцом. Не кисните. Никто не придет, по головке не погладит и не сделает вам хорошо. Я это поняла, когда родителей не стало. Для них я была ребенком всю жизнь, а для остальных - я взрослая тетя. И не поймут мои тоску и слезы ни муж, ни дети, ни подруги… я же мама, а значит должна быть сильной и жить.

Я допомогла деяким, це того не варто?

Я не одна тут пишу. Якщо мені легче, коли пишу, чому не писати? Від цього погано комусь?

Нікому життя я не калічила. Як зручно жити людям, турбувати не повинно нікого.

А як Люди працюють в лікарнях або взагалі на швидкій, вони ж постійно на стресі.

До речі, плаксивість то не тільки психіатрія, неврологія, то ще жіночі гормони можуть скакати, клімакс на носі.

Ну я теж до помогала різним тваринам, і звичайним і двоногим)))
Відношення до тварин як є, всіх не спасеш, а двоногих не переробиш. З котів та собак шапки шили після другої, мʼясо в магазинах то не жалко? Зустріла якось бабку яка повна рашистка, вірить телебаченню тієї педерації, що путлєр добрий і що він все правильно робить і що Буча то українська постанова, але вона рятує кинутих собачок, котиків і допомогає українцям, які приїхали до того міста (переклади по інстанціях). Як таке може бути?

До речі тваринки то добре, сама стояла біля метро та обʼяви на олх робила. Але щось мені здається, що у вас немає сімʼї, то всиновить дитину або кілька, великих по 8-13 років брати взагалі ніхто не хоче, але ж вони все одно діти, їм також треба любов та увага дорослої людини, боїтесь відповідальності одразу, то хоча б під опіку по вихідним.

Вот это оно. Поэтому Вы за свою маму будете держаться и после её смерти. Иначе придется смотреть правде в глаза.

Я не реагую явно. Приклад.
Один раз хотіла допомогти коту-британцю. Він не пішов в руки, а вліз в щиток, вбило струмом.
Я не витримала, пішла з дому, дві години ревіла на вулиці. Це нормально, така реакція через чужого кота? Не завжди вдається не реагувати(

Ви абсолютно нормальна людина : милосердна, емпатична. Це нормально думати не тільки про себе, а і допомогати іншим.

и вернуться к семье и детям, а сейчас удобно все на маму свернуть и ничего не делать. Кошечкам она помогает, а детей бросила

Легше від того що ви посміховисько?
В щоденнику пишіть, до психіатра йдіть

Вот это оно. Поэтому Вы за свою маму будете держаться и после её смерти. Иначе придется смотреть правде в глаза.

Я щось смішне пишу тут? Чи щось погане роблю?
До чого вирішили, що мені треба до псиїіатру?

Какой смысл их брать? Это типа купи козу?

Посміховисько не має відношення до слова смішне

Про що Ви? В мене нема діагноза, я працюю. Нема можливості по лікарням вештаться)

да кого выслушаете. это один из кризисов.я сейчас такое же переживаю

Мене тут усі в психликарню кладуть(
Кризис середнього віку психіатр лікує?
Тваринам більш не допомогаю, бо це зайняття неблагодарне( Т.є. тварини то благодарні, а від людей стільки неприємного наслухаєшься( Не хочу більше!