ОдинРазНадетое• 12 января 2024
Я очень многое не понимаю
Я потеряла себя и не понимаю, как другие сейчас живут, как строят цели, развиваются, я как будто застыла после 24.02 и я понимаю, что уже много времени прошло, пора строить жизнь. Но я потеряла связь с прошлым, его как будто никогда не было, настоящее отвратительно, а будущее кажется туманным. Может кто-то находился в таком же положении и справился? Я вообще не вижу смысла жить. Это просто выживание
2
13
1
Мелочунь• 12 января 2024
Аналогічно. І саме в цьому найгірше, що вже 37 років, а так нічого не нажили і не побачили. І вже не побачимо, все(((
3
1
6
іронічна антитеза• 12 января 2024
Те саме, виїхала з країни, а ідей нема взагалі на майбутнє. Не хочу тут бути, і розумію що в Україні поки і кінця краю нема цьому всьому. Хочеться або в дитинство, або промотати 10 років вперед.
4
5
Гага Газу• 12 января 2024
ради чего раньше жили?
Посмотрите на друзей, знакомых, ориентируйтесь на более сильных
Посмотрите на друзей, знакомых, ориентируйтесь на более сильных
3
Кукарикуууууу• 12 января 2024
Живу сегодняшним днём и делаю, что хочется. То, что раньше откладывала на будущее и может там когда то, делаю сейчас. Будущее тоже не вижу, но как то ценность времени и жизни очень изменилась, как и амбиции , они просто исчезли
8
неДодекаэдр• 12 января 2024
Научилась наконец то радоваться жизни и каждому прожитому дню
До войны все откладывала ,
До войны все откладывала ,
7
автор
ОдинРазНадетое
• 12 января 2024
Ответ дляКукарикуууууу
Живу сегодняшним днём и делаю, что хочется. То, что раньше откладывала на будущее и может там когда то, делаю сейчас. Будущее тоже не вижу, но как то ценность времени и жизни очень изменилась, как и амбиции , они просто исчезли
Тоже амбиции пропали совсем, из-за этого на фоне других знакомых чувствую себя неудачницей
автор
ОдинРазНадетое
• 12 января 2024
Не могу жить одним днём и наслаждаться моментом, потому что нужно ходить на нелюбимую работу из-за денег, и менять особо вариантов нет, я искала и по собеседованиям ходила, но зп предлагают меньше. Друзья все в других городах, а новых здесь найти не получается. Поэтому какой-то радости в настоящем нет
4
1
Маруська Му• 12 января 2024
У меня так всегда было. Но была какая-то призрачная надежда или наивность, она давала веру, сейчас и этого нет.
Чем-то напоминает игру бродилку. Вот ты начал игру, вроде движешься, все как надо и вдруг зашел в тупик и в нем ходишь по кругу. Вроде есть движение, но результата нет.
Чем-то напоминает игру бродилку. Вот ты начал игру, вроде движешься, все как надо и вдруг зашел в тупик и в нем ходишь по кругу. Вроде есть движение, но результата нет.
3
3
1
неДодекаэдр• 12 января 2024
Ответ дляОдинРазНадетое
Тоже амбиции пропали совсем, из-за этого на фоне других знакомых чувствую себя неудачницей
Причем тут иные ? Вам сейчас дать все и ничего не изменится , если человек не счастлив его хоть в какие обстоятельства помешать все это вылезет снова через время . Вам надо понять , что вам делает счастливой ?
1
5
Протру пилюку• 12 января 2024
Аналогично
Что делать тоже не знаю, просто хочется назад в довоенное время
Что делать тоже не знаю, просто хочется назад в довоенное время
2
Мама Чели• 12 января 2024
Я жила в таком состоянии лет 5.Как по мне,есть два варианта, первый-думать,что это временно и главное выжить, второй-запланировать эмиграцию и осуществить её. Я жила в первом варианте,поняла,что не смогу и выбрала второй.
2
Я отношусь так, прошлого уже нет и не будет, живы и относительно здоровы все в семье - это уже огромное счастье, не всем так очень сильно повезло. Надо идти вперёд или хотя бы лежать в этом направлении.) Да переоценка глобальная, понимаешь, что многое, что до войны было важно потеряло свою ценность.
2
3
Криниця щастя• 12 января 2024
пытаюсь вытаскивать себя, но потом всë равно лечу в пропасть. было сложно до войны, а теперь всë усложнилось еще больше и нет перспектив. понимаю, что уже ничего не увижу, не найду хорошую работу. возраст такой, что нужно жить, но обстоятельства таковы, что жизни не будет.
2
1
Ответ дляКриниця щастя
пытаюсь вытаскивать себя, но потом всë равно лечу в пропасть. было сложно до войны, а теперь всë усложнилось еще больше и нет перспектив. понимаю, что уже ничего не увижу, не найду хорошую работу. возраст такой, что нужно жить, но обстоятельства таковы, что жизни не будет.
Така сама фігня
1
После шести ни-ни• 12 января 2024
За кордоном, війна, втрата дитини, не можу знайти нормальну роботу, машину водити не вмію і не хочу, транспорту в місті не має, якийсь тупік. Ніхто не розуміє стан, знайомі пропонують тільки прибирання і не розуміють чого я сиджу вдома а не мию поли з вищою освітою, чому не навчилася водити машину. Відчуття що всім абсолютно пофіг на твоє горе і не має ні каплі емпатії
5
3
Миссис Буркул• 12 января 2024
Ответ дляПосле шести ни-ни
За кордоном, війна, втрата дитини, не можу знайти нормальну роботу, машину водити не вмію і не хочу, транспорту в місті не має, якийсь тупік. Ніхто не розуміє стан, знайомі пропонують тільки прибирання і не розуміють чого я сиджу вдома а не мию поли з вищою освітою, чому не навчилася водити машину. Відчуття що всім абсолютно пофіг на твоє горе і не має ні каплі емпатії
а як вас повинні розуміти?
у мене теж життя не айс, але я сама до нього прийшла то ж самій і вигрібати, усі зайняті своїм життям, ніхто допомагати не збирається
у мене теж життя не айс, але я сама до нього прийшла то ж самій і вигрібати, усі зайняті своїм життям, ніхто допомагати не збирається
2
Миссис Буркул• 12 января 2024
Ответ дляфрау Гітта
Помощь другим- отличный смысл жизни. И животным в том числе.
на это все нужны ресурсы, как материальные так и моральные
Угги в горошек• 12 января 2024
В мене так само, тільки десь місяці 2, до цього ще була якась надія
lawyer2006• 12 января 2024
Ответ дляПосле шести ни-ни
За кордоном, війна, втрата дитини, не можу знайти нормальну роботу, машину водити не вмію і не хочу, транспорту в місті не має, якийсь тупік. Ніхто не розуміє стан, знайомі пропонують тільки прибирання і не розуміють чого я сиджу вдома а не мию поли з вищою освітою, чому не навчилася водити машину. Відчуття що всім абсолютно пофіг на твоє горе і не має ні каплі емпатії
війна спричинила втрату? Скільки вам років, може у вас життя тільки починається, а ви сумуєте?
Тріль!• 12 января 2024
Нашла еще несколько работ, работаю с утра до ночи, некогда вникать что куда летит,новости читаю в общественном транспорте, когда переезжаю с одной работы на другую . Очень много работаю, так и думать некогда . В начале войны, когда не работала было то же самое, не могла даже одеться, так руки трусились от страха, сидели в метро. Появилась работа, мозг переключился
2
После шести ни-ни• 12 января 2024
Ответ дляlawyer2006
війна спричинила втрату? Скільки вам років, може у вас життя тільки починається, а ви сумуєте?
38, не війна, онкологія
1
lawyer2006• 12 января 2024
Ответ дляПосле шести ни-ни
38, не війна, онкологія
сумно в будь-якому випадку. Нове життя може відродити вас і дати щастя. У нашому садочку є мама одна, в 38 років її 6-річний синок загинувв ДТП, їдучи на автобусі до бабусі в село.Горе було невичерпне. Але вона в 42 завагітніла і в 43 роки народила дівчинку. Вона дуже щаслива, її життя змінилось дуже сильно.
ТатьянаИгоревна• 12 января 2024
Почитайте книгу про датське Хуге ☺️. Радіти процесу життя, а не цілям. Це як кудись їхати довго. Вам хочеться скоріше доїхати і ви дивитесь тільки на дорогу. А можна ще зупинятись і роздивлятись краєвиди.
2
Файна дівка• 12 января 2024
Я все життя в режимі виживання. Щодо планів на майбутнє - їх чітких і не було ніколи , тільки образи в голові, орієнтири, і все
Мочалкин блюз• 12 января 2024
Ответ дляФайна дівка
Я все життя в режимі виживання. Щодо планів на майбутнє - їх чітких і не було ніколи , тільки образи в голові, орієнтири, і все
Что Вы имеете ввиду под словом ориентиры? Разве ориентиры это не цели?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу