Оце так цабе• Изменено 21 января 2024
Навіщо заводять дітей у бідності?
Маємо хресника з-під Києва. Мріяла дитина про кросівки. Займається футболом. Звичайні. За 4000 гривень. Він коли їх отримав, ледве свідомість не втратив. А мої діти їдуть невдовзі на Сицилію і сприймають це спокійно. Сидять в айфонах і без зайвих емоцій. Не розумію , нашо клепать дітей, щоб не могли батьки навіть кросівки придбати, що для нього коли хресний купив , ніби мрія здійснилася. Від звичайного взуття....у 2024 році.
показать весь текст
12
5
24
1
8
145
бЭйбА• 21 января 2024
Ответ дляНа_оба_рот
А суть не в цьому, а в тому нехай подруга знає яка в неї пАдружка і кума.
І що їй то дасть? Проковтне щоб не втратити матеріальне. Тільки засмутиться
3
бЭйбА• 21 января 2024
Ответ дляХаДиДиШь
Никто никому не обязан.
Сами подвизались, выпендривались своей показухой, а потом чем-то недовольны.
Не покупать дорогие подарки не вариант?
Ах да, а что же тогда обсуждать, как тешить свое самолюбие и как самоутверждаться?
Жизнь перестанет быть такой яркой😆
Сами подвизались, выпендривались своей показухой, а потом чем-то недовольны.
Не покупать дорогие подарки не вариант?
Ах да, а что же тогда обсуждать, как тешить свое самолюбие и как самоутверждаться?
Жизнь перестанет быть такой яркой😆
Да, без таких хапуг и жизнь не жизнь ))))
Вилами по воде• 21 января 2024
Ответ дляТатьяна_М5
Я думаю, что это не разбалованность, а просто способ жизни. Ну вот олигархи ж рожают детей? У них дети в маршрутках не ездят и понятия не имеют, что это такое. Имеют айфон и воспринимают его, как телефон, а не как мечту или достижение в жизни). Разве это плохо? Ценность разве в вещах?
Мои тоже имеют все, что захотят и дня рождения для этого не нужно ждать. Они и не мечтают о кроссовках или куклах. У них другие ценности, не материальные. Моя дочь писала письмо деду морозу: там было 2 пункта. Первый: хочу учится лучше всех в классе. 2. Хочу чтоб мои мама и папа никогда не постарели.
Мои тоже имеют все, что захотят и дня рождения для этого не нужно ждать. Они и не мечтают о кроссовках или куклах. У них другие ценности, не материальные. Моя дочь писала письмо деду морозу: там было 2 пункта. Первый: хочу учится лучше всех в классе. 2. Хочу чтоб мои мама и папа никогда не постарели.
И моя такая же. Почти 12 лет. Только что ради интереса спросила знает ли она какой у нее телефон, она замялась и так неуверенно: ну красный какой-то
бренд не знает)
У нее 14 айфон))
бренд не знает) У нее 14 айфон))
1
3
ЯсноВидящая• 21 января 2024
А якщо в мене двоє і немає у них айфонів, лише самсунги, а кросівки шукаю за 1500грн , ато й за 700грн можу купити в магазинах на розпродажі. А сину футбольні бутси купувала б/у , бо для мене за 4тис.грн, то занадто.
Все ? Навіщо клепали тих двоє дітей?)) Серйозно? Мабуть, саме для того і народжують, щоб замки, айфон, Мальдіви - а всі інші наклепали
.
Все ? Навіщо клепали тих двоє дітей?)) Серйозно? Мабуть, саме для того і народжують, щоб замки, айфон, Мальдіви - а всі інші наклепали
.
1
3
ХаДиДиШь• 21 января 2024
Ответ длябЭйбА
Да, без таких хапуг и жизнь не жизнь ))))
Без лоха жизнь плоха.
А вообще почитайте, что такое созависмость.
В этом случае она тоже имеет место быть.
А вообще почитайте, что такое созависмость.
В этом случае она тоже имеет место быть.
На_оба_рот• 21 января 2024
Ответ дляTammy21
Для мене це якесь варварство та недалекоглядність таке писати. Емоційне каліцтво(
Нажаль я не можу написати, що я думаю про написане, мене забанять відразу. Але навіть якщо це і троль, то не можна буди такою безмозглою.
3
Безлім на все• 21 января 2024
Ответ длябЭйбА
І що їй то дасть? Проковтне щоб не втратити матеріальне. Тільки засмутиться
В нас також була ´´багата хрещена´´, правда коли хрестила , то не була багатою. Не спілкуємось , бо ми не збирались ´´ковтати´´. І зараз вона бідніша за нас. Життя воно таке...
2
На_оба_рот• 21 января 2024
Ответ длябЭйбА
І що їй то дасть? Проковтне щоб не втратити матеріальне. Тільки засмутиться
З чого Ви взяли, що підсумок був саме таким? Це ваша думка і не більше
3
Татьяна_М5• 21 января 2024
Ответ дляТвоя космішна
А вы сами в какой семье выросли? А ваши родители?
Я выросла в достатке. Меня было не удивить ни ресторанами, ни крутыми тачками, ни подарками. Потому, создавая свою семью, я не смотрела на наличие квартиры, машины, денег. Мой выбор был по другим критериям. И он оказался не ошибочным. Ну и конечно, общество, которое меня окружало, тоже не ели сухари с килькой. И с бедными ребятами я тоже встречалась, правда не долго. И оставляла их не из-за отсутствия денег, а из-за их мышления ( нищего мышления).
4
3
1
бЭйбА• 21 января 2024
Ответ дляБезлім на все
В нас також була ´´багата хрещена´´, правда коли хрестила , то не була багатою. Не спілкуємось , бо ми не збирались ´´ковтати´´. І зараз вона бідніша за нас. Життя воно таке...
Ну таке. Мені пропонували бути хресною далекі родичі чоловіка з місцини де я буваю раз на рік. Вони щиро сказали що нічого страшного,головне що як стану хресною то буду частіше приїздити і торувати хреснику шлях у житті. Облом. Життя воно таке...
бЭйбА• 21 января 2024
Ответ дляНа_оба_рот
З чого Ви взяли, що підсумок був саме таким? Це ваша думка і не більше
Тут всі тим і займаються що висловлюють думки. На гордість треба ресурси - якщо вони є то не потрібні ’багаті’ хрещені
1
Просто болталка• 21 января 2024
’ звичайні’ кросівки за 4000 грн,а автор звичайний троль,або просто злодійка
1
Твоя космішна• 21 января 2024
Ответ дляТатьяна_М5
Я выросла в достатке. Меня было не удивить ни ресторанами, ни крутыми тачками, ни подарками. Потому, создавая свою семью, я не смотрела на наличие квартиры, машины, денег. Мой выбор был по другим критериям. И он оказался не ошибочным. Ну и конечно, общество, которое меня окружало, тоже не ели сухари с килькой. И с бедными ребятами я тоже встречалась, правда не долго. И оставляла их не из-за отсутствия денег, а из-за их мышления ( нищего мышления).
А вы при чем? Я у автора спрашивала
4
Мишка-шалунишка• 21 января 2024
Ответ дляОце так цабе
Це ви про себе?
От бачите, ви навіть прості тексти сприймати не в змозі
Весняний Марафон• 21 января 2024
Автор, я з вами.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
1
10
7
Твоя космішна• 21 января 2024
Ответ дляВесняний Марафон
Автор, я з вами.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
А есть середина между айфонами и куриными крыльями с гречкой ( очень вкусно, кстати) ?
1
5
Твоя космішна• 21 января 2024
Ответ дляВесняний Марафон
Автор, я з вами.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
Мои дети приходят от гостей и никогда не рассказывают, как у них телефоны и одежда, у них другие темы и интересы абсолютно. И дети друзей такие же, они обсуждают игры, кружки, школьные приколы. Ездят на кружки на троллейбусе и могут сами добраться по городу,куда нужно, знают улицы, маршруты. А какие у кого худи, Зара или манго им вообще пох
2
4
Гомосноб• 21 января 2024
Ответ дляНесемо світло разом
Охренеть кросовки за 4000 ещё и в такое время
Это для футбола, наверное.
Свезло так свезло• 21 января 2024
Меня рожали родители в относительном достатке. Но потом все поменялось. Потом мать заболела умерла, из бедности в нищету скатились. Потом училась, студенчество и первые годы работы относительно нормально было, то богаче то беднее но голодом не страдала и одежда была. И добирала впечатлений так сказать.
Вышла замуж, у мужа был нормальный заработок, я тоже работала, Родила ребенка, муж потом неудачно сменил работу, у ребенка инвалидность, два диагноза, с войной у мужа сфера просела - опять привет нищета. На старте одно, потом другое. Знала бы изначально что так просядем - не рожала бы. Но не отмотаешь. Но до такого чтобы суп из голубей Слава Богу не дошли. Ребенку колбасу или мясо беру, сама могу или муж не купить что нужно.
Ищу акции, переоформляем сейчас инвалидность на подгруппу и выплаты больше, разберусь работу искать буду пока муж просел чтобы с ребенком сидел. Как-то так.
Можно просчитать многое. Но нельзя все. Особенно с войной сейчас.
Вышла замуж, у мужа был нормальный заработок, я тоже работала, Родила ребенка, муж потом неудачно сменил работу, у ребенка инвалидность, два диагноза, с войной у мужа сфера просела - опять привет нищета. На старте одно, потом другое. Знала бы изначально что так просядем - не рожала бы. Но не отмотаешь. Но до такого чтобы суп из голубей Слава Богу не дошли. Ребенку колбасу или мясо беру, сама могу или муж не купить что нужно.
Ищу акции, переоформляем сейчас инвалидность на подгруппу и выплаты больше, разберусь работу искать буду пока муж просел чтобы с ребенком сидел. Как-то так.
Можно просчитать многое. Но нельзя все. Особенно с войной сейчас.
1
Твоя космішна• 21 января 2024
Ответ дляКуколка-мяуколка
Криштиану Роналду Из очень бедной семьи. Просто факт.
Как и многие другие спортсмены,учёные, писатели
3
Вишиванка• 21 января 2024
Ответ дляОце так цабе
Наша сім´я кросівки йому придбала
А рідні що? Наклепали і в туман?
А рідні що? Наклепали і в туман?
У вас может настать такой период, что пойдете айфоны в ломбард сдавать и деньги на хлеб собирать.Не зарекайтесь, ой не зарекайтесь и не обсуждайте!Жизнь длинная......
5
Твоя космішна• 21 января 2024
Ответ дляОце так цабе
Наша сім´я кросівки йому придбала
А рідні що? Наклепали і в туман?
А рідні що? Наклепали і в туман?
Вы нищая душой,купили кроссовки и обсуждаете это. Нищебродство это не о покупках. И ваши дети , как вы сами писали, без эмоций сидят в айфонах
1
мадамГрицацуева• 21 января 2024
Ответ дляВесняний Марафон
Автор, я з вами.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
Виросла в бідній сімї - не розумію - на якого х... мої батьки заводили дитину...Нищеброди з совка, які ледве могли заробити мінімалку й абсолютно нічим не цікавились й нічого не хотіли, лише постійно гризлися мід собою й зганяли злість на мені.
Радість від життя я почала отримувати лише в 30 років, коли змогла видертися з цієї нищебродської ментальності й комплексів.
До 16 ти - життя було просто пеклом. Хліб з цукром, суп бл*** з голуба, якого тато зловив, бо не було мяса, одні штани з латками на колінах й цукерки від хрещеного на Новий рік. ЖОДНИХ приємних спогадів з дитинства. ЖОДНИХ! Постійне відчуття неповноцінності, коли однокласники приходять на 1 вересня в новому одязі, з новою канцелярією, а я - бомж бомжом. Скільки я ревіла в дитинстві - не передати((( Вічно голодна, вічно перелякана й зашугана.
А зараз - є можливості ростити дитину в шикарних умовах, в розвитку, купувати якісні речі, давати все...
Уявіть - що відчуватиме дитина, яка приходить в гості до однокласниці, в якої новий айфон, одяг нехай навіть з Манго й Зара, вдома купа іграшок, на столі кошик з дорогими фруктами, її возять в школу на гарному авто...
а цю дитину возять в набитій маршрутці чи метро, одягають в обноски від родичів й годують гречкою з курячими крилами з атб?
В таких сімях жодного щастя - лише постійна гризня за гроші, бо елементарно не закриті базові потреби, а дитина - страждає.
Вашій дитині не грозить вигризатися з совка...А от та страждуща зробить все щоб жити краще і дякувати батькам за те ,що навчили цінувати людяність а не гроші.Він буде босим грати у футбол.... Прочитайте про сильних світу цього і про мажориків...
1
Бешене сарі• 21 января 2024
Не надо ля-ля
Лучший игрок мира в футбол бразилец Пеле вырос в нищете и никаких кроссовок за дурные деньги у него не было - а был талант и самодисциплина, много тренировок и стремление (а мяч он набивал босыми ногами, попробуйте Вам понравится) - без этого никакие кроссовки за 100+тысяч ничего не дадут.
Избито но вечно - все пройдет и это тоже.
Нет ничего более постоянного чем временное.
Материальное важно - но не это самое главное к счастью.
У моего мужа - одноклассник - в советское время у него одна тетка работала в Севморфлоте и у него с рождения были и памперсы и все такое и этов маленьком селе под Киевом, вторая тетка вышла замуж за югослава - и он год через два каждое лето проводил на Адриатике. Вырос получил в/о, хорошую работу и тем не менее спился, допился до ручки и все (оставил двух несовершеннолетних детей сиротами, и недостроенный дом в селе).
Посмотрите на умирающие города в США - жуткое зрелище, когда-то это были суперсовременные, бурлящие жизнью города которые строили исходя из того что рядом процветала добыча угля, но потом газо-нефтяное лобби уголь задавило, эти города быстро опустели как и жизнь в них (а когда-то наверняка ктот влезал в колоссальные кредиты чтобы купить там домик).
Цыплят по осени считают.
Если доживем через 20 лет расскажите чего достигли Ваши дети и этот юный футболист в кроссовках за 4000грн (и окажется скоро что этому юному дарованию кроме кроссовок для успеха нужен еще и мяч из кожи динозавра прошитый нитками тутовых шелкопрядов)
Лучший игрок мира в футбол бразилец Пеле вырос в нищете и никаких кроссовок за дурные деньги у него не было - а был талант и самодисциплина, много тренировок и стремление (а мяч он набивал босыми ногами, попробуйте Вам понравится) - без этого никакие кроссовки за 100+тысяч ничего не дадут.
Избито но вечно - все пройдет и это тоже.
Нет ничего более постоянного чем временное.
Материальное важно - но не это самое главное к счастью.
У моего мужа - одноклассник - в советское время у него одна тетка работала в Севморфлоте и у него с рождения были и памперсы и все такое и этов маленьком селе под Киевом, вторая тетка вышла замуж за югослава - и он год через два каждое лето проводил на Адриатике. Вырос получил в/о, хорошую работу и тем не менее спился, допился до ручки и все (оставил двух несовершеннолетних детей сиротами, и недостроенный дом в селе).
Посмотрите на умирающие города в США - жуткое зрелище, когда-то это были суперсовременные, бурлящие жизнью города которые строили исходя из того что рядом процветала добыча угля, но потом газо-нефтяное лобби уголь задавило, эти города быстро опустели как и жизнь в них (а когда-то наверняка ктот влезал в колоссальные кредиты чтобы купить там домик).
Цыплят по осени считают.
Если доживем через 20 лет расскажите чего достигли Ваши дети и этот юный футболист в кроссовках за 4000грн (и окажется скоро что этому юному дарованию кроме кроссовок для успеха нужен еще и мяч из кожи динозавра прошитый нитками тутовых шелкопрядов)
2
Татьяна_М5• 21 января 2024
Ответ дляТвоя космішна
А вы при чем? Я у автора спрашивала
То автор тоже, наверное, выросла в нормальной семье)
1
Твоя космішна• 21 января 2024
Ответ дляТатьяна_М5
То автор тоже, наверное, выросла в нормальной семье)
Нет,в ненормальной
Заздрість то погано• 21 января 2024
Ну наверное чтобы у всяких ущербных забыть разрешение спрашивать, кто его знает))
Подвійна веселка• 21 января 2024
Ответ дляЇжак в панчохах
Бідність це дохід менше 14 тис грн за даними ООН
В соответствии со стандартами ООН в мире установлена черта бедности на уровне 5 долларов в день. Это не 14 тыс грн, а всего около 6 тыс. грн
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу