Як би реагували на таке прохання про допомогу?

Є в мене знайома, знаю з дитинства, періодично зустрічаємося, спілкуємося.
Минулої весни її дитині виповнилося 3 роки, при зустрічі вона обмовилась, що планує з чоловіком ще одну литину.
Щоб ви розуміли, там життя на межі бідності, кредити на авто, чоловік заробляє мало, одягаються в секенді, завжди жаліється, що не має грошей. Я їй кажу, може ти почекаєш, вийди на роботу, хоч вдягнись потім за ці гроші чи кредити закрити трохи.
На початку літа в мене шок, бо вона вагітна, я її навіть не привітала, бо я розуміла, що це все якийсь сюр і не можливо.
Але ні. Таки вагітна.
Скоро їй народжувати і вона тепер просить допомоги купити речі, коляску і тд. Мов запитай у знайомих, може хто віддасть або продасть не дорого, бо в них не має грошей.
А я не хочу нічого питати. Ви дорослі люди які вирішили народити дитину, то тепер ви і вирішуйте свої проблеми.
І я їй відмовила, мов не буду, не маю на це часу, да й багато оголошень скрізь, беріть шукайте.
І тут розумію, що вона натякає на те, щоб я їй допомогла це ще й купити за мої гроші, бо в них скоро дитина народиться і грошей не має.
Моїй дитині молодшій майже 2 роки, то тепер вона нагадує мені про те, що я повинна їй залишати речі після нього. А я не хочу! Бо знову ж таки. Ви планували дитину. То чому я повинна закривати питання одягу?
Чоловік каже, ну так ти все рівно одяг віддаєш, яка різниця кому.
А для мене це принципова різниця. Не хочу допомагати таким не відповідальним батькам, які не взмозі забезпечити елементарним.