Сама не знаю• 25 января 2024
Як ви пережили втрату близкої людини ?
Що вам допомагало ? Молитви, розмови з іншими, або навпаки бути на одинці? Можливо психолог? Поділіться своїми історіями, будь ласка. Розумію, що все індивідуально і кожен проживає горе по своєму , але буду вдячна за ваші поради. Життя продовжується, але буває накриває сильно..
31
0
Ніяк (
Більше 2 років як немає мами, померла раптово за 2 дні від ковіду...
Папа раніше, але він хворів, підсвідомо розуміла, що це може статися.
Смерть мами не усвідомлюю до сьогодні.
Більше 2 років як немає мами, померла раптово за 2 дні від ковіду...
Папа раніше, але він хворів, підсвідомо розуміла, що це може статися.
Смерть мами не усвідомлюю до сьогодні.
1
Співчуваю вашій втраті. Горе накриває, здається нескінченним і безпросвітним. Будуть йти дні за днями. Перший час не треба примушувати себе справлятися, стримуватися, шукати управу на те, що неможливо нікому змінити. Пливіть за течією, виконуючи найнеобхідніше і слухайте себе.
Якщо придушувати в собі свої емоції, біль закапсулюється надовго.
Так, ви маєте рацію, що проживання горя - дуже індивідуальне, кожен, навіть якщо поруч є близькі, кожен проживає своє горе всередині себе.
Скажу про досвід людей, які вже пережили таке. Дуже складні перші півроку, рік. Іноді навіть доводиться треба вдаватися до заспокійливих засобів.
Біль може повільними кроками йти, але емоційні сплески траплятимуться й згодом. Змиритися з втратою означає, що ви приймаєте реальність того, що сталося, дозволити емоціям бути відчутими (не придушувати ці почуття через страх або сором), й продовжувати займатися важливою для вас діяльністю якамога краще.
Якщо придушувати в собі свої емоції, біль закапсулюється надовго.
Так, ви маєте рацію, що проживання горя - дуже індивідуальне, кожен, навіть якщо поруч є близькі, кожен проживає своє горе всередині себе.
Скажу про досвід людей, які вже пережили таке. Дуже складні перші півроку, рік. Іноді навіть доводиться треба вдаватися до заспокійливих засобів.
Біль може повільними кроками йти, але емоційні сплески траплятимуться й згодом. Змиритися з втратою означає, що ви приймаєте реальність того, що сталося, дозволити емоціям бути відчутими (не придушувати ці почуття через страх або сором), й продовжувати займатися важливою для вас діяльністю якамога краще.
Час час і ще раз час. Помер чоловік. І молитви були, і в церкву ходила, далі нова робота, більше обов’язків, діти... Але потрібно мабуть були і ліки все таки, бо мене депресія накрила вже пізніше, років через 3-4. Головне не закривайтесь і не сидіть вдома. Співчуваю вам!
Мені здається, що смерть неможливо пережити. З часом біль притупляється і ти просто живеш з цим. Моментами вертається, згадуєш, плачеш.
Дуже важко перші 40 днів, потім легше. Перший тиждень після смерті батька я не спала. Думала, що так не буває і на третій день звалить. Але ні. Не спала ні вдень, ні вночі.
Ми тоді були як в тумані. Портрет, який мав лишитись на кладовищі, чомусь принесли додому. Мамі так сказали, а вона не дуже на той час розуміла, що ї кажуть. Він стояв напроти мого дивану. Потім я наполягла, що треба віднести на кладовище.
Спати змогла лише, коли пішла до себе в квартиру.
Найкращий варіант зайняти себе роботою. Я ходила на роботу, там відволікалась, бо вдома було нестерпно.
Дуже важко перші 40 днів, потім легше. Перший тиждень після смерті батька я не спала. Думала, що так не буває і на третій день звалить. Але ні. Не спала ні вдень, ні вночі.
Ми тоді були як в тумані. Портрет, який мав лишитись на кладовищі, чомусь принесли додому. Мамі так сказали, а вона не дуже на той час розуміла, що ї кажуть. Він стояв напроти мого дивану. Потім я наполягла, що треба віднести на кладовище.
Спати змогла лише, коли пішла до себе в квартиру.
Найкращий варіант зайняти себе роботою. Я ходила на роботу, там відволікалась, бо вдома було нестерпно.
Не пила ніякі заспокійливі. Схудла з 48 до 42. Сильно поставила. Буквально на очах. Сама не бачила. Колеги звернули увагу.
1
Співчуваю Вам … в мене помер тато , а я навіть не знаю як набратися сил поїхати до нього до дому , де все залишилось, як в останні дні його життя..
Поки не торкайте. Має пройти час.
Мені було важко натикатись на батькові речі, коли ходила до мами прибирати. Пройшов час і ми майже все віддали. Можете залишити собі щось на згадку, якщо хочете.
Досі жалкую, що не залишила собі бабусину хустку. У неї була купа гарних хусток. Але мені так було важко бачити її речі, бо ми з нею були дуже рідні- найрідніші.І я попросила дядька віддати речі її подружці. Він віддав все.
Зараз пишу вам і серце розболілось.
Мені було важко натикатись на батькові речі, коли ходила до мами прибирати. Пройшов час і ми майже все віддали. Можете залишити собі щось на згадку, якщо хочете.
Досі жалкую, що не залишила собі бабусину хустку. У неї була купа гарних хусток. Але мені так було важко бачити її речі, бо ми з нею були дуже рідні- найрідніші.І я попросила дядька віддати речі її подружці. Він віддав все.
Зараз пишу вам і серце розболілось.
Ничего не помогло, время немного и всё (это только после смерти папы, прошло 6 лет почти, вторую потерю я ещё переживаю, она более тяжёлая, потому что с папой мы хотя бы вместе не жили и я не была на похоронах, не вынесла бы этого). Как тут пишут отвлекаться и не сидеть дома - меня наоборот привело к истерикам сильным. Врач поставил клиническую депрессию,назначил препараты, от них перестала вообще есть и спала 22 часа в сутки. Поэтому оставили только транквилизатор. В бога верить наоборот перестала, считаю это иллюзией
1
Мої жили в іншому місті, не можу туди їздити і вже немає до кого.
Трохи забулась від роботи, але працювала з людьми не піднімаючи голови до 22.00 вечора. Вночі просто відключалась від втоми, це трохи рятувало від того щоб не думати
Трохи забулась від роботи, але працювала з людьми не піднімаючи голови до 22.00 вечора. Вночі просто відключалась від втоми, це трохи рятувало від того щоб не думати
2
4 года после смерти подруги. Продолжаю с ней говорить. Даже не пытаюсь кому-то рассказать, как мне болит. Все считают, что прошло уже достаточно времени.
Дякую! Ви теж бережіть здоров´я. Бо багато хвороб від нервів.
У мене вже пройшло багато часу. 7 років.
В дитинстві перші похорони дідуся. Сильно вразило, хоч вже була у старших класах. Потім три похорона з різницею в 2 роки. Важкі роки. Але мала на той час маленьких дітей, які відволікали.
У мене вже пройшло багато часу. 7 років.
В дитинстві перші похорони дідуся. Сильно вразило, хоч вже була у старших класах. Потім три похорона з різницею в 2 роки. Важкі роки. Але мала на той час маленьких дітей, які відволікали.
Два місяці тому я таке ж питання задавала тут на форумі. Вже 2 місяці я з цим живу і скажу, що якщо це дійсно ваша близька людина, то це пережити не можливо! Не було жодного дня, щоб я не плакала, і нехай хто скаже, що ще мало часу пройшло, але я знаю точно: моє життя тепер поділилось на «ДО» і «Після» і ця біль втрати тепер тінню зі мною до кінця мого життя, нічого не зміниться ні через рік, ні через десять. Час точно не лікує, а лікують люди заради яких живеш. Як би ви не переживали втрату - все буде вірним. Але старайтесь жити, працювати, виходити і спілкуватись з людьми, бо це дуже впливає на здоровʼя ( у мене вже є наслідки) Тому бережіть себе, і бажаю вам сил це перенести. Щирі співчуття, обіймаю♥️
Це найважче. Мама подзвонила, сказала, що час віддавати татові речі і ми обоє заревіли в трубку. У нього все так акуратно в шафі складено, носочок до носочку, сорочки попрасовані, рука не підіймається. Я пропросила маму, щоб залишила в шафі його светр, коли приходжу обіймаю його і нюхаю, здається, що я з ним обіймаюсь. Напевно, ще мало часу пройшло, але я не готова відпустити і мені здається на даний момент, що не зможу.
Розумію Вас дуже ..У тата вдома точно є подарунки для онука, які він не встиг подарувати. Згадую про це і серце розривається…
1
Наш дідусь помер за тиждень до дня народження внука, підготував йому подарунок. Серце розривалось дарувати його сину від нього. Він теж був найкращим татом і дідусем, раптово пішов, дуже рано(
А ще найважче свята… Улюлене свято тата - перший новий рік без нього, Різдво… в нашому родинному домі вперше не стояла ялинка, бо завжди він її наряджав… А скільки ще попереду треба пережити… І його день народження, і…..знову той злощасний день, коли його не стало… Перший рік він точно найважчий. Я дуже боюсь, що діти його забудуть (мало їм ще по віку), тому ми ними записали відео, де вони розповідають про дідуся, свої спогади, що він їм говорив, як називав, де вони з ним гуляли… Без сліз неможливо. Я перші тижні шукала на всіх дисках фото з татом, роздрукувала 200 фото, тепер є коробочка спогадів, але чомусь саме зараз мені боляче їх переглядати. Іноді ввечері закриваю очі, і намагаюсь згадати його голос, я дуже не хочу забувати…
1
Я теж показую малому фото їх спільні з татом , відео, дуже хочу зберегти про нього памʼять для сина , йому майже 4 роки
5 марта будет год со дня смерти мужа. Жизнь продолжается. Но без красок, запахов, вкусовых ощущений. Как черно-белое немое кино. Мне поначалу было странно видеть смеющихся людей на улице. Хотелось поделиться своим горем. Слез нет, плакала всего пару раз. Правда, истерически. Ничто не радует, часть меня умерла вместе с любимым человеком.
2
Пока никак. Мужа нет уже 5 месяцев, накрывает, плачу. Похудела первые 2 месяца жутко, просто ходила на работу и понимаю ,что надо жить дальше с сыном, но без него. Очень тяжело, конечно. Но работа стала немного отвлекать. Поначалу не могла работать. Просто надо. А ещё много эмоций уходило на оформление бумаг после смерти. Вещи его до сих пор не трогаю, не могу
2
1 лютого буде 3 роки як помер батько і 2,5 як померла мама. Я незнаю як я пережила, мабуть не пережила. Мені іноді здається, що це якесь інше життя, без них. Спочатку був стрес і реакція на нього різна. То не спала сутками, то провалювалась в сон, схудла дуже, посивіла, з´явились зморшки. Була в психолога. Допомагали буденні справи з дітьми, бо хоч не хоч то треба було щось робити. Виходити обов´язково в люди. Хоча були дні, що я не вставала з ліжка. Чоловік допоміг, він просто був поруч і приймав мене з моїм горем. Потім почалась війна, і як не страшно то відволікло. Зараз накриває до цих пір, згадую постійно, часто сняться.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу