Байрактарна• 20 февраля 2024
Дивитися страху в очі чи уникати стресових подій? Підліток
Дано: дівчинка, 13,5 років. Через дистанційки, карантини, війну, які припали на підлітковий вік стала дуже замкнена в собі, має 1 подругу ще з 1 класу, а в цілому з однолітками спільну мову знаходить важко, соромиться, в основному час проводить на самоті. З 7 років займається вокалом, це її віддушина. Але як вона співає знає лише вона та її викладач, відео записувати вона відмовляється, в конкурсах приймати участь відмовляється і т.д. Хоча меншою (в 7-9 років) приймала участь (була зовсім іншою за характером, відкритою, активною). Зараз навіть до дошки в школі відмовляється виходити, боїться публічних виступів як кіт води.
Ось вже третій день її викладач вмовляє мене записати доньку на конкурс. Записати і поставити перед фактом, що все, вибору нема, ти їдеш. Каже що вона талановита і що дуже шкода що далі студії цей талант не виходить, що їй потрібен досвід публічних виступів. Що треба дивитися страху в обличчя, виходити з зони комфорту. А я розумію, що це може стати тільки більшим стресом і замкнути доньку в собі ще більше. Да і страх весь її талант приглушить і навряд чи вона буде співати на сцені повноцінно перебуваючи в паніці.
Що робити? Чи допомогають стресові ситуації долати страхи?
Ось вже третій день її викладач вмовляє мене записати доньку на конкурс. Записати і поставити перед фактом, що все, вибору нема, ти їдеш. Каже що вона талановита і що дуже шкода що далі студії цей талант не виходить, що їй потрібен досвід публічних виступів. Що треба дивитися страху в обличчя, виходити з зони комфорту. А я розумію, що це може стати тільки більшим стресом і замкнути доньку в собі ще більше. Да і страх весь її талант приглушить і навряд чи вона буде співати на сцені повноцінно перебуваючи в паніці.
Що робити? Чи допомогають стресові ситуації долати страхи?
1
21
0
Звісно тільки з її згоди
Якщо вона перенервує і виступить погано, хто це потім буде виправляти? Психологи в 30 років?
Якщо вона перенервує і виступить погано, хто це потім буде виправляти? Психологи в 30 років?
10
Я бы записала, готовила бы и девочка возможно сама захочет в процессе. А к ли до последнего не будет хотеть, то в последний момент отказаться от участия. Я бы так сделала
3
Донька категорично не згодна, викладач їй раз на пів року пропонує різні конкурси, вона завжди відмовляється. Тому цього разу викладач вже мене вмовляє відправити по суті насильно, каже що хоч донька боїться, але треба пересилити себе і це піде їй на користь.
1
Йти до психолога і працювати з складними темами сорому та невпевненості, цілями та цінностями. Бо тут дуже різні ситуації можуть бути. Можливо дитина хоче, але соромиться. Але можливо, що їй просто то нецікаво (публічність, досягнення) і це також є нормальним.
1
8
Преподавателю надо участие в конкурсах её учеников. Если она нормальный педагог, то никогда давить не станет
4
Були у 2 різних психологів, жоден донці не сподобався, відповідно і на контакт з ними вона не пішла, вона просто односкладно відповідала і чекала кінця прийому :( в процесі пошуку нового.
Викладач хоче отримати схвалення і відчути результат своєї роботи. Для неї це можливість визнання і збільшення кількості учнів.
5
Думаю в цьому теж справа. Але я задумалась саме з точки зору ’шокової терапії’, можливо дійсно треба перемагати свої страхи таким чином? Чи це не працює?
А ви розмовляли з дитиною чому так? І як ви готуєте дитину до візиту? Можливо в неї є якісь теми, які важливі для неї. Якщо категорична відмова, то не треба звісно змушувати. Тоді ідіть ви, щоб мати можливість її підтримувати та допомагати.
1
Тут не работает шоковая терапия. Многие взрослые избегают выступления на публике, а так же имеют ряд других проблем, связанных с взаимодействием с большой аудиторией, именно из-за так х горе-педагогов: стишок под елочкой обязательно, песенка на концерте в школе… а потом влажные ладошки, когда в коллективе надо проект представить. Отстаньте от ребенка!
7
Потрібно шукати причину. Я в такому віці страшенно комплексувала через зайву вагу і проблемну шкіру. Для мене уроки фізкультури були страх і кошмар, у мене були панічні атаки і нервові зриви. А через проблемну шкіру по тижню могла не виходити на вулицю. Мама не звертала уваги, не підтримувала і взагалі ніяк не реагувала. Аж в 10 класі я підробила довідку від лікаря і зробила собі спец.группу, типу звільнення майже від усього. На 1 курсі інституту схудла, підлікувала проблемну шкіру, зʼявилась впевненість в собі.
1
У вашої дочки проблеми більші за конкурс. Вам тпеба їх виріоувати глобально, а не заради конкурсу.
Я проголосувала не записувати на конкурс, хоча це і зіпсує ставлення викладача.
Я проголосувала не записувати на конкурс, хоча це і зіпсує ставлення викладача.
1
1
Это работает, но не со всеми страхами и не со всеми людьми. И уж точно идти в страх нужно не с педагогом по вокалу и мамой
Вам потрібно мʼяко розкомплексовувати дитину, чим більша практика спілкування тим розкутішою вона буде. Тут треба практика, практика і практика. Знайдіть психолога, який попрацює з її страхами.
Ні. Так це не працює. Особливо якщо це такий тип особистості. Або для дитини ця участь не є взагалі важливою і цінною. Скоріш за все це буде додаткова травматизація, а також велике напруження та супротив до цих дій. Може взагалі кинути співати, щоб більше такого не було. Але це все припущення мої і фантазії. Бо я вашу дитину не знаю.
3
Я була як ваша донька
Дуже вдячна мамі, яка мене заставила вийти на сцену, допомогла готуватись, була поруч. Після 3 виступу я вже не боялась. Досвід на сцені дуже допоміг мені в житті.
Так само я робила з сином. Але він виступав на іншій сцені - презентації робив.
Можете поставити донці питання - Що саме гірше може бути, якщо ти вийдеш на сцену? І ці варіанти проговорити. Що робити, як робити. Можливо програти м´якими іграшками, або вдома потренуватись, як діяти в різних ситуаціях. По перше це покаже, що страшного нічого не буде, а по-друге - потім виявиться, що не так все страшно, як уяалялось.
Дуже вдячна мамі, яка мене заставила вийти на сцену, допомогла готуватись, була поруч. Після 3 виступу я вже не боялась. Досвід на сцені дуже допоміг мені в житті.
Так само я робила з сином. Але він виступав на іншій сцені - презентації робив.
Можете поставити донці питання - Що саме гірше може бути, якщо ти вийдеш на сцену? І ці варіанти проговорити. Що робити, як робити. Можливо програти м´якими іграшками, або вдома потренуватись, як діяти в різних ситуаціях. По перше це покаже, що страшного нічого не буде, а по-друге - потім виявиться, що не так все страшно, як уяалялось.
2
Мене все дитинство вчителі змушували виступати на шкільних концертах - читати вірші або бути ведучою. Ще і в музичну школу ходила, а там звітні концерти - брррр, це був жах для мене. Я завжди дуже хвилювалась перед виступами, потім довго ’відходила’. Страх публічних виступів і зараз нікуди не дівся. Навіть тости говорити соромлюся) Не скажу, що ці концерти в дитинстві прямо якусь травму мені заподіяли, але без них я б точно нічого не втратила і була б спокійнішою.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу