А кто знает свою прабабушку, прапрабабушку и дальше

У мене бабуся Варя, люблю її)

Розкажіть

У мене прадідусь і прапрадід по дідусевій лінії були священниками, служили на Волині, а потім у Дніпрі. Якість з їх родичів до Польщі перебрались.
По бабусі знаю тільки її батька, мого прадіда, я його єдиного застала

Двоє зі страших дітей померли малими від дифтерії (одну поховали, вернулися додому з цвинтара друга вже доходить), один хлопець помер в голодовку, інший хлопець, вже дорослим, загинув на війні, пройшов Фінську, а в Другу світову вбили, одна з дівчат дожила до 72-ти двох років але не мала дітей в результаті операції яку зробили в Німетчині коли погнали на примусові роботи. Дітей мала тільки моя бабуня, найменша дитина. А з її дітей тільки моя мама народила, бо тьоті перший чоловік відбив і нирки і яєчники в приступі ревнощів безпідставних.
А в татової бабуні вижили 5-ро дітей з 6-ти. Хлопчик один помер від зараження крові, пробив ногу влітку

Ось напишу за деяких прабабусь зі свого роду. Одну молодою дідову маму у році 1921 чи десь такому вбили бандити. Залишилось 5 чи 6 дітей. Батько оженився на іншій жінці, Але дід помер до мого народження, то відповідно деталей знаю мало. Бабця моя прожила довгий вік, але її батьки померли досить молодими, за них вона розказувала мало, її баба в голодомор померла, поховали в спільній ямі. На той час бабця була дитиною, що вона могла розказати. По батьковій лінії був дід чи дяком чи попом, вивезли кудись, скоріш за все розстріляли чи закатували. Інші баби з дідом жили в селі все життя, ми, нажаль, не дуже цікавилися, а батько не дуже любив розповідати за своїх бабу/діда.

Знаю, одна прабабця фінка - чоловік загинув на фінсько-кацапській війні, а її вагітну відправили до Гулагу. Інша українка - їх розкулачили, вигнали, чоловіка зіслали з кінцями, а вона під час голодомору втратила 6 дітей з восьми. До них незнаю нікого, нажаль.
Я народилась у Сибіру, тато повернув нас додому - в Україну.

Про 10 поколінь розказати?) Всі українці. Були козаки, землероби, міщани, купці, куркулі. Православні і протестанти з кінця 19 ст. Діди з обох сторін воювали. Прапрадіда по маминій лінії розстріляли совєти в 1937, роком пізніше - його молодшого сина. Дізналася також, що мій рідний дід був гостарбайтером, антисовєтчіком, під під наглядом кдб. Він про це мовчав. Про репресії і переслідування в сім´ї взагалі ніколи не говорили.
Вразила страшна статистика по дитячій смертності, ховали один за одним від немовлят до підлітків. Бувало за місяць всі діти помирали.

Схоже на історію сімʼї моєї бабусі. Їх було 6-ро, двоє синів загинули на війні, ще одна дівчинка померла від хвороби, залишилось троє дівчаток, але всі мали дітей. Але важке життя було… Народжували багато дітей, бо виживали не всі😢

Одна прабабуся з польського роду, померла прямо перед моїм народженням, іншу, з татового боку добре знаю, бо довго прожила. Прадідуся розстріляли срсри, бо з поляків, ненавиділи.

Знаем, очень интересно, жили на Подоле это пра пра это по девушке.
По бабушке она родом под Смелой , её мать умерла молодой

моя бабуся народилась самою останньою, коли в живих вже не було старших трьох дітей. І скільки питала чому її назвали так як старшу померлу раніше сестру, так нічого і не сказала. В родині була перша дівчинка Оля і потім останню так само назвали.
Моя прабабуня вийшла заміж в 16-ть років, на різдвяні свята, бо пішла проти батькової волі. Вигнав її з хати, а слідом за нею і її корову на вулицю ) Пішла за першого хто засватав ) Прадід був в неї закоханий, а вона носом крутила бо рудий. А як з хати вигнали то швидко згодилась і прожила все життя щасливо, наскільки це було можливо в той час

Батько прадіда був заможним сільським лікарем. Коли почались чутки про розкуркулювання, швиденько продав майно та свій двоповерховий будинок та купив для сім´ї просту хату.
Прадід пропав безвісти у другу світову десь у Прикарпатті. Його вдова, теж фронтовичка, вдруге вийшла заміж за якогось кацапа, народила другу дитину. Той кацап теж загинув у другій світовій. Прабабця ж мала поранення, через яке їй більше не можна було народжувати, але вона ризикнула. Тому її зовсім скоро не стало. Доньок забрали до дитбудинку. Коли молодшій було 2 рочки її вдочерили. Працівниця дитбудинку розповіла моїй бабусі, як вона казала тій сімейній парі, що є ще й старша 10річна сестричка, на шо ті відповіли, що їм вона не потрібна, і шо вони їдуть жити в Лєнінград.
Бабуся все наступне життя намагалася знайти сестру але нажаль марно.

Мого тата теж так назвали, як хлопчика який помер в цій сімʼї до його народження. Вважаю, що це не добре, і тато сам все життя казав, що відчуває наче живе за двох і це не його імʼя😢

в бабуні таких думок не було, а от для мене це дивно чому так. Хоча життя в бабуні було дуже важке, дід був важкою людиною з притрушеною ріднею

Притрушенная родня мужа , это у многих так.

Знаю только своих бабушку и дедушку.Прабабушка умерла за 1,5 месяца до моего рождения.
А мой сын знает прабабушек и прадедушек с обеих сторон.Увы,сейчас у него осталась только 1 прабабушка.

Гарна пара. По фото видно, що були не бідні.

Знаю имена и краткую биографию только пра- (по рассказам и фото). У них советская власть в 20-е годы отобрала все, что имели, часть семьи сослали. Знаю, что детям изменяли года рождения и написание фамилии, чтобы в школу приняли. Детей ’классовых врагов’ могли и не принять.

От тільки в цій темі майже всі пишуть розкуркулили, заслали. То чому ж стільки совкодрочерів у нас в країні????

Дякую))
І не багаті
Пилип Родіонович служив в жандармерії

Це неймовірно коли прабабуся розповідає своїм дорослим правнукам про своїх пра. Так Рід зберігається. В мене одна така була з чотирьох, нажаль машина збила в коли мені 16 було, а їй 85.
Розкопала до 9 коліна лише з однієї лінії.
Дід стоюрідний 90 років йому зараз живе на Північному Кавказі доказував що наш спільний пра з Польщі, тільки так і нічого спільного з Україною вони не мають. Вони російці і все! А ми хохли, родич спільний, але ми чужі. Ага ну да, Гайсинський уезд, Вознесенськ, Ольвідіополь…збереглися записи про переїзди, клан великий і багатий був до совєтів. Дуже неприємно з ними було спілкуватися, бо ладно дід, але його діти онуки вірять словам того діда, а не записам в архівних книгах… і вірять їхньому телебаченню…

А зараз з тенденцією народжувати пізніше та «я не повинна з онуками сидіти, ви народжували для себе, самі й морочтесь», то хоч би бабусь знали… але як знати таких родичів як отой дід з Кавказу, то хай йому, краще без них.