Зрозуміла для себе, що який кайф бути без дітей, без чоловіка.

Бо вам достатньо написати , яка ви ’щастлива’ в інших темах, чужих. І ви це робите давно, і не тільки в цій темі.
І поки пишете, не забуваєте когось трохи принизити, розказавши, що щастлива таке робити не буде)))
Це є поговорка:’ в своєму оці і бревна не видно’. Какім то тьоткам в інеті)))

Ну чого, я в 22 хотіла. Були відносини, йшло до весілля, наречений передумав. Потім через три роки заміж вийшла. Але якби знала наскільки мене буде гнітити несвобода, про що абсолютно не задумувалась ще перед першим невдалим недошлюбом, то краще б тому колишньому подякувала і зробила висновки. Я цього хотіла. А потім як все ж вийшла заміж, дуже швидко розчарувалась. І справа не в тому що не та людина(схожі дуже характером, цінностями та звичками, як брати). Просто сама форма такого сімейного існування виявилась не для мене. І не було кому вправити мені мозок до того як я заміж пішла. Так що я рада що є люди, які не допускають таких помилок.

Конфети й букети це чудово якщо чесно. Головне до другого не переходити.

не знаю о чем вы говорите, но я нигде не писала ни разу такого))) это ваши фантазии)))

У мене таке відчуття було, коли я на першу роботу влаштувалась після універу) що я не готова до цього всього

В мене такіх бідних фантазій немає в голові)))

получается есть) только что и озвучили)

Желания у автора изменятся кардинально

Ну так Ви себе знаєте краще, що хочете що не хочете. Вже в 24, вивчившись, попрацювавши і подивившись на людей, можна зрозуміти хоч трохи що твоє що ні. Тим більше приклад колег, сестри, одна чи друга. Робота набагато простіше - є посадова інструкція, що можна, що не можна, система годин, штрафів, оплати тощо. В сімейному житті не все так однозначно. Люди з часом змінюються. Обставини різні, проблеми, біди на голову бувають. І ці люди, які прожили 5-7-12 років разом, хоч жили разом але змінювались кожен по-своєму, можуть один одного заново не вибрати. Це нормально, але це по суті може обнулити всі зусилля,які можна було потратити на себе саму.
А щодо батьків - це скоріше стереотипи, особливо якщо Ви десь з Західної України і не з дуже великого міста. Те що вони кажуть роди внуків а потім роби що хочеш - це слова по суті. Це якраз почнеться довгий період коли Ви будете робити роками те що Не хочете,і не важливо, важко Вам чи ні. Так, в це можна втягнутись, з дитиною є певні моменти щастя і радості, окситоцин, є кого обняти. Але відмотавши час назад, я б зробила інший вибір.

...и никому не нужен....

Я потрібна собі, і це саме головне. Ми приходимо в цей світ одні, і йдемо одні.

Мій чоловік мені не тягар, мені з ним краще ніж самій, він мій кращий друг, якби було гірше ніж самій, то висновок сам напрошується.

О так

В 24 всі так думають. Потім все змінюється.