Познайомилася з чоловіком

Познайомилася з чоловіком. Прозустрічалися майже 6 міс. Чоловік вже говорить про спільне проживання ,і навіть заміж. Все добре- і коханець,і чуйний,і як людина. Але є одне але.. Заробітки на нинішній роботі малі. І найголовніше- його матір,яка живе не з ним, в іншій області,далеченько, має певні проблеми зі здоров*ям і він щороку з сестрою(яка її доля не знаю) оплачує їй профілактичне лікування в районі 70-80 тис грн (залазить в кредити,бо зп аж 19 тис грн). Сам живе скромно, на всьому економить,собі нічого не купує. Зараз додалися в ньому проблеми зі здоров*ям і він теж потребує лікування. Авто має,але не їздить,бо бензин дорогий і дешевше гром. транспортом. Сам не скупий,просто грошей нема. Це вже я дізналася про все місяців через 4. З одного боку, він прекрасний син, з іншого-життя з ним це ніяких поїздок,економія на всьому і гроші лиш на маму. Якось мене це не влаштовує,бо я не бачу перспективи. Я питала його-як він бачить? Тяжко зітхнув і сказав-ну мамі я не можу відмовити. Мамин синок? ні. Але вважає,що зобов*язаний їй. І я стала перед вибором- що робити. Або просто зустрічатися,але в 40 вже хочеться стабільності і не ганяти по побаченнях. діти мені вже не треба,своя доросла. Але жити і на усьому економити,ще й,я так розумію,його час від часу тягти, не хочеться. Кохання -це добре,але не все.