Просто трішки пожалітися...

Придбали старенький будиночок в селі зразу за містом.
Місце гарне. Думали будемо використовувати як дачу.
Я зовсім байдужа до тих клопотів, то було більше бажання чоловіка, щоб виїхати шашлик пожарити. Я відразу попередила, щоб на мене не розраховував в плані городів/садів, бо мою хвору спину і мені навіть в квартирі важко прибирати, приходить іноді жінка генералить.
Хай все буде в траві, маємо тример і газонокосарку - будемо скошувати ту траву з бур"янами і буде гарне зелене подвір"я.
Туди почали їздити батьки, їм то копошіння за радість.
Свекруха розвела город, ну то як то кажуть - на здоров"я, займайся, як то тобі в радість.
На вихідних приїздили туди, хотіли пожарити шашлик і відпочити.
Замість двору я побачила контейнерний майданчик для великогабаритного сміття.
З одної сторони двору свекр розвів звалище з купи хламу, який мабудь перетаскав з усіх смітників навколо (а раптом знадобиться).
Іншу частину двору свекруха заставила відрами/відерцями і відрищами з якоюсь страшенно смердючою фігнею, якою начебто буде підживлювати рослини (щось по типу трави і недоїдків в неї там перегниває - магазинне добриво то для слабакаків!).
І посередині цього смердючого безладу сиротливо стоїть нещасна альтанка і невеличкий мангальчик. Подивишся вліво - звалище свекра, подивишся вправо - болото свекрухи. Прямо вхід у хату, і тільки позаду дві вишеньки ще видніються і трішки тішать око.
З однієї сторони батьки зайняті і при ділі, з іншого ця купа сміття у дворі гарного настрою не додає.