Дочь 23 года. Не общается. Мне очень плохо. Просто поговорить.

Она потом поймёт, что с дедушкой была неправа. (

Это ее крест , не пишите этим вы ее

Почему вы ей позволяете копаться в болоте обид? Мои тоже начинали нытье ’а помнишь, как ты нас заставляла читать, а помнишь, как наказала’
Я сразу ответочку - за что наказала? И тишина.
А давайте вспомним. И начинаю вспоминать, что они чудили, сколько нервов моих. Я им все перечисляю, и ваш список озвучила бы сразу. Мои даже не дослушивают, тикают. А недавно сын сказал ’спасибо мама, что ты столько терпела’
А если им молчать, так они там короли и королевы. Свое никто не вспоминает

Не приползет. В той семье где жду приползания, дети к ним уже точно не приползут.

История очень слезливая, особенно про дедушку. Но в вашей истории вижу только любовь через деньги к деньгам. ’Мы ей платили лучших репетиторов’, ’Мы ее на каникулах часто отвозили к дедушке’, ’Мы ей оплатили учебу’, ’она в резюме указывает свои достоинства которые мы ей когда то оплатили’, ’Мы ее возили по морям, заграницам, концертам, заграничным лагерям!’. Вы ее вырастили на деньгах. Но деньги не равно любовь. Расскажите как вы с ней проводили ваш досуг где НЕ нужны были деньги? Чем она увлекалась? Какое у нее хобби было и как вы его поддерживали, развивали? Подумайте, такой какой она сейчас стала, только ее вина? Вы тут совсем не при чем? И шебуршная, это какая? В чем выражалось?

Є таке поняття ’давати уваги більше, ніж є запит’. Тобто, коли дитина починає задавати таку велику кількість питань, то потрібно на декілька хвилин відкласти свої справи, і приділити дитині час, наприклад, взяти книжку і почитати, щоб розказати їй щось нове

Це було на березі бруднющого ставка. Він питав, чи можна купатися. Я відповідала ’ні’. Його ніщо не могло відволікти від справи колупання мого нещасного моска.
У мене не було ніяких справ. У нього також.

И именно вы, доморощенный специялист, постигли корни зла какая жаломь, вас то и не спросили...

Знаходження поряд – це ще не показний, що дорослий достатньо залучає дитину до свого життя. Діти часто відчувають тугу за прихильністю їх батьків. І якщо ви відмахувались від його питань, то вони це відчувають. В цей момент вони відчувають, що дітям немає місця в житті дорослих. Коли ви налагоджуєте стосунки з дорослими людьми, як ви себе поводите? Ви намагаєтесь бути співчутливими, досить уважними до справ іншого, вірно? Так само і з дітьми. Задача батьків, коли діти маленьки – вибудувати з ними довірливі стосунки, щоб у дорослому житті діти могли звернутися до батьків за підтримкою, а також щоб у дорослову віці діти вже були розрадою до батьків, а також щоб батьки на старості літ не відчували тугу за спілкуванням із дітьми. Все це закладається змалечку саме через такі бесіди, спілкування і сумісно проведений час. Я розумію як ніхто, що таке затуркана мама. Мій мозок теж достатньо виїдений, але я розумію для чого я це роблю і тому намагаюсь знайти сили, щоб ще раз і ще раз насичувати дитину своєю увагою. Давайте на вашому прикладі. Дитина багато разів перепитує, чи можна купатися, а у вас одна відповідь: ні. Що відбувається із почуттями і мозком дитини. Якщо він дійсно хотів купатися, то після відмови, він відчуває роздратування, що світ не працює так, як він хотів. І куди подіти це роздратування, він сам ще не знає, бо маленький. Задача батьків перекрити це роздратування. Яким чином? Якщо дитина вже дуже дратівлива, і місце досить тихе – то можна вивести на сльози марності, щоб через сльози дитина вивела своє роздратування. Плакати треба на плечах дорослого з безумовною підтримкою цього самого дорослого. Або якщо місце не підходить під такі сльози, то можна переключити увагу і дати своє спілкування дитині. Наприклад, порозглядати, що ж там у брудній воді коїться. Взяти якусь палицю, потикати туди, подивитися який там бруд, порозказувати, що там живуть вужі, жаби, дрібна риба, різні мікроорганізми, які людині можуть позалазити хто зна куди. Пороздивлятися, які рослини ростуть близь ставка, які комашки там повзають. Таким чином дитина відчуває, що їй є місце в житті дорослого. І через деякий час ви б помітили, що дитина сама собі сидить біля якоїсь травинки і сама там колупається

С чего вы взяли?

У вас все в порядке? Головой не больно ударились?

А с чего я должна думать какое у них было детство? Особо без проблем если что у обеих)
Или - они всю жизнь не задумывались о том, чтоб проработать свои травмы, не хотели становиться лучше, покалечили жизнь ребенку, а я теперь такая ОЙ Я ВАМ СЕЙЧАС ПОМОГУ БЕГУ БЕГУ!! Им статы опорою это как крымский мост подпирать, зная что ему уже судьба предписана)
Нет, я альтруизмом не страдаю.

Наверное, склонна видеть в людях лучшее