А вы живете вместе со старыми родителями или бабушками\дедушками?

У меня тетя за своей мамой лежачей 10 лет ухаживала . Это каторга 😭😭😭
Со своих 45 до 55. Любила маму очень и она единственная дочка.

Аааааааа))) помнится.
ДЭти индиги. Новая расса

А зачем заводить детей если толку от них никакого в будущем , как и от вас ?

А от вас какой толк?
Смысл жизни у вас старые жопы вытирать?

А зачем заводить детей если толку от них никакого в будущем , как и от вас ?

Так отож... Мені 40 моїй мамі 62... Вона може все сама, просто не хоче. Інвалід. Але ти мені повинна бо я тебе будучи інвалідом виростила і їй байдуже зручно не зручно хочу не хочу. На все аргументи, здебільшого що вона бабусю терпіла , грошей не було, але не кидала і тп. І на додачу коментарі типу от коли я зляжу чи не зможу зовсім себе порати, ТИ мусиш зі мною жити і мене глядіти і терпіти. Вона себе так наче їй всі винні, всі її обідають, мають розуміти, утримувати повністю і підлаштуватися під не ї. А в мене чоловік, і двоє дітей підлітки . Вона стала інвалідом в мої 10років і це каторга вже 30 років. А з кожним роком їй стає здоров´ям не краще.

Старики часто брошены. Молодые не хотят за ними смотреть, только детей показывают, мужа, дом. А где твои старички, дамочка?

О каких молодых речь?
О стариках заботятся их дети?
Или, вы считаете, внуки должны все бросить и ухаживать денно и нощно за стариками?

А муж как относится к тому что Вы с мамой живёте? В чьей квартире?
Часто мужья не хотят в свою квартиру тещу.

Старики часто брошены. Молодые не хотят за ними смотреть, только детей показывают, мужа, дом. А где твои старички, дамочка?

Как? Часто люди за 75 еле передвигаются, могут внезапно получить инсульт или инфаркт. За ними нужен глаз да глаз. Я ни разу у блогеров не видела, чтоб они хоть пару минут помогали старичкам.

Вот так смотришь и думаешь, что люди в основном не имеют родителей, без рода-племени.

Старики часто брошены. Молодые не хотят за ними смотреть, только детей показывают, мужа, дом. А где твои старички, дамочка?

А если дети не могут? Или их нет?

- Знаєте, що найстрашніше в старінні?
- Що?
- Це коли ти стаєш невидимим.
Поки ти молодий, ти щось собою являєш, ти можеш бути гарний, потворний, сильний, привабливий, страшний, красивий, а з віком все це проходить.
Ти стаєш одним із старих людей в поношеному піджачку.
Ти стаєш невидимим. Прозорим ...
Це так. Єдиною індивідуальною рисою для бабусь і дідусів стає вік.
Зверніть увагу, про старих не говорять: він - інженер, або вона - бухгалтер. Кажуть - йому 76, а їй вже під 80 ...
Після досягнення певного віку, кількість людей, які можуть знати стареньку людину, знати, ким вона була, що вона вміє, що любить, як живе, різко скорочується. Її друзі, колеги, або померли, або стали майже нерухомі. Вони виходять з дому лише в найближчий магазин і перестають бачитись один з одним.
Люди похилого віку – це майже безіменний світ.
Ми часто не розуміємо який вакуум поступово оточує наших старіючих батьків.
Не розуміємо, чому мама 5 разів на день телефонує нам на роботу і сильно заважає. Чому тато вимагає звіту про речі, які його зовсім не стосуються ...
Люди похилого віку просто хочуть, щоб був хтось, хто впізнає їх по голосу.
Ось і дзвонять, боячись втратити і цю ниточку. Поспішають скористатися, поки вона не обірвалася ...

Автор Андрій Білик

Если нет детей , откуда внуки ?