Война и судьба

В мене друг був в Канаді мав повернутися 20 чи 21 лютого, але рейс відкладали. Повернувся 23. Але він ідейний як і мій чоловік, повернувся би в будь-якому випадку.

А может судьба его предупредила через парня что нельзя так делать

Тут не вгадаєш.
Наші воєнні виживали на нулі, а приїхавши додому на відпочинок потрапляли в аварію.
Чи та історія, де наших дітей вбили в Німеччині. От і поїхали з мамами від війни рятуватись.(

Та там уже все , у нее начались психические изменения в 39 (

Да, вот как это объяснить ? Считываешь информацию ? Я всегда просыпаюсь за 5 секунд до звонка в дверь , не знаю почему так

при рождении к человеку приставили его смерть. И будет ровно так, как велено. Куда б ты ни шел, ни ехал - смерть твоя идёт за тобой. И умрешь ты строго в тот миг, как прописано по судьбе. И если человек думает, что смог что- то изменить , то он ошибается. Смерть, следуя за человеком - заберет его в строго назначенный час.

Мне было 19 лет, когда с тяжелым маститом я попала к бабке- шептунье
Мастит она мне свела, а на прощание сказала - тебе нужно быть сильной, много бед и много горя увидят твои глаза..
И как в воду смотрела..прошло 27 лет и ее слова сбылись

Просто количество погибших никогда точно не скажут. Не выгодно ни одной стороне.

Ну кто выезжал за неделю, уже вовсю говорили о войне. Да даже в январе уже говорили, просто не все верили.
Вы вспомните Люфтганза отозвала свои самолеты и отменила рейсы итд

Вот мне уже после этих статей было понятно, что что-то будет

Про обвалившийся потолок или дыру в потолке во сне к смерти - правда. Лично в этом убедилась. У меня в день смерти бабушки обвалился потолок в гостиной над столом, где я постоянно любила сидеть. Буквально за пару минут до его обвала я встала из-за стола и пошла в спальню бабушки, чтоб дать ей лекарство. Ночью он умерла.
В ночь, когда умерла моя мама в реанимации, мне приснился жуткий сон с дырой в потолке моей квартиры из детства, через который я с мамой вышла в какой-то мрачный и темный старый город. Самое жуткое было в этом сне ее крик, вцепившись в мою руку, чтоб я ее не бросала. Утром нам позвонили из больницы, сообщив, что мама умерла в 5:20 утра.

Да ладно, про войну было понятно, что возможно

У нас обваливался потолок в доме бабушки уже год прошел и все ок с ней

Думаю, что то он знал

Нет, не знал. Знали мы, но не выехали.

А почему не рванет в тот Мариуполь, что ей уже терять?

Так, у мене однокласник воював на Донбасі з 2014 року, в авіасфері. У березні 2022 воював під Луганськом.
Влітку їхав за первістком у пологовий, заснув за кермом і загинув.
Навічно 30 років.

В Мариуполь можно проехать....неизвестная 2,5 года судьба, нууууу, звучит мало реально
А если так, то, скорее всего *(((
Сами понимаете

мій кузен пройшов добровільно все ато з 14р, повернувся живим, а в 2022р помер від раку у віці 45р . Знайомий у 22р через великий хабар виїхав до Европи із сім´єю, та прожив там тільки рік - помер минулого року від раку мозку, згорів за 3 місяці

мені напередодні сметрі мами наснилося, що відпав кут скляної столешні кухоного стола

Общаюсь в врачами.
Очень много сейчас онкологии ,очень.
Сказываются стрессы и отсутствие полноценного сна у многих.

По ресторанам ’студенты’ боровы и всякий молодняк жрет пьет хохочет. У кого есть желание за этих кабанов воевать пусть воюет.

о, в мене так само думка як блискавка промайне в голові і потім збувається 🙈 як би це навчитись контрольовано робити))
бо коли намагаєшся зосередитись і прислухатись до себе - ніфіга не виходить. а потім відпускаєш цю думку, не думаєш взагалі і воно раптово в голові саме виникає, реально як блискавка, навіть не словами, а набагато швидше як картинка якась, і згодом збувається 👀

Да, у моей подруги так сын выехал, он учился у нас в университете и по обмену уехал в мае 22. Потом ужесточили все

читаю історії в коментах і мурашки по шкірі 👀

розкажу свою… до початку війни ніяки новини не читала і не слухала. періодично про свої хвилювання стосовно початку війни говорила подруга і няня сина, на що я відмахувалась шо то дурня. була заклопотана роботою, дитиною і домашніми справами. тут не сиділа, бо не було часу зовсім. але на фб в групах читала про тривожні валізи, про харчування маленьких дітей яке можна зібрати в тривожну валізу і тп.

23 лютого ми з чоловіком і дитиною вийшли ввечері прогулятися, і якась така напруженість в повітрі відчувалась. я зняла гроші з банкомату.
ввечері перед сном залізла почитати новини, і як струмом шандарахнуло - шось буде… ще подумала встати зібрати якісь речі, але була вже така втомлена шо заснула.

прокинулась як і всі від вибухів, але я спочатку подумала шо то салюти. дивлюсь - шось біля пʼяти ранку було, і думаю «яка падла в такий час запускає салюти 🥴».
зайшла в вайбер, а чоловік пише «війна почалась» (він спав у сусідній кімнаті).
я вийшла до нього, він каже «збирай речі». я «нафіга?», він «поїдемо звідси».
я не дуже охоче почала збирати речі, і на ходу його відмовляти. він вперто казав «їдемо»

довго збирали, вже і дитина до того часу прокинулась і треба було її чимось займати.

в машину сіли десь близько 9 ранку. я кажу «ну куди ми поїдемо? на виїзді з Києва вже величезні затори». я боялась застрягнути там і залишитись без палива, з малою дитиною то ппц, боялась ймовірного обстрілу.
кажу «давай залишимось, вдома безпечніше, не всі виїжджають, дивись ще купа машин під будинком».
а він каже «я знаю короткий шлях як обʼїхати затор».
корочє ми вже сваритись почали сидячи в машині, я буквально вмовила його піти додому і дивитись по ситуації далі, на крайній випадок можна було сховатися в підвалі будинку.
він йшов злий і сказав шо це найгірше рішення.

як виявилось згодом, він хотів їхати через Ірпінь, а в той час там на трасі вже машини розстрілювали 🫣

ми так нікуди і не виїжджали, хоча до початку війни і мені і чоловіку пропонували на роботі виїхати, і навіть ще протягом року від початку війни була можливість виїхати всією родиною. але мені вдома спокійніше ніж десь там

А что сейчас можете сказать? Чего ожидать?

Ну от не вір в містику .Його батько реально його спас ,зробив так щоб він напевне не поїхав нікуди .

Заказывайте сорокоуст за здравие постоянно .

Это в каком городе было?

Вот в вашем случае несчастье в виде аварии обернулось спасением и счастьем, вся семья вместе ,в безопасности

Здесь о таких вещах писать не принято.