Как вы жили в 90-е и нулевые? Вспоминаем молодость

Нищета и выживание.Страшно и вспомнить

Хорошо, что я родилась позже)

Це методички підкорегувати. До війни за ковбасою по 2.20 сумували і совком. Почалась війна і політично правильно тепер сумувати за 90-ми.

В радянській ковбасі не було вже мяса, а в постпересторічний період навіть туалетний папір зник з сосисок 🤣

Таке печиво? https://desssert.com.ua/ua/pechene/pechene1/soyuzn...

Погано зараз бо країна вже 10 років в війні і це морально затронуло всіх ще з 14 року, люди стали паскудними, озлобились, та і загальна атмосфера погана, до цього було добре все.

Після ковіда, до речі, у людей дах також потік.

Не вистачало грошей, складно було, батько пиячив… такі собі згадки

Сейчас вкуснее еда однозначно

По сравнению с нынешними реалиями, мы жили просто замечательно, что говорить...

Ага, и маргарин рама.

Бандюги вокруг, зарплату задерживали по пол года, быдлячество и серость.

Тема рассчитана на восхваление прошлой жизни???
Запомнились, прокладки, или то, что было вместо них. Выпечка из томатного сока, рассола, варенья.
У мамы зарплату в больнице дали радиаторами обогревателями, ад два взяла тогда. Запомнилось как мама одноклассника на род собрании просила принести кто что может покушать им, она с детьми без мужа просто голодала.
А что хорошего вспомнить? Дешёвый газ и свет?? Ну так это счастье не прибавляло в жизни

В період 90(це десять років)? мені було 11-21 рік, дитинство з Чіпом і Дейлом,підліток по лагерям (тут кайф),рання молодість без речей(бо якісь ніщі були),училище,перша любов.Загалом:молода/здорова,але бідна.

Сейчас у вас есть выбор. Купить еду плохого качества или хорошего. На любой кошелек есть и масло и колбаса в магазине. Но выбор у вас прекрасный! Вы можете сидя дома заказать еду из супермаркета, и любого кафе, пиццерии.
Вы можете в секондхенде одеться в удобную и теплую одежду за копейки, и выглядит прилично. А не передавать неподъемные фуфайки по наследству.
И с работой у вас тоже есть выбор, всегда можно работать на минималку но и миллион возможностей освоить новое дело без огромных ресурсов и пробовать развиваться

Татовому брату панелями бетонними в кількості 3 шт) Він одну татові подарував)

если бы не студенчество, то и воспоминаний хороших бы не было. Не знаю как мама не сошла с ума в те годы от постоянного безденежья.

В 94м я вышла за муж и родила сына. Никакого голода я неиспытывала и мне странно про это читать.

Грошей нема, вдягти шо нема, їжа - аби не вмерти з голоду. І я нічого змінити не можу, бо ще навчаюсь в школі. Отакі спогади. Не дай Бог повернутися в оте все(

Хорошо жили , родители ушли с плохо оплачиваемых работ и начали заниматься бизнесом. Ничего из того что здесь описывают голода и так далее у меня не было

Не факт, що дешеві світло і газ, коли тоді мої батьки оформляли субсидію... інфа в новинах яка заборгованість населення за комуналку, при тому про це постійно наголошували А скільком газ повідрізали за борги ..

Подібні спогади в мене... Хоча я вже навчалася в інституті, сестричка в технікумі, ну і мама народила мені братика в 1996. От народження братика з яким в мене 16 років різниці це приємні спогади. Потім він захворів, діагноз бронхіальна астма, вимушені були продати москвіч412, щоб вистачило на лікування, сама працювати не моглавін в садочок не ходив

я 1980 року випуску, тому про 90-і пам´ятаю багато чого і не романтизую ті часи, коли була дитиною і підлітком. я жила в місті з відносно хорошим постачанням (усім), але до сих пір пам´ятаю, як гребли буквально усе, що було в магазинах: зелені помідори (буквально, ЗЕЛЕНІ), м´яті персики, синюшно-зелені кури... в квартирах в усіх - буквально однакові гарнітури, на людях - однакові вироби легкої промисловості радянської і країн соцтабору і ’партнерів (Індія, НДР, Чехія, Польща, Угорщина). можливість взяти в недорогий кредит гроші (або ’ссуди’) і довгомісячні черги на все - меблі, музичні інструменти - мені треба було фортепіано для занять в музичній школі. яка, до речі, не була безкоштовна. 17 рубликів на місяць, а це немало(. а коли з´являлися гроші, чомусь зникало все в магазинах). валютні ’комісійки’ - то був рай для дітей і підлітків, можна було помріяти:). для мене ті часи - один суцільний забіг за ’дефіцитом’, стояння в чергах за всім, що продають, а потім забіг за грошима, бо з´явилося купа всього, але почалася страшна інфляція. з 1997 року я вже була студенткою і стало трііішечки легше. а потім відкрилися можливості поїхати на навчання за кордон і почалася історія благополучних 2000-х. якось так

Да, люди вспомнили голодное детство и молодость.

Жилось хорошо и в 80-х и в 90-х и в 2000-х. Плохо стало после 22 года.

Они не у всех были голодные. Всегда люди живут по разному

Субъективно, о себе - мне было хорошо, приятные воспоминания. Беззаботное детство, вечно занятые родители и полная свобода, каникулы у бабушки и деда в селе, мультики, приставка, клипы по телеку, вот это вот все. Мы жили небогато, но и не особо бедно. С едой проблем не было, правда одежда редкостной была грандиозной покупкой желательно на несколько лет, добывалась она на Китайском или Троещинском рынке, с легендарными примерками на картонках и возгласами продавщицы - ну надо брать, вы гляньте какая невеста! (тот еще адок) - но мне тогда в целом плевать на одежду было.
Но помню я и другое - как ночью к нам ломился в квартиру неизвестно кто, картонная дверь уже трещала, когда кто-то их спугнул, или новость о том, что парня, который приходил к нам ремонтировать старенький телек, убили вечером в подворотне, забрав сумку с инструментом, шапку и дневной заработок, или перешептывания соседей о том, что красивую девушку с верхнего этажа, с которой я часто ездила в лифте и любовалась на нее - затянули в машину на остановке, и больше ее никто не видел. Как нас вынудили продать дачу за бесценок - подробностей не знаю, но бессильную ярость и уныние родителей запомнилось. Наверное самое худшее в то время - неприкрытое право сильного, разгул криминала, а безопасности и закона по сути не существовало.

Да, не у всех, но у 90%

Это точно. Кто то и сейчас все потерял, а многие миллионерами, а кто и миллиардерами стали. Понятно, что и воспоминания у всех будут разные и о войне даже.