Мама фіфті цента• 28 октября 2024
В якому віці ви сепарувались від батьків?
В мене половина моїх знайомих мого віку живуть з батьками(мені 25, і я в тому числі), інша частина орендують житло або живуть у хлопця. Я останні 3 роки думаю про те, як жити далі, як бути. Особистого життя немає ніякого, живу в невеликому селі, кожного дня на роботу 1,5 години добираюсь в один бік, і так весь час дім робота дім, на вихідні прибирання, прання, готовка, можу ще піти прогулятися, також батькам допомагаю з сезонними роботами, завтра будемо цибулю садити і загрібати листя, щось пропав інтерес до всього.
3
30
0
В 21 год, но я жила в Киеве, училась в хорошем вузе, работала. Никак не получится у Вас снимать комнату в городе?
2
Можна жити з батьками і бути сепарованими від них, а можна жити окремо і все одно залишатись прив´язаною. Тому то таке. Далеко не всі мають фінансову можливість жити окремо.
8
В 16, коли поїхала на навчання. А потім в 20 повернулась, коли мама потрапила в аварію. І жила до 25, поки не вийшла заміж.
1
Вчилась у ВУЗ в рідному місці, від батьків не з´їзжала поки не вийшла заміж. В 21 рік вийшла заміж і сепарувалась, відповідно. Не вийшла б заміж - ще довно, мабуть, жила з батьками. Мені було комфортно з ними))
У меня по-разному было, одно время жила то с парнем,то с родителями. Сейчас с мамой только когда она уезжает на заработки, я одна живу. Мне 26
То я там і знайшла роботу) працюю в місті там де й навчалась. Під час навчання теж ’каталась’ так на пари, тільки дорога займала майже 2 години в один бік, було важко, та і зараз не легше. З одного боку хочу жити одна, належати собі, бо зараз є таке відчуття, що я собі не належу. А з іншого боку думаю, що ж я робитиму сама так далеко від рідних, що буду сама по собі
1
Мені на ті часи гуртожиток здавався некомфортним, я не можу з кимось жити в одній кімнаті, мені подобається коли в мене все своє. Вдома в мене своя простора, окрема кімната, велике ліжко, шафа купе, столик для макіяжу, правда тяжко було прокидатися на навчання о 5 ранку, щоб о 6 вже виїхати. Тим часом коли мої одногрупники могли в 7 прокинутись. І зараз наче трохи легше, прокидаюсь о 5:30 , вдома о 8 вечора.
І інколи переслідують такі думки, що робити далі. Мені вже 25, а в мене не було стосунків, майже весь час на роботі проводжу, працюю в жіночому колективі. На вихідні сили лише на те, щоб відіспатись, приготувати щось смачне, допомогти батькам, прибрати будинок, провідати бабусю, сходити ввечері на прогулянку щоб побути наодинці з своїми думками, бо з батьками як побуду довго разом то інколи морально втомлюсь через різні погляди на життя. Мама як прокидається з самого ранку в неї вже план на цілий день що робити, в неї немає такого що треба десь поїхати розвіятись, сходити на каву з подругою, в неї постійно є якась робота, і інколи коли я хочу в свій вихідний поїхати а місто навіть щоб з подругою зустрітись, вона може показати своє невдоволення, що типу я їду розважатися, а всі хлопоти на ній залишаться
2
На роботі нормально, багато спілкування з людьми. Якби не було роботи, я б збожеволіла. Я пам´ятаю як я під час карантину сиділа вдома, то для мене ще те випробування було, ще й вагу набрала
Вам терміново потрібно з´їхати від батьків. Я знаю це відчуття, коли живеш по законам батьків, от як ви пишите, що мама невдоволено дивиться, коли щось пішло не по її планам. У вас своє життя. Це так класно мити посуд коли захочеш, або взагалі його не мити (це наприклад я кажу 😁). Крім того треба бути десь поближче до роботи і з´явилося б більше вільного часу на спілкування з людьми поза роботою. Кафе, кіно, спортзал, а там і знайомства нові.
Я б теж вам радила знімати квартиру в місті, де ви працюєте. У вас такий вік, що іноді потрібно побути сама з собою, зрозуміти, хто ви є, яка ви є, що вам до вподоби, як хочете Ви провести день, я ні як мама сказала, навчити її теж проявляти повагу до вашого життя і ваших бажань. Бути хазяйкою свого життя і в своїй оселі.
Насправді, в мене мама нормальна, адекватна, просто інколи в неї бувають заскоки. Вона така людина, яка не може сидіти без діла, їй треба постійно щось робити, вона не може от просто взяти і розслабитись, поїхати на каву, на шопінг, вона каже, що це не раціонально на таке витрачати кошти, якщо можна відкласти. Я її протилежність, я ніколи не гружу себе роботою, я краще відпочину, проведу час з подругою, ну зрозуміло, що мамі я всеодно допомагаю те що вона просить, бо живу в її будинку, і це вже наглість нічого не робити, і думати лише про себе. І час від часу в нас бувають суперечки, особливо коли я зайву сукню куплю, і вона може сказати, що я не вмію відкладати, що я живу одним днем і тд.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу