Свекри і жіноча мудрість?

Перші півтора роки були дуже складними, рік не знали, чи ходитиме взагалі колись. Але вчасно (у 3,5 місяці) подруга підказала, до якого невролога треба привезти дитину, сина взяли на курс реабілітації у спеціалізованому центрі, спочатку місяць щодня ми їздили туди, потім раз на два тижні до року, потім ще один курс. І він перевернувся, поповз, пішов, хоч і з затримкою. Були проблеми з мовленням, логопед з 3 років, останні літери поставили у 7.
У нього залишився СДУГ і дислексія, мусили змінити першого вчителя через два місяці, нова вчителька чудова, вже ближче до 3 класу він вирівнявся з дітьми класу, а в 4 класі вже був відмінником.
Так, він ніколи не зможе читати швидко і великі тексти, йому важко даються іноземні мови, але зараз йому подобається хімія і математика, а там задачі коротенькі. Навчається у ліцеї, звичайний собі підліток. СДУГ майже переріс (невролог дійсно був чудовий).

У свекрухи був єдиний пунктик - їжа. І вона дійсно була розумною жінкою. Коли побачила, що я сприймаю лише те, що хочу, за плитою не вікуватиму, то поради щодо кухні щезли. І так, після випадку з рибою вона почала телефонувати за день.
Зараз вона вже покійна, як і свекр. Його взагалі не стало рано, синові було лише 9 місяців, про трьох менших онуків (двоє від доньки) він і не дізнався. :(

А воно до вагітності часто і не видно. Буває, і до пологів.
У мене була адекватна свекруха. Спочатку.
Я чоловіка привчила, щоб раз на два тижні ми приїздили у гості до батьків, бо бачила, що свекруха сумує (хоча жила вона не одна. а з чоловіком і донькою).
Я виходила заміж дорослою, і казала, що у мене інакший погляд на господарювання, і свекруха про свою мудру свекруху розповідала свого часу. Не лізла до нас ніяк. Максимум могла посадити мене нарізати салати і т.д., коли запрошувала нас на 18:00 і приходили ми на 18:00, але сідали ближче до 19:00. Але то дрібниці.
Ну, проговорювала рецепти вголос у надії, що я те готуватиму. Теж абсолютно для мене нейтрально це було.
Перший дзвіночок був, коли ми прийшла сказати, що чекаємо на дитину. Реакція свекрухи: ’І що ви вирішили?’
Я тоді стрималася, але вдома чоловікові сказала, що реакція могла б бути м´якшою, бо перед весіллям ми говорили, що скоро плануватимемо дітей.
У мене була чудова вагітність. Але важкі пологи, які завершилися операцією, реанімацією, потім зразу ще дитяча лікарня. Виписали мене майже з місячним 3-кілограмовим сином (а вагітність доношена, це у лікарні він багато втратив і потім ледве набрав). Я сказала, що ніякої виписки не хочу, хочу додому і помитися, і полежати на рівному (три тижні без душу, вода тепла лише у раковині для дітей, то ми з мамами набирали у пляшки пластикові, щоб хоч у туалеті сполоснути найбільш вразливі місця). А панцирні сітки до підлоги розтягнуті, після КР то була мука. Світло цілодобово...
Кум зрозумів, завіз нас обережно додому і не зайшов. Бо на три роки старшу доньку мав.
А свекри що? То ми ненадовго зайдемо, на онука першого глянути. Коли сьогодні можна зайти?
Приїхали ми десь о 13, вони десь о 16. Привезли їжу, бо я ж не могла готувати - і салати, і пекла свекруха смачно. Але мені з того нічого не можна.
Я встигла лише в душ і трохи полежати. З ними мусила сидіти і посміхатися. Боліло все.

І почала свекруха заїзжати допомогти. ’Яв же виїхала, скоро буду’ (їхати 15 хвилин). Насправді вона багато зробила для нас. Привозила готову їжу чоловікові і часто й мені, тримала сина на руках, поки я їла.
Але оце ’скоро буду’ - ну чому не попередити за добу хоча б?
Раз до мене приїхала моя мама (вона в іншому місті жила). На вихідні, бо тоді працювала. Я домовилася з подругами, що вони прийдуть до мене на годину, а моя мама потримає сина (він плакав цілодобово, не плакав лише на руках і то максимум годину вдень або 40 хвилин мав спати на вулиці). Щоб ми хоча б поговорили.
І телефонує свекруха, що приїде. Я кажу, що не треба сьогодні, бо у мене гості. Вона все одно приїздить. Однушка з 6-метровою кухнею. Свекруха привозить рибину, щоб показати, як смачно можна її запекти у духовці, і таке можна і годуючим.
От тоді я не витримала. Залишила кухню свекрусі, а з подругами, мамою і сином вже тихенько сиділи у кімнаті.

От тоді лише вона зрозуміла, що треба домовлятися про зустріч трохи завчасно і 20 хвилин - то ніяк не варіант.

Бо в мене холеричний темперамент. Я навіть своїй мамі не стерплю, а кажу, що думаю, хоча ми з нею в дуже хороших стосунках (до слова, чоловік теж з нею в хороших стосунках, вона йому і слова кривого ніколи не сказала). То тим більше немає бажання терпіти людям, які мене бісять і які часто демонстративно ще мені перед носом показують нашу з чоловіком ніби-то меншовартість. Я тепіти максимум на роботі буду, де мені дядінька грошики за це платить. В ін. випадках - ні.

Добре, що ви не здалися і старанно допомогали своїй дитині пройти цей важкий і важливий для нього етап.
Сподіваюсь ви теж будете мудрою свекрухою для майбутньої невістки.

А не приезжала бы, не интересовалась- была бы плохая. Судя по вашему описанию, женщина готова всегда оказать помощь вам, но вы воспринимаете ее как нечто отдельное и чужое. Привезла она вам рыбу, так сядьте вместе, познакомьте её с подругами, пообщайтесь вместе, раз уж человек к вам приехал.
У меня хоть и маленький сын я читаю тут и прозреваю от негатива к свекровям. Помогаешь- плохо, не помогаешь- плохо.
Ваши подруги сегодня есть, а завтра свои дела планы и заботы, родители это те люди которые всегда помогут и поддержут.
Я сама после КС и знаю как важна забота, как приятно когда кто- то приготовит и поможет, пусть даже мужу, раз вам нельзя.
Может ещё оцените конечно
Моя свекровь не приходила, мне помогала только моя мама. Я приняла её позицию, возможно, читая комментарии она правильная. Наверно и я так буду поступать. Тратить свое время, силы, деньги ( продукты нынче не 3 коп.) и потом окажется что я не ко двору невестке, лучше действительно ничего не делать изначально, жить своей жизнью и внуков видеть только на праздники.

Вы написали что вы холерик. Что вы высказываете своей маме по малейшему поводу. Вот разве это хорошо? С такой позицией скандалы в вашем доме будут постоянно, потому что муж тоже отстаивает себя, а вы гнете только так как хотите вы, потому что квартира ваша и вы беременна.
В первую очередь он их сын, и плохие они или хорошие они его родители и воспитали его, ведь как муж он вас устраивает, значит в этом есть и их заслуга. У вас тоже будет ребёнок и вас с вашим характером тоже зять или невестка возможно не захотят видеть в своём доме гостей ( но конечно, сначала надо родить, что б это понять, посмотрите потом на свое дите и подумайте что через лет 20 вашей дочерью или сыном будет командовать другой человек и говорить про вас плохие вещи).

В чем проблема попить чаю и просто молчать или кивать. Вас же ваши родители любят, от куда такая зависть и ненависть к тому что они любят свою дочь? Это же сестра вашего мужа. Что это вообще за конкуренция? Почему он должен выбирать между двух огней?
По поводу предупреждений. Да, это напрягает. Но родители это единственные люди для которых можно сделать скидку. Да, я знаю что это такое, родители мужа порой этим грешат. Но не переделать людей в возрасте, да, говорили мягко раз, раз приехали, а дома никого.
Я имею детей, сына и дочь и стараюсь им подать позитивный пример уважения к бабушкам и дедушкам, потому что хочу что б мои дети всегда пустили нас на порог своего дома и надеюсь они смогут быть с теми кто их уважает и не заставляет выбирать между родителями и мужем/ женой.

Ну от Ви в певній мірі праві. Я просто читала схожі теми на форумах, то там був основний посил, що мене його батьки не зобовязані любити і т.д. (я це чудово розумію) і, що я не зобовязана теж їх любити, відповідно краще обмежувати спілкування, якщо свекри є основною причиною розбрату в сімї. От мені і цікаво послухати поради тих, в кого неідеальні стосунки зі свекрами і шлюб 10-20 років+ Бо я ще раз напишу, що через них рушити свою сімю не буду. Може, якби не було на горизонті ще дитини, то задумалась би. Але зараз, вибачте, дурних нема. Я від свого не відмовлюсь і не віддам, маю право на сім`ю повноцінну.

Ну подарунки собі замовляють такі нормальні. Минулого року свекруха начебто ’випадково’ запропонувала їй на дн купити золоту цепочку або принаймні скинутись коштами частково. А під час останнього візиту знову згадувався ними мій якийсь (?) вплив на чоловіка і було сказано, щось типу ’та він в тебе і так олігарх’ (я того ще більше не зрозуміла, бо ми живемо в моїй однушці, їздимо на 16річній старій машині, стараємось економити, щоб відкласти на більше житло. Так, він заробляє норм, як для великого міста зп, але точно не олігарх і навіть віднести себе до середнього класу не можемо, якого в Україні в принципі мало)

Я сама не знаю, що з моїм сталось і чому він ’зламався’ не так давно. І раптом для нього сім`я зі мною стала менш пріоритетна. В нього дійсно було раніше трохи інше ставлення до своїх батьків і він був на моїй стороні в більшості. А то, як поробили Ще й дуже образливо, що ще й в такий момент (коли ми чекаємо дитину) і здавалось би чоловік вже має на всі 100% усвідомлювати, що його пріоритет тепер ми з дитиною.

Автор, ви просто думайте, що робите сина, догодуєте до 20 років, а потім він переїде до дівчини, а вас після того моменту, щоб і ноги не було на їхньому порозі. І так, щоб перерізали пуповину, і забули, не дай боже раз у місяць захочете провідати. Візьміть зараз собі на замітку, що після 20 років у вашого сина буде на першому місці сімʼя, тому не пишіть, не дзвоніть, щоб ніяких незручностей вашій майбутній невістці. Автор, а як вашому чоловіку взагалі спілкуватися з батьками, забути назавжди? Ви ж розумієте, що ви його загнали в тупий кут, бо він же як квартирант. Немає нічого гіршого як слухати чиїсь докори за житло.

Ну так теж можна, мабуть. Щоб зайвий раз не нервуватись можу сказати, що мені зле і лежати в ліжку. Але теж не знаю, як це закінчиться. На прямий конфлікт я б пішла (бо вони мене вже задовбали), але не будучи вагітною. Бо останній раз після їх візиту в нас був скандал з чоловіком і я не дуже добре себе почувала опісля, то вже боюсь за дитину тепер. Воно того не варте, щоб ще в мене чи в неї були якісь проблеми через дурних свекрів.

Автор, на рахунок пріоритетів - жінок і дітей в чоловіка може бути багато, а батьки одні!
Вибір не на вашу користь.
Мудрості вам.

Вони наглі, як свині, їх це не зупинить побачити синочка. Та от розлучення - це найменше, що хотілось би, бо в іншому - він мене влаштовує на даному етапі життя. Я просто не знала, що це все загострюватись лиш буде з моєю вагітністю. Я не хочу, щоб якісь абсолютно ліві для мене люди розбили мій шлюб і забрали в моєї дитини батька. Не хочу давати їм таку можливість прекрасну+я зараз таки в залежному положенні, бо ясно, що з малесенькою дитиною після пологів я не зможу забезпечувати її нормально (подушка фінансова звісно є, але блін, чого через свекрів я маю собі все життя спаскудити).

«В нього позиція послухати, що вони скажуть і робити по-своєму, але він з ними і не загризається майже ніколи. »
А ви чому так не можете?

Та в них просто очі повилазять від такого. Бо я завжди грала роль хорошої невістки. Просто чомусь по молодості і наївності думала, що хтось це оцінить. Знаєте, як розрив шаблону в них буде.

Звісно знає, в нас був великий скандал. Я йому висказала просто ВСЕ, що думала дуже експресивно (скоріш за все навіть і забагато). Але якби він вважав тільки себе правим, то потім б не прийшов на 2й день з букетом, значить таки може себе винним і відчував десь в глибині душі. Мене просто дивує, що він не може сам кордони розставити. Хоча останні 10 років він не жив з батьками і не залежав від них. І допомоги ніякої не просить майже ніколи. В мене просто склалось враження, що як він трохи пішов по карєрних сходинках вгору, почав щось трохи краще заробляти - то одразу знадобився своїм батькам. І тепер вони якусь війну за переділ влади зі мною над своїм сином розпочали. А він може й наївно зрадів, що йому через це більше уваги стали приділяти вони (дійсно, стали частіше йому дзвонити і т.д.) Ще й мені вони пару разів згадували в розмові, що я на нього маю вплив (взагалі якась дивна фраза, ніби я якась маргіналка і наркоманка, їм синочку зіпсую’. До слова, раніше я йому сама (на свою голову дурну) радила більше з батьками спілкуватись, бо бачила, що в нього не такі стосунки, як в мене з моїми, готувала подарунки їм недешеві, стежила, щоб ніколи до батьків його чи родичів з пустими руками не прийти (бо його цим основам етикету чомусь батьки не навчили). Тепер лавочка прикрилась, нехай мають від нього те, як його виховали, ніяких більше ’шукань подарунків’ і догоджань їм, раз я на нього ’вплив маю’.

Накручуєте себе. Тримайте спокій, то важливо і для ситуації, і для дитини.

Та при бажанні я дуже ’широко’ рот можу розкрити. Я вже про це чоловіка попереджала, що ’виставляй своїм батькам кордони або виставлю я, але так, що вони самі мене всюди заблокують і припинять спілкування’. Просто мені цей гемор у вигляді скандалів зараз не потрібен. +доведеться ж від двох одразу відбиватись, якщо конфліктувати (і свекр, і свекруха, а чоловік ж мовчатиме і т.д., не думаю, що він буде вмішуватись). І це який не який, але стрес. І вийде, що вони знову будуть у виграші :приїхали, нерви стріпали, з чоловіком на цьому фоні теж не виключений скандал, ще й можуть проблеми з вагітністю настати від того стресу. Не хочу їм це дарувати.

Скажем так, дуже лицемірять + своїми деякими фразочками сказаними мені, якби їх інші люди почули, то напевно подумали, що я зроду не працювала на роботі, а прийшла до них додому їм та їхньому сину на шию і жирую за їх рахунок(то взагалі на на каплю реальності не відповідає). І то тільки квіточки. Ще ми б в них допомогу не брали, але знаючи, що в мене важка вагітність і просто шалені кошти йшли на ліки - ні разу не запропонували допомогу (ну але ладно, то їх діло, нам з чоловіком вистачає). Можна було б просто з ввічливості поцікавитись. Ще то буде їх 1ша внучка, а коли ми з чоловіком хотіли їм озвучити стать (ну бо я думала, що переважно людям таке цікаво, мене навіть мої знайомі про таке питали), а вони сказали, що їм байдуже, бо то наша дитина, а свекруха навіть сказала не слово байдуже, а ’мені пофіг’ (дослівно), мені тоді так образливо стало, ніби відро лайна на голову вилили. То нащо тоді спілкуєтесь з нами, якщо на все пофіг. Просто бо нудно, чи як? Ще недавно свекр розказував, як вони нам допомагати готові(так і не зрозуміла чим), мене в сімю свою прийняли (я взагалі не зрозуміла до чого це, мене ніхто ніде не приймав, я в них ні дня не жила, від них ні дня не залежала і т.д., так ніби то королівська чи як мінімум графська сімя, а не звичайна сімя з малесенького провінційного містечка завбільшки з смт).

с чего вы взяли что чьи-то границы нарушены автора или ее мужа?
В первом случае она сама играла роль хорошей невестки, сейчас родители мужа увидят что змея та еще. В случае с мужем, так тем более, это его родители позвонили и сказали: ’может завтра будем а может нет, так как будем проездом в городе’. Тут вообще не вижу нарушения чьих либо границ. Люди надумали навестить, если получится - зараннее позвонили. Не с порога же звонок: - кто там? - это мы мама и папа. Или родителям мужа надо за месяц оповещение давать, как на прием к королеве, о том что собрались пожаловать сыночку навестить в такую-то такую-то дату, во столько-то часов и минут?

Ну от власне, просто я маю усі плани відмінити (наприклад, якщо я планувала піти кудись за покупками, чи зустрітись з подругою, чи банально з чоловіком каву десь в ТРЦ попити) і чекати невідомо чого. Так само, як і не зрозуміло, чи щось готувати, чи не готувати і т.д. Мені просто на такому терміні і не просто виготовлювати, я краще банально на дивані полежу той час.

Бо заради чоловіка прогиналась. Бо дурна і люблю його сильно. Бо я з ЗУ і тут старші покоління весь час повчають, як свекрів треба любити і шанувати (хоча в самих може й було протилежне) і, що можна і на свої кордони забити. А він в мене ще дурніший за мене найшли один одного.

а зачем сыночка маме выкладывает инфу о зп?чтобы завидовали?
и если он нормально зарабатывает,то цепочку или половину цепочки матери можно подарить на ДР,а не всё вам бджилке-трудивныце в вулык.
мать в него тех цепочек вложила пока вырастила, шо ой...