Не знаю, як допомогти доньці

Зараз буде повний сумбур, вибачте. Донька - підліток, закінчує школу. Наче в дитинстві було все ок. Не скажу, що вона була дуже компанійська, але друзі були. Потім, не знаю, навіть коли точно, може, з початком ковіду, дистанційкою, все почало псуватись. А потім, коли розформували старий клас і вона перейшла в новий, почався жах. Вона спочатку з ентузіазмом чекала нових знайомств. Але, на жаль, нічого не вийшло. З нею ніхто не спілкувався. Спочатку вона була впевнена, що всі її ненавидять в новому оточенні. Потім вирішила, що всі або сміються з неї, або всім по барабану. За півтори роки ситуація не виправилась. Я не розумію причину. Одягається, виглядає на рівні з усіма - це те, що залежить від мене. Я готова давати гроші на різні кафе, кіно, гулянки з друзями. Готова приймати всіх у нас. Але без толку. Не знаю, що ще я можу зробити.
Боюсь, що я в деякій мірі вплинула негативно на неї. Останній рік, коли чоловік пішов на війну, від нас майже всі відвернулись. І рідні, і друзі. Ми залишитись практично самі. Я страждала від цього, жалілась доньці. Мабуть, настроїла її якось песимістично своїм прикладом. Тепер не знаю, як це все виправити.
Вона хоче спілкування, дружби. Їй не вистачає цього. Але що робити - не знаю. Записала її до психолога. Але, мабуть, не варто очікувати швидкого результату.
Від теми навіть не знаю, чого хочу ). Може, хтось напише оптимістичні приклади, хороші слова або поради. Хоча, боюсь, буде і багато хейту, як тут заведено...