Батьки розказують, що жили при СССР добре

Покажите примеры на фото, что было раньше лучше, чего сейчас у вас нет

Мне интересно, с чего это на двоих детей дали 4-хкомн. квартиру? У нас такой же состав, но 3-хкомн., и то, за взятку, иначе бы в очереди стояли долго и нудно, а кто не получил до Чернобыля, те в пролёте остались, у некоторых даже забирали ордера на квартиру, отдавали чернобыльцам. Это Киев

Основное зло, которое вменяют совку это отсутствие свободы выбора. На всех фронтах, начиная от идеологии, религии, заканчивая работой и жильем. При этом искренне считают, что сейчас эта свобода настала и человек может хоть обвыбираться. Но процентов 70 людей этим правом выбора по сути никогда и не воспользуются в полной мере. В силу отсутствия решительности, потенциала, смелости взять на себя ответственность за свою жизнь

В Трускавец.

Точно. Моя мама тоже ездила. Но только одна. Путевку ей давали одной, не на семью. И фото у нас домо есть типа такого

Скажем так, расслоение общества было и тогда, но главное то, что простые люди действительно жили хорошо. Да, получали квартиры, ездили на море, покупали машины и дачи, нормально питались и одевались. К чертям все стало катиться после 1986-го.

Какая из этих ваша шикарная конура?

Моя мама все життя вчителює, з 1970 року.
Ненавидить совок. І вчителі ніколи добре не заробляли, зп була 110-140 рублів, чоботи коштували 100...

Все адекватные люди ненавидят тюрьму. Это естественно. Соцлагеря любят только больные психически люди, которым нужна забота, чтобы за них все решали и возможность воровать. Это их потребность

Навіть тут когось зачепило про 4 кімнати
Розкажіть свої історії, батьків,бабусь, чому для вас не було таких умов, як жили ви, в чому вас обмежували?

Люди просто знают как было и анализируют. Я работала в академии наук, так старожилы рассказывали, что как только научный сотрудник защищал диссертацию - сразу квартиру давали в течении полугода в Киеве. Это же супер! Занимайся наукой спокойно, тем чем любишь и не думай «где жить будешь». Муж мой любит науку, но ушел в айти, т.к. за ЗП которую получаешь в НИИ семью невозможно содержать( квартира бы не светила никогда(

Мої батьки були звичайними робочими. Двушку малу дали коли тато якийсь план перевиконав. Авто купити не могли, навіть Запорожець. Жили за рахунок села, що вирощували - те їли. Жодного разу батькам путівки не дали, всі йшли начальству. Я була в школі зам председатель совета дружини (типу як зараз зам президента школи) - мені дали один раз путівку в табір ’Урожай’ Сумської області. А приходили на мене і на председатель сов. дружини дві путівки на школу, як відмінниця, а поїхали доньки директора і завуча під нашими прізвищами - ми потім дізнались.
Грошей завжди не вистачало. Якби не село і бабусі - голодували б. Коли рванув Чорнобиль, а ми жили поруч - почали школи відправляти в Крим. Ото я тоді в Криму побула. Але в простих таборах в малих містечках. І один раз приїхали мама з татом на пару днів за свій рахунок - це коштувало цілу зарплату.

Купити одяг, взуття можна було ’по блату’. Якщо це не ситцева сукня. За телевізором стояли рік в черзі.
І це ще у мами родичка працювала в універмазі зав відділом і мама мала доступ до ’блату’.

А от та родичка жила добре. Квартира гарна, машина Москвіч, путівки, достаток. Як думаєте чому? І її діти скоріш за все про совок такої ж думки як ви.

Какая из этих ваша шикарная конура?

Потому что рабочий рабочему рознь. Один рабочий в селе а другой на севере или на крупном заводе или в шахте. Как и теперь. У одного еле на еду хватает а у другого большие заработки.

Моя бабушка работала учителем с 60-х, она говорила, что нормальная у нее з/п была как для того времени 🤷🏻‍♀️

Зате Білорусь живе і процвітає. І навіть не треба як колись, а просто мати дружні стосунки і розумного політика

Любая, лишь бы своя.

Навіть тут когось зачепило про 4 кімнати
Розкажіть свої історії, батьків,бабусь, чому для вас не було таких умов, як жили ви, в чому вас обмежували?

Вылавливали мужчин на улице - бус-Афган? Не было такого

Так они были достаточно зажиточными, по вашему описанию.
4 к кв, машину, імпортний одяг, золото, їздили у санаторії відпочивати.

Санатории вообще были для высшего общества.

Мои родители из села,так вот при СССре мама выучилась в Вузе Львовском(будучи седьмым ребенком в семье), жили крайне бедно и нище(но не голодали!). Знаниями она не блистала,но год проходила при университете на подготовку и как-то смогла поступить. После универа попала экономистом в институт. И да, папе и маме дали 3 к квартиру(было 2 детей разнополых на тот момент). Ездили по санаториям и морям каждый год (простая семья).
Если б не совок , никогда она в люди не выбилась бы.
Папины родители тоже жили в селе. Объездили Прибалтику, Ленинград, Зап.Украину,Крым и т.д. Всегда при этом было хозяйство( 2 коровы,свиньи и т.д.) , кто хотел- тот путешествовал.
Мы с мамой каждый год ездили в санатории, на море могли поехать семьёй (часто дикарями - жили в палатках), и ужаса от того,что ’элита’ шиковала,а простые люди во всем нуждались НЕТ, наоборот самые светлые воспоминания.
А как же скажете, это ведь детство, а у моих детей тоже детство сейчас.... И да, мама тоже вспоминает те времена с тоской, ну чего уж там скажете - ведь жизнь прошла, старость. А беда в том,что то,что было не вернёшь,но и перспектив нет...

У моей подруги мама коком работала на корабле, у них на столе всегда было масло , сыр, мясо
Вы же понимаете, что они крали, какие остатки

В сесері що дітей хрестили ?

Ок. Нате ’історію’.
Мама залишилась вдовою в 37 років, з 2 дітьми на руках. Працювала вчителькою на 1.5 ставки та нічним сторожем в школі, щоб нас з сестрою ростити.
І я досі пам´ятаю, як вона перед НР прийшла з роботи в сльозах і проплакала весь день, бо їй не дали премію, як всім, тому ми лишились без подарунків. Знаєте, чому премію не дали??
Бо в її столі в вчительській хтось побачив роздруківку ’Архіпелаг Гулаг’. І сказав парторгу. І мамі винесли догану, не дали премію і сказали, що вона ще легко відбулася, бо вдова з дітьми. За КНИЖКУ, бля!!

Мої батьки теж сумують за 70-ми, хвалять спокій і відсутність необхідності безперервно «крутитися», лізти з шкіри, як зараз, те, що можна було все життя спокійно сидіти на одній ненапряжній роботі в тому самому НДІ, більшу частину часу вʼяжучи чи вишиваючи, і не почувати себе особливо нещасним.
Але тут варто зазначити склад характеру, в нас в родині ніколи не було амбітних чи творчих «достігаторів». Таким так, в радянських рамках було важко. А тим, кому достатньо було на хліб з маслом заробити, але спокійно в півсили працювати не рвучи жили, було легше.

Ну і набагато легше було в тому плані, що ніхто не страждав в дитинстві, що в нього кросівки не Найк, як сучасні підлітки, це було просто не прийнято.
А ті кола, де страждали, були ізольовані від основної маси, тому ніхто так гостро не відчував цієї класової нерівності, як зараз.
І правда, купа фоток де всі діти напівголі в якихось майках на велосипедах дорослих під рамою ганяють, і щасливі.
Тобто такого щоб з кимось не дружили бо в нього одяг не тої фірми чи не айфон, мама каже що справді було набагато менше, ніж зараз.

В вузах так, там вже починався відчутний класовий поділ, в принципі теж тому, що в інститути справді могли поступити як бідніші, так і само собою багатші.

У меня отец работяга на той же атомной. Не начальник вообще. Мама обычным продавцом в магазине. Санатории от папиной работы каждый год - о каком высшем обществе вы говорите? Все золото которое было было куплено при Союзе. Про импортную одежду речи не шло, хотя конечно те же джинсы в семье были (у отца вообще лет с 16 в постоянном обиходе). Машины не было - отец не захотел стоять долго на очереди и купил мотоцикл.